КОРЕКЦІЯ ТРИВОЖНОСТІ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

Тривожність має яскраво виражену вікову специфіку, що проявляється в її джерелах, змісті, формах прояву компенсації й захисту. Для кожного вікового періоду існують певні області, об'єкти дійсності, які викликають підвищену тривогу більшості дітей у незалежності від наявності реальної загрози або тривожності як стійкого утворення. Ці «вікові піки тривожності» є наслідком найбільш значимих соціогенних потреб. У дані періоди тривожність виступає як неконструктивна, котра викликає стан паніки, зневіри. Дитина починає сумніватися у своїх здібностях і силах. Але тривога дезорганізує не тільки навчальну діяльність, вона починає руйнувати особистісні психологічні структури. Тому знання причин виникнення підвищеної тривожності приведе до створення й своєчасного проведення корекційно-розвиваючої роботи, сприяючи зниженню тривожності і формуванню адекватної поведінки дітей молодшого шкільного віку.

Психокорекційна робота – це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психологічного розвитку чи поведінки людини з допомогою спеціальних заходів психологічного впливу.

При організації корекційної роботи необхідно створити умови для виникнення довіри між дитиною та практичним психологом, вчителем, тільки тоді буде ефективною психокорекцій на робота. Негативне ставлення до вчителя і психолога в дітей молодшого шкільного віку зустрічається дуже рідко, а невизначене - часто, тому що при такому ставленні виникає недовіра до них, а отже до тієї діяльності, якою він займається. На заняттях такі діти найчастіше замкнуті, ранимі або байдужі, несприйнятливі до вказівок психолога, безініціативні. У спілкуванні вони проявляють змушену покірність і смиренність, а іноді прагнення пристосуватися. Подібні негативні емоції можуть закріпитися й бути перенесені на взаємини між учителями й товаришами в подальшому житті. У зв'язку із чим, може виникати негативне відношення до освітніх установ, неадекватне ставлення до себе і до людей [1, С.108].

Проведене нами емпіричне дослідження мало на меті виявити тривожних учнів, розробити корекційну програму та реалізувати її  та перевірити її ефективність. Отримані результати показали, що тривожність породжена контактами дитини з однолітками й вчителями та її положенням у групі однолітків. Вони засвідчують про обмежені можливості школяра подолати труднощі, уникнути неприємних для себе ситуацій, обмаль засобів, для налагодження взаємодії з іншими школярами.

Організована нами психокорекційна робота з дітьми молодшого шкільного віку мала на меті подолати тривожність та сприяти розвитку конструктивних способів їхньої взаємодії. План заходів передбачав проведення комплексу відповідних занять, що проходили в умовах спеціально змодельованих колективних вправ з використанням методів ігротерапії. Після її проведення ми провели повторне дослідження на виявлення рівня тривожності учнів.

Керуючись отриманими результатами можна зробити висновок про те, що проведена групова корекційна робота сприяла зниженню тривожності у дітей молодшого шкільного віку. Вони набули впевненості у контактах з оточуючими як у системі взаємин «учень-учень» та «учень-вчитель». Відповідно їх більше не турбують негативні емоції, які супроводжують тривогу та невпевненість.

Джерела та література:

1. Дубровина И.В. Психологическая служба школы. Учебное пособие для студентов / И.В. Дубровина – М.: Международная педагогическая Академия, 1995 – 222 с.
2. Костина Л.Н. Игровая терапия с тревожными детьми./ Л.Н. Костина -СПб.: Речь, 2003. - 160 с.
3. Рогов Е.И. Национальная книга практического психолога  в образовании: учебное пособие. / Е.И. Рогов.– М.: Владос, 1996 – 529 с.