ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У ПРАЦІВНИКІВ МЕДИЧНИХ УСТАНОВ

Постановка проблеми та її значення. В умовах сучасного суспільства підвищуються вимоги до кваліфікації медичних працівників, продуктивності їх професійної діяльності, до якості медичної допомоги, яку вони надають [4].

Професійні обов’язки медичних працівників пов’язані з високим ступенем відповідальності за життя та здоров’я інших людей. Вони часто потребують від спеціаліста термінового прийняття рішення, самодисципліни, вміння зберігати високу працездатність в екстремальних умовах, емоційної віддачі, постійного психологічного та інтелектуального напруження. Все це може призводити до виснаження психологічних та фізичних ресурсів спеціаліста і, як наслідок, – до його емоційного вигорання [4]. Ці та інші чинники зумовили актуальність обраної теми.

Аналіз останніх досліджень. На думку науковців, однією з ключових якостей, що сприяють успішності виконання професійної діяльності та профілактиці емоційного вигорання є емоційна компетентність особистості.

Розробкою проблеми емоційного вигорання у зарубіжній  психології займались такі вчені, як Е. Аронсон, С. Джексон, Х. Маслач, А. Пінес, Г. Фрейденберг, В. Шауфелі  та інші видатні вчені.

Серед робіт вітчизняних авторів слід відзначити дослідження  В. Бойко, Н. Водоп’янової, А. Кульчицької, В. Орел,  О. Романовської, Т. Ронгінської, О. Старченкової, Т. Федотової, О. Фурсенко, Н. Самоукіна, В. Масленікова, Н. Росін, А. Абрумовой, М. Авхіменко, М. Розанової та інших.

Водночас недостатня наукова вивченість синдрому емоційного вигоранння саме медичних працівників, що здійснюють професійну діяльність у медичних закладах зумовлює актуальність нашого дослідження.

Мета дослідження полягає у теоретично – емпіричному вивченні особливості емоційного вигорання у медичних працівників медичних установ.

Виклад основного матеріалу та результатів дослідження. На думку таких науковців як В.  Бойко, М. Буріш,  Дж. Фрейденбергер, емоційне вигорання – це психологічний термін, що позначає симтомокомплекс наслідків тривалого робочого стресу і певних видів професійної кризи, вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій (пониження їх енергетики) у відповідь на виборчий психотравмуючий вплив,  характеристика психічного стану здорових людей, які інтенсивно спілкуються з клієнтами, пацієнтами, постійно перебувають в емоційно навантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги [1; 2].

Виникнення емоційного вигорання у медичних працівників середньої ланки  зумовлюється впливом зовнішніх і внутрішніх чинників:

Зовнішні чинники слід відносити складні особливості умов праці – напружена, емоційно насичена діяльність, використання власних повноважень, відсутність позитивної підтримки, нестабільність, конфліктність [2].

Внутрішні чинники, що зумовлюють виникнення емоційного вигорання педагогічних працівників, полягають у:індивідуальних, особистісних й соціально-демографічних особливостях та здатності до самореалізації (мотивація, осмислення своєї значущості в соціумі та життєдіяльності, обмежені можливості для особистісного зростання),  схильності до емоційної ригідності, підвищеній відповідальності при виконанні професійних обов’язків, тощо  [2].

З метою з’ясування психологічних особливостей емоційного вигорання медичних працівників нами було здійснене емпіричне дослідження, що базувалося на таких методиках як: експрес-діагностика рівня емоційного вигорання» В. Бойка та «Визначення психічного вигорання» О. Рукавішнікова.

Дослідження проводилося на базі медичних установ міста Луцька. Дослідження проводилося в два етапи.

На першому етапі було досліджено такі симптоми як: незадоволеність собою, загнаність у клітку, редукцію професійних обов’язків, емоційну відчуженість і особистісну відстороненість. Дослідження таких симптомів зумовлене методико. В. Бойка «Експрес-діагностика рівня емоційного вигорання» Результати дослідження демонструються у таблиці 1.

Таблиця 1.

Відсотковий розподіл рівнів сформованості симптомів емоційного вигорання медичних працівників за методикою В. Бойка (%)

Результати дослідження дають можливість констатувати, що переважна кількість опитаних мають низькі показники за рівнем сформованості симптомів емоційного вигорання (83%). Це може свідчити про емоційну компетентність працівників та високий рівень стресостійкості і професійної мотивації, що в свою чергу є чинником низького рівня сформованості емоційного вигорання у працівників медичних установ. Середній рівень сформованості емоційного вигорання притаманний 10% працівників, а високий – 7%.

Наступним кроком було визначення емоційного вигорання за методикою «Визначення психічного вигорання» О. Рукавішнікова. Методика передбачає дослідження за такими шкалами як психоемоційне виснаження, особистісне віддалення, професійна мотивація. І також було визначено індекс психічного вигорання. Результати демонструються у таблиці 2 .

Таблиця 2.

Відсотковий розподіл рівнів сформованості симптомів психічного вигорання медичних працівників за методикою О. Рукавішнікова (%)

Результати дослідження засвідчують в переважній більшості середній рівень сформованості психічного вигорання у медичних працівників, він притаманний 70% респондентів. Високий рівень мають 22% опитаних та вкрай високий – 7%.  Заслуговує уваги той факт, що за шкалою «професійна мотивація» 90% досліджуваних проявили вкрай високий рівень психічного вигорання. Щодо шкал «психоемоційне виснаження» та «особистісне віддалення»  переважна більшість респондентів проявили низький та середній рівень прояву симптому.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Емоційне вигорання трактуємо як один із захисних механізмів, що проявляється в певному емоційному відношенні фахівця до своєї професійної діяльності. Працівники медичних установ пов’язані з високим ступенем відповідальності за життя та здоров’я інших людей, значною кількістю прийняття нестандартних рішень, великою кількістю соціальних контактів, що є підставою для формування синдрому психоемоційного вигорання.

У результаті емпіричного дослідження медичних працівників було констатовано в переважній більшості середній та низький рівень психоемоційного вигорання у медичних працівників. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у дослідженні соціально-демографічних чинників емоційного вигорання таких як вік, стать, стаж професійної діяльності, тощо.

Джерела та література:

1. Вознюк Н. В. Професійне вигорання фахівців соціальної сфери [Електронний ресурс] / Н. В. Вознюк, В. М. Тименко // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2015. - № 1/4. - С. 167-176. .
2. Гірняк К. М. Причини емоційного вигорання особистості: теоретичний аспект управління [Електронний ресурс] / К. М. Гірняк // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Ґжицького. – Львів, 2015. - Т. 17, № 1(4). - С. 183-188.
3. Керик О. Професійне вигорання та прояви вторинної травми у фахівців системи "людина – людина” [Електронний ресурс] / О. Керик // Проблеми гуманітарних наук. Психологія : зб. наук. пр. ДДПУ / Дрогоб. держ. пед. ун-т ім. І. Франка. – Дрогобич, 2013. - Вип. 31. - С. 64–72.
4. Кульчицька А.В. Особливості формування синдрому емоційного вигорання у працівників державних установ. Психічне здоров’я працівників державних установ : [монографія] / Д. П. Власюк, О. В. Кихтюк, А. В. Кульчицька та ін./ за заг. ред. Л. В. Засєкіної , А. В. Кульчицької. -  Луцьк: Вежа-Друк, 2018. – С. 58-77.
5. Лисенкова І. П. Діагностика, профілактика та корекція синдрому емоційного вигорання у соціальних робітників [Електронний ресурс] / І. П. Лисенкова, Г. В. Гончарова. // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: Психологія : електрон. наук. фах. вид. / Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім. Богдана Хмельницького. – Хмельницький, 2018. - Вип. 3. .
6. Маляр-Газда Н. М. Емоційне вигорання – актуальна проблема медицини сьогодення / Н. М. Маляр-Газда // Науковопрактичний журнал для педіатрів та лікарів загальної практики – сімейної медицини. – 2015. – № 3. – С. 15–18.
7. Федотова Т.В. Суб’єктивне благополуччя як показник психічного здоров’я особистості./ Т.В.Федотова //Психічне здоров’я працівників державних установ : [монографія] / за заг. ред. Л. В. Засєкіної , А. В. Кульчицької. – Луцьк: Вежа-Друк, 2018. – С.43-58 с.