Сучасний рівень розвитку організаційних структур і масштабні зміни в економічній і соціальній сферах суспільства, висувають підвищені вимоги до людини в її професійній діяльності, зростає значущість соціальних наслідків управлінських рішень. Розширився спектр й управлінських проблем, в яких особливої актуальності і значення набувають аспекти формування соціально-психологічного клімату колективу.
Адже він є не лише причиною виникнення актуальних соціально-психологічних труднощів в організації, але й зумовлює вирішення завтрашніх, перспективних завдань, пов’язаних з моделюванням нових, досконаліших форм людських взаємин. Суперництво змінюється співпрацею та кооперацією.
Сьогодні актуальна орієнтація на командні цілі, в яких присутні й власні цілі та цінності учасників. А тому, існує потреба у вдалому розподілі ролей та забезпеченні якісного зворотного зв’язку, формуванні нових форм спілкування та вияві організаційної культури, побудові нових моделей поведінки та здатності до конструктивного вирішення конфліктних ситуацій. Впевненість працівників організації у тому, що кожен член колективу робить усе, що треба для втілення в життя організаційних цілей та цінностей є певним виявом довіри в колективі. Формування довіри – це робота особистості як над собою, так й над взаєминами у колективі [2].
Мета публікації полягає в теоретичному аналізі феномену довіри в контексті соціально-психологічного клімату колективу.
Колективне досягнення цілей призводить до забезпечення високої ефективності діяльності організації, що веде за собою закономірне зростання інтересу наукових дослідників і практиків до вивчення соціально-психологічного клімату та основних його чинників [1].
Соціально-психологічний клімат та феномен довіри розглядали у своїх працях такі дослідники: В. Агєєв (психологія міжособистісних та міжгрупових стосунків), Я. Коломинський, А. Кульчицька, Р.Шакуров (психологія взаємовідносин у колективі), В. М’ясищев (психологія стосунків), М. Обозов, В Шепель (психологія міжособистісних відносин), Б. Паригін (соціально-психологічний клімат у колективі), а також, Н.Волкова, О. Жданов, М.Молочко, Р.Шакуров, В.Шепель, Р.Шо та інші.
Одним з перших розкрив власне зміст соціально-психологічного клімату В.Шепель. За його визначенням, психологічний клімат – це емоційне забарвлення психологічних зв’язків членів колективу, що виникає на основі їх близькості, симпатії, збігу характерів, інтересів, схильностей [3].
Згідно Б. Паригіна, соціально-психологічний клімат є одним із вирішальних чинників успішної діяльності людини в усіх сферах життя суспільства [5].
Р. Шакуров пропонує розглядати соціально-психологічний клімат з урахуванням трьох таких особливостей: психологічної, соціальної та соціально-психологічної. Причому психологічна форма клімату колективу розкривається в емоційних, вольових та інтелектуальних станах і властивостях групи. Тобто в ній можна розглядати як оптимізм, страх чи інші емоційні стани, які переважають в колективі, так й цілеспрямованість або вольову розслабленість, творчий пошук та інтелектуальну активність людини. На його думку, в інтелекті, емоціях, волі також зосереджений соціальний аспект соціально-психологічного клімату колективу, тоді як його соціально-психологічний аспект виявляється в єдності, згоді, задоволенні, дружбі, згуртованості.
Аналіз різних точок зору змісту соціально-психологічного клімату дозволяє припустити, що цей феномен являє собою багатофункціональне соціально-психологічне явище, яким опосередковується будь-яка діяльність колективу. При цьому переважаючий психічний настрій в колективі визначає не тільки міру залученості кожного індивіда в діяльність, але й ефективність його діяльності [1].
Зазначимо, що дослідники виділяють таке важливе поняття, як довіра, що є основою, як організаційного успіху, так й успіху в міжособистісних взаєминах. Так, Р.Шо стверджує, що з одного боку, довіра – це проблема стосунків між людьми, тобто важлива складова соціально-психологічного клімату певної групи. Але в більш широкому розумінні, довіра є потужною універсальною силою, що впливає практично на всі процеси, що відбуваються в межах організації, у відносинах між організаціями, і водночас є структурною і культурною характеристикою організації.
Р.Шо визначає фактори, що формують довіру: порядність, компетентність, лояльність, відкритість співробітників організації, які є її «соціальним капіталом».
Загалом довіра збільшується, коли незнайомі люди можуть без страху та побоювань планувати спільні дії. Вона є необхідною умовою нормальної комунікації в суспільстві та будь-якій організації, важливою складовою її соціально-психологічного клімату; вона забезпечує розуміння, згоду та взаємодію в колективі [6].
Отже, соціально-психологічний клімат колективу – це основа рівнів працездатності його членів, взаємної підтримки в досягненні цілей організації та згуртованості колективу, формування яких не можливе без панування довіри в колективі.
Джерела та література:
- Волкова Н. П. Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі / Н. П. Волкова. – К.:Академія. – 2001. – 460 с.
- Жданов О.И. Социально-психологический климат в коллективе. – Режим доступа: http://www.elitarium.ru/2007/11/14/klimat_v_kollektive.html
- Кульчицька А.В. Особливості формування синдрому емоційного вигорання у працівників державних установ / А.В. Кульчицька// Психічне здоров’я працівників державних установ : [монографія] / за заг. ред. Л. В. Засєкіної , А. В. Кульчицької. – Луцьк: Вежа-Друк, 2018. – С.58-77.
- Молочко М. Ф. Формування соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі / М. Ф. Молочко // Рідна школа. – К.: 2004. – № 4. – С. 52-53.
- Парыгин Б.Д. Социальная психология. Проблемы методологии, истории и теории. / Б.Д. Парыгин – СПб.: ИГУП. – 2009. – 592 с.
- Федотова Т.В., Кихтюк О.В. Довіра як складова психічного здоров’я підлітка / Сучасні соціокультурні та психолого-педагогічні координати розвитку дитини: матеріали Всеукраїнської (з міжнародною участю) науково-практичної конференції (19-20 квітня 2018 року, м. Тернопіль). – Тернопіль. – 2018. – С.54-56.
