Постановка наукової проблеми та її значення. Особистість є унікальною цілісною системою, що є відкритою до самоактуалізації, оскільки кожна людина, яка живе в суспільстві займає в ньому певне положення (мама, учень, працівник...), виконує вимоги які на нього накладаються як на учасника його соціальної групи. Суспільство, кризові ситуації, конкуренція та багато інших чинників заважають слабким чи не зовсім реалізованим особистостям позитивно функціонувати, а інколи і зовсім їх ламають. У слабкому психологічному стані особистість не може знайти в собі внутрішньої опори, не здатна спиратися на себе, тому як наслідок зростакє кількість людей, що мають шкідливі звички, знижується рівень життя наслення, тобто постає пряма роблема – як виховувати в собі сильних особистостей і за рахунок яких рис долати перешкоди?
Проблема позитивного функціонування особистості, благополучного виходу із кризових ситуацій є однією з найбільш актуальних для сучасної психологічної науки.
Метою дослідження є аналіз, узагальнення , систематизація та обгрунтування внутрішньо особистісних ресурсів, які можна мобілізувати для адаптації в нестандартних умовах життєдіяльності. Виявлення особистісних особливостей, що роблять внесок в успішне протистояння труднощам, які перешкоджають досягненню життєвих цілей.
Аналіз основних публікацій. Найбільш важливим у цьому дослідженні є вивчення того, як люди долають важкі життєві обставини, за рахунок яких якостей і властивостей вони переборюють стрес і несприятливі події власного життя. У зв'язку з цим розвивається проблематика виявлення тих особистісних характеристик, які або сприяють, або перешкоджають індивідові справитись із екстремальними життєвими ситуаціями. В останні роки широкого поширення набув ресурсний підхід, який зародився в гуманістичній психології. Поняття «ресурси» використовується в дослідженнях, пов'язаних із вивченням психічної реальності. Ресурси (фр. ressources) – засоби, запаси, джерела. Визначено, що ресурси ділять на два класи: ресурси середовища або, інакше, – соціальні, й особистісні – психологічні. Теоретично обґрунтовано, що змістовні характеристики ресурсів особистості необхідно розглядати як систему. Доведено, що особистісні ресурси проявляються у взаємодії людини й життєвого середовища як безперервному процесі просторово-часового «розгортання» людини представленої в змісті й спрямованості діяльності в реальних життєвих ситуаціях, що забезпечує відповідність способу життя.
Зарубіжні автори, S. Hobfoll та P. London до ресурсів відносять матеріальні об'єкти (дохід, будинок, транспорт, одяг, об'єктні фетиші) і нематеріальні (бажання, цілі); зовнішні (соціальна підтримка, родина, друзі, робота, соціальний статус) і внутрішні інтраперсональні змінні (самоповага, професійні вміння, оптимізм, самоконтроль, життєві цінності, система вірувань тощо); психічні та фізичні стани; вольові, емоційні та енергетичні характеристики, які необхідні (безпосередньо або опосередковано) для виживання або збереження здоров'я у важких життєвих ситуаціях, або служать засобами досягнення цілей.
Отже, ресурси є соціальні й особистісні, інакше кажучи – зовнішні та внутрішні. Зовнішні ресурси – це матеріальні предмети, соціальні статуси (ролі) і соціальні зв'язки, які забезпечують підтримку соціуму, допомагають людині зовні. Внутрішні ресурси – це особистий потенціал, характер і навички людини, які допомагають зсередини. Однак цей розподіл є доволі умовним, бо без міцних зовнішніх ресурсів втримати міцні внутрішні ресурси досить складно.
Виклад основного матеріалу. В дослідженні взяли участь 30 осіб (15 жін. та 15 чол.). Для одержання емпіричного матеріалу в ході роботи використано Опитувальник психологічної ресурсності особистості О.С. Штепи [2], метою якого є визначити психологічні ресурси особистості та вміння ними оперувати. Дослідження показало, що у 15 із 30 осіб (50%) мають низький загальний рівень психологічної ресурсності, у 10 опитаних (33,2%) середній рівень і у 5 (16,6%) високий рівень психологічної ресурсності. Якщо оцінювати результати за статтю, то чоловіки показали гірший результат 10 (66,6%) усіх опитаних учасників – низький рівень і 5 (33,3%) середній рівень психологічної ресурсності особистості. У жінок ситуація склалась по-іншому 5 (33,3%) - низький рівень, 5 (33,3%)– середній і 5 (33,3%) – високий рівень психологічної ресурсності особистості. Показники опитувальника характеризують динамічні вияви особистості, зокрема, її здатність здійснювати роботу над собою. Відтак, за результатами опитувальника психологічної ресурсності стає можливим прогнозування змін особистості.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Варто зазначити, що внутрішні ресурси є одними з основних життєвих опорів, які дають можливість забезпечувати основні її потреби. Провівши дослідження було визначено, що чоловікам потрібно більше працювати над розвитком внутрішніх ресурсів особистості і загалом показники ресурсності у обох статей низькі. Перспективою подальших досліджень є аналіз показників ресурсності різних вікових категорій населення і порівняння цих результатів.
Джерела та література:
- Максименко С. Д. Поняття особистості у психології в психології / С. Д. Максименко // Психологія і особистість. – 2016. – № 1 (9). – С. 11–17.
- Штепа О. С. Особистісна зрілість: Модель. Опитувальник. Тренінг : [монографія] / О. Штепа. – Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – 232 с.
