Постановка проблеми та її значення. У сучасних умовах постійної мінливості суспільства професійне функціонування здійснюється під впливом багатьох стресогенних чинників. Трансформації оточуючого середовища працівника стають причиною професійного стресу, психоемоційного перенавантаження та особистісної деформації. У результаті таких змін деформується багато аспектів фахової діяльності людини.
Враховуючи усі негативні наслідки професійного вигорання, психологічна адаптація до стресових умов стає більш актуальною проблемою та потребує детальнішого дослідження механізмів психологічного захисту та копінг-стратегій.
Аналіз останніх досліджень з цієї проблеми. Вивчення проблеми психологічної адаптації є досить важливим процесом, оскільки від ефективності її вирішення залежить якість професійної діяльності людини.
Вперше термін «копінг» в психологічний обіг ввели Р.Лазарус та С.Фолкман. Вони охарактеризували дане поняття як непереривні когнітивні та поведінкові спроби вирішити специфічні зовнішні або внутрішні потреби, які перевищують ресурси людини. Автори зазначають, що індивід оцінює для себе вплив потенційного стресора, зіставляє його з вимогами середовища та своїми ресурсами, і на основі цього визначає оптимальну ефективність вирішення ситуації [3]. Головним завданням копінгу в професійній діяльності є забезпечення й підтримка благополуччя людини та сприяння відсутності емоційного вигорання працівників [5].
Серед зарубіжних психологів, найбільше уваги дослідженням копінгу приділяли Р.Лазарус, М.Селігман, С.Фолкман, Т.Віле, Г.Ваіллант та інші [2;3]. В українські психології копінг-поведінку в свої працях досліджували І.Аршава, О.Брюханов, Т.Ряполова, О.Тімченко [5]. Дослідження копіг-стратегій першочергово спрямовано на усунення актуальної проблеми професійного вигорання. Вивченням цього феномену займались В. Бойко, М. Буріш, Е. Грінгласс, С. Джексон, Дж. Еделвіч, М. Лайтер, А. Ленгле, С. Максименко, Б. Перлман та інші [1;4].
Мета дослідження полягає в теоретичному вивченні особливостей використання копінг-стратегій працівниками в умовах професійного вигорання.
Виклад основного матеріалу. Копінг-стратегії визначаються як специфічні форми психологічного захисту, що використовуються для відновлення після впливу стресових факторів, в результаті чого працівник формує особисту стійкість до ситуаційних ризиків. У свої книзі «Психологічний стрес і процес його подолання» Р.Лазарус описує копінг, як усвідомлене подолання стресу та подій, що супроводжуються тривогою. Існує декілька підходів для визначення поняття копінг [3].
Перший підхід лежить в основі неопсихоаналізу, де копінг-процеси розглядаються як его-процеси, що впливають на механізми вирішення ситуативних проблем. Прихильники цього підходу А.Білінгс та Р.Моос наголошують, що копінг обумовлений стійкими якостями особистості, які впливають на поведінку в стресовій ситуації. В результаті якого виділяють активні (конструктивна поведінка) та пасивні (неконструктивна поведінка) способи вирішення стресової ситуації [2].
Другий підхід розглядає копінг, як динамічний процес. Р.Лазарус та С.Фолкман описують цей процес, у вигляді оцінки індивідом потенційного стресора для себе та співставлення з власними ресурсами, вимогами суспільства для максимально ефективного подолання стресової ситуації. Автори виокремлюють активну та пасивну форму копінг-поведінки, які спрямовані на зниження емоційної напруги [3].
В рамках третього підходу В.Бодров зазначав, що завдяки вдалому розподілу людських ресурсів у разі стресової ситуації особистість збереже психічне та фізичне здоров’я. В результаті цих досліджень він ввів термін «ключовий ресурс», який описує процес контролю та організації ресурсів [5]. Проаналізувавши опис когнітивної поведінки в різних наукових дослідженнях, ми зауважили, що у дослідників спостерігається певна тенденція щодо класифікації методів подолання стресу: копінг, націлений на оцінку, копінг, який націлений на проблему та копінг, націлений на емоції.
Вчені Г.Беді та С.Браун проводили дослідження копінг-поведінки і дійшли до висновку, що різні копінги по-різному впливають на ефективність діяльності менеджерів у ситуації невдачі [5]. Фокусування на завданні має позитивний вплив на діяльність особистості, але не знижує вплив негативних емоцій у момент стресу. Ефективність копінгу залежить від того, наскільки сильні негативні емоції відчуває людина, тобто те як вона оцінює дану ситуацію. Вище описаний механізм часто застосовується для подолання особистістю професійного вигорання [2].
Професійне вигорання – це поступовий процес, який формується під впливом негативних емоцій, напруги у спілкуванні з колегами, поступової емоційної втоми, яка з часом переходить у фізичну та викликає стан напруги, роздратування і дискомфорту в професійному середовищі. К.Маслач і С.Джек характеризують даний сидром, як емоційне виснаження, деперсоналізацію та редукцію особистих досягнень людини [1]. Використовуючи поняття професійне вигорання багато авторів підкреслюють роль діяльності у виникненні цього феномену, його негативний вплив на працездатність людини, задоволеність роботою та спілкуванням в колективі.
Найбільше цей термін в рамках дослідження організаційної психології використовували Т. Зайчикова, Т.Грубі, Ю.Ковровський. Аналіз різних джерел продемонстрував, що підхід до розуміння терміну «професійне вигорання» має декілька варіацій [4]. Найчастіше поняття трактується як результат впливу стресогенних чинників, з якими працівник стикається під час виконання своїх обов’язків, розчаровується та втрачає інтерес до роботи, відчуває незадоволеність своєю діяльністю, яка відбувається під супроводом фізичного та емоційного виснаження. Таку ідею у свої працях підтримували К.Маслач і Т.Морозова [1].
В.Бойко, Т.Решетова вивчають професійне вигорання з позиції механізму психологічного захисту, який характеризується повним або частковим вимкненням емоцій, як відповіді на стресовий чинник. В результаті чого вигорання розглядають як набутий стереотип емоційної та професійної поведінки [4].
Даний сидром може виникати під впливом ситуацій інтенсивного професійного спілкування у супроводі негативних зовнішніх та внутрішніх чинників, в результаті втрачається гострота почуттів та переживань та збільшується частота конфліктних ситуацій. Найголовнішою причиною вигорання вважають психологічну та душевну перевтому, яка виникає через відсутність інших інтересів окрім роботи, людина повність концентрує увагу на своїй діяльності, не переключаючи увагу на свої потреби та проблеми [1;4]. Професійна діяльність є складною структурою і для неї характерна низка психологічних особливостей, які зумовлюють виникнення механізму вигорання.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, на основі проведеного теоретичного аналізу можна зробити висновки, що копінг-стратегії є основними механізмами психологічного захисту в умовах професійного вигорання особистості. Розглянувши наукові дослідження, присвячені особливостям подолання стресу людиною, ми з’ясували, що характерним є застосовання власних копінг-стратегії на підставі особистісного досвіду та психологічних ресурсів, що сприяють розвитку засобів подолання негативної ситуації.
Перспективи нашого дослідження вбачаємо у подальшому емпіричному вивченні особливостей використання копінг-стратегій в умовах професійного вигорання.
Джерела та література:
- Бойко В.В. Синдром эмоционального выгорания : диагностика и профилактика / В.В.Бойко. – СПБ: Питер, 2008. – 336 с.
- . Исаева Е. Р. Копинг-поведение и психологическая защита личности в условиях здоровья и болезни / Е. Р. Исаева. – СПб. : СПбГМУ, 2009. – 136 с.
- Лазарус Р. Теория стресса и психофизиологические исследования / Р. Лазарус // Эмоциональный стресс. – Л. : Лениздат, 1970. – С. 127–208
- Колтунович Т. А. Особливості взаємозв’язку професійного вигорання та копінг-стратегій/ Т. А. Колтунович // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С. Костюка. – К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2012. - Т. Х: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія. – Вип.23. – С. 254-265.
- Шебанова В. І. Механізми психологічного захисту та копінгу особистості : навч.-метод. посіб. / В.І. Шебанова, С. Г. Шебанова. – Херсон : ХДУ, 2012. – 224 с
