Постановка наукової проблеми та її значення. Наше суспільство та культура тепер пов'язані через глобальні мережі Інтернет. З постійним розвитком портативних мобільних пристроїв, розширенням швидкісних бездротових мереж та збільшенням доступності до цієї мережі наш соціальний світ різко змінюється. Ці зміни вплинули те, як ми спілкуємося один з одним, як ми робимо свою роботу і навіть як ми бачимо сам світ. Тож не дивно, що Інтернет також змінив те, як ми сповідуємо релігію. Хоча виглядає так, ніби релігійні традиції та їхня практика – непохитні та стандартизовані. Насправді релігії не є статичними, вони постійно змінюються і трансформуються, адаптуються та розвиваються на основі змін у соціальному світі [4]. Релігії змінюються з часом і процвітають, або вони стають поза зв’язком з людьми і втрачають членів молодших поколінь. Реформація, контрреформація, відродження та інновації – це постійні релігійні процеси та реакції на суспільні зміни.
Виклад основного матеріалу та результатів дослідження. На самому базовому рівні Інтернет вплинув на релігійну спільноту, авторитет та ідентичність. Однак нові засоби масової інформації (ЗМІ) також змінили ритуальну практику, релігійну інформацію, і навіть типи релігійного досвіду у людей. Інтернет-релігійна діяльність – це складна подія, яку можна інтерпретувати різними способами. Хоча це відбувається у середовищі «віртуальної реальності», її часто сприймають як природню та справжню. Кіберпростір створив нове середовище, де священне може зустрічатися новими та динамічними способами [1]. Інші стверджують, що інтернет-світ – це людська технологічна конструкція, яка не має духовної цінності. Але насправді релігійна діяльність процвітає в Інтернеті. А отже, ми можемо розглядати її як нову форму релігійно-культурного вираження [3].
Для більш детального аналізу психології медіарелігійності варто зазначити відмінності між службою у віртуальній реальності та звичайними церковними службами. Загалом, багато практик і способів спілкування – формальна структура зустрічі, частина змісту, а також ролі – переносяться з сервісів реального світу у віртуальний. Однак деякі практики трансформуються за допомогою технологій і можуть погіршити сенс релігійного зібрання: словесні обміни стають коротшими, емоційна солідарність з учасниками слабшає, а в молитовних зустрічах менше впорядкованості. Але ця технологія також приносить певні переваги: віртуальна церква дозволяє здійснювати більше відвертого обміну між учасниками, вона забезпечує доступ з усього світу і дозволяє експериментувати у використанні віртуального простору, менш обмеженого, ніж церква в реальному світі [5].
Феномен медіарелігійності виник з двох потужних тенденцій сучасного суспільства: зведення масової культури в ступінь релігійного культу; сприйняття установок віри як частини масової культури. Тобто, медіарелігійність – це специфічна область сучасної релігійності, породжена сукупністю всіх видів аудіовізуального мистецтва в контексті масової культури.
З точки зору традиційної релігійної свідомості, медіарелігійність – це груба підробка вічних цінностей, проте споживач продуктів медіарелігійності вважає себе людиною сучасною і прогресивно мислячою, тоді як адептів традиційних вірувань чи моральних принципів вона вважає носіями застарілої культури.
Використовуючи особливості сучасної медіасфери, нові принципи доступності інформації, а також появ різних технологічних платформ, медіарелігійність отримує більші можливості впливу. Якщо телебачення як канал передачі «міфу» і є одночасно і його творцем, транслює вже готову «картину», то в інтернет-ЗМІ людина отримує можливість стати співавтором цього міфу.
Розповідаючи, як правило, про будь-які екстраординарні події або сенсаційні відкриття медіарелігійний продукт завжди насичує повідомлення великою кількістю емоцій і емоційних відтінків. Медіарелігійність завжди орієнтована на сьогодення, буквально на те, що відбувається «тут і зараз». Звернення до історичного минулого або гіпотези щодо майбутнього наводяться в медіарелігійних матеріалах для того, щоб підтвердити твердження або гіпотезу, безпосередньо пов'язану з сьогоденням [2]. Медіарелігійніть приділяє велике значення символіці: кожен предмет або явище може трактуватися декількома різними способами. Кожне трактування сприймається як «справжнє» навіть якщо вони суперечать один одному. В медіарелігійних продуктах рефлексія практично відсутня і може бутизамінена прихованою пропагандою тієї чи іншої концепції.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, медіарелігійність розглядається як нова форма вираження релігійної діяльності, яка виникла завдяки розвитку масової культури. Медіарелігійність може реалізовуватися активно, шляхом співтворення релігії у медіа та інтернет-середовищі (найбільш притаманне так званим неорелігіям), або пасивно, через сприйняття існуючих норм, традицій, які реалізуються у релігійних ЗМІ, додатках, онлайн трансляціях богослужінь (більш притаманне канонічним релігіям).
Джерела та література:
- Киберрелигия: наука как фактор религиозных трансформаций / А.П. Забияко, Е.А. Воронкова, А.В. Лапин, Д.А. Пратына и др.; под ред. А.П. Забияко. – Благовещенск: АмГУ, 2012. – 208 с.
- Рыжов Ю. В. Новаярелигиозность в современнойкультуре: автореф.док.культ. – М., 2007. – 39с.
- Helland C. VirtualReligion: A CaseStudyofVirtualTibet// Oxford handbooks online. – 2015. DOI: https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199935420.013.43
- Radde-Antweiler, K. VirtualReligion. AnApproachto a ReligiousandRitualTopographyofSecondLife. Heidelberg// JournalofReligionsontheInternet. – 2008. –Vol. 03.1.DOI: https://doi.org/10.11588/heidok.00008294
- Schroeder R., Heather N., Lee R. M. TheSacredandtheVirtual: ReligioninMulti-UserVirtualReality // JournalofComputer-MediatedCommunication. – 1998. – Vol. 4 (2). DOI: https://doi.org/10.1111/j.1083-6101.1998.tb00092.x
