Кожна людина в своєму житті стикається з декількома етапами адаптації, які дають можливість пристосуватися до нових умов і створювати нові методи подолання існуючих проблем та ефективної роботи. Адаптація може відшкодувати неповноцінність звичайної поведінки в нових умовах, внаслідок чого формується здатність оптимального функціонування особистості в нових умовах. Перший «адаптаційний досвід» людина отримує в групі дитячого садка, потім в першому класі школи. Наступний «переломний» момент – це перехід від початкової школи до середньої і, нарешті, настає момент професійного самовизначення. Поступово в середніх та вищих професійні навчальних закладах студенти-першокурсники стикаються з абсолютно новими для них методами організації навчального процесу, новими видами діяльності та новим навчальним колективом. У зв’язку з цим поняття «адаптація» можна уявити як процес пристосування учнів до нової соціальної ситуації. В сучасній психології поняття адаптації розглядалось у працях таких науковців: А. Реан, А. Кудашов, А. Баранов, А. Якунін, Е. Осіпчукова та ін.
Метою роботи є виявити особливості адаптації студентів першого курсу до навчання в закладах вищої освіти.
Термін «адаптація» був введений Г.Аубертом в 1865 році і використовувався в медичної та психологічній літературі, де означав зміну чутливості аналізаторів під впливом пристосування органів відчуттів до діючих подразників [1]. Пізніше використання цього терміна зустрічається в більш широкому значенні як будь-яке пристосування живого організму до умов існування. Згодом цей термін був запозичений соціологією і психологією для опису явищ, що стосуються освоєння людиною різних сфер природного і соціального середовища.
Згідно С. Головіну психологічну адаптацію можна визначити, як процес психологічної включеності людини в системи соціальних, соціально-психологічних і професійно-діяльнісних взаємозв’язків і взаємовідносин, у виконанні конкретних ролей [2]. Процес адаптації до навчання – явище вкрай непросте, багатогранне. Існує дві сторони адаптації студентів:
- професійну адаптацію, під якою розуміється пристосування до характеру, змісту, обставинам і організації навчального процесу, формування навичок самостійності в навчальній і науковій роботі;
- соціально-психологічну адаптацію – пристосування індивіда до навчального колективу, взаєминам в ньому, формування власного стилю поведінки.
Соціально-психологічну адаптацію Г. Андрєєва розглядає в трьох аспектах:
- медико-біологічний аспект (підсумок пристосування організму індивіда і його психіки до обставин професійної діяльності та спілкування);
- психолого-педагогічний аспект (процес соціалізації індивіда в праці і результат цього процесу);
- соціологічний аспект (особливий етап життєвого шляху молодої людини, що співпадає за часом із завершенням навчання в системі шкільної освіти і початком професійної трудової діяльності) [3].
О. Галявин відзначає, що саме на перших етапах навчання формується ставлення молодої людини до навчання, до майбутньої професійної діяльності, триває «активний пошук себе» [3]. У тому числі ті хто відмінно закінчили середню школу, на першому курсі не відразу набувають впевненості в своїх силах. Перша невдача часом призводить до розчарування, втрати перспективи, відчуження, пасивності. На процес адаптації студентів до навчання багато в чому впливають також їх ціннісні орієнтації [4].
Також, чим у більш повній мірі студент усвідомлює, навіщо і для чого йому можуть знадобитися знання для майбутньої роботи, тим краще він навчається. Рівень уявлення студента про професію (адекватно - неадекватно) безпосередньо співвідноситься з рівнем його ставлення до навчання: чим менше студент знає про спеціальність, тим вище у нього негативне ставлення до навчання. Недостатня поінформованість студентів про зміст їх майбутньої спеціальності пов’язана з тим, що, по-перше, низький соціальний рівень; по-друге, невисокий престиж самої професії в соціально-економічних умовах, по-третє, несформованість мотиваційної сфери і ціннісних орієнтацій особистості.
Таким чином, процес адаптації студентів до умов закладів вищої освіти – це процес пристосування індивідуальних якостей до умов даного професійного навчального закладу і розвитку на цій базі нових соціально і професійно значущих рис, які гарантують реалізацію особистісного потенціалу студента, який містить в собі два компоненти: адаптація до умов конкретної установи та адаптація до умов обраної спеціальності. Цей процес зачіпає всю структуру особистості, внаслідок чого відбуваються зміни на психофізіологічному, індивідуально особистісному і соціальному рівнях.
Джерела та література:
- Абабков В. А. Адаптация к стрессу / В.А. Абабков, М. Пере. Санкт-Петербург: Речь, 2014. - 165 с.
- Головин С.Ю. Словарь практического психолога / С.Ю. Головин. - Минск.: Харвест, 2008. – 800 с.
- Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии : в 2-х т. / Акад. пед. наук СССР. – Москва : Педагогика, 1989. – 322с.
- Полянок О.В. Психологические особенности адаптации студентов педагогических специальностей / О.В. Полянок. – Казань: 2012. - 207 с.
