Шановний користувач порталу!
Для вашої зручності ми запустили нову систему відображення формул в тексті. Дана система використовує найновіші технології. Якщо у вас виникли проблеми з відображенням формул спробуйте оновити свій веб-браузер до останньої версії. Або скористайтесь іншим браузером.

Команда проекту INFORUM.IN.UA пропонує використовувати для роботи з порталом браузер Mozilla Firefox.
Ми постійно вдосконалюємось та докладаємо максимум зусиль для Вашої комфортної роботи. Якщо у Вас є побажання чи ідеї з покращення роботи порталу напишіть нам.

ПОВЕДІНКОВІ І КОГНІТИВНО-ПОВЕДІНКОВІ МОДЕЛІ ПРАКТИКИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Сильмаха Анна
студентка факультету психології та соціології, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки,
Кульчицька Анна
кандидат психологічних наук, доцент, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Постановка наукової проблеми та її значення. Сьогодні людство дедалі більше усвідомлює важливість здорового розвитку та гармонії внутрішнього всесвіту, а іншими словами важливість психічного здоров’я. З досліджень відомо, що проблеми з психічним здоров’ям доволі поширені у наш час.  Одним із методів крекції є конгітивно-поведінкові моделі роботи практичного психолога з клієнтом.Тому одрану тему вважаємо актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поведінкові і когнітивно- поведінкові моделі практики досліджували Абрамова Г.С, Дьяченко М.І., Лебединский М.С., Осипова А.А., Абрамова Г. С., Балл Г. А., Бондаренко А. Ф. , Бурлачук Л. Ф., Грабська І.А., Кочарян А.С. та інші визначні вчені.

Метою дослідження є вивчення концептуальних моделей поведінкових і когнітивно-поведінкових практик в роботі психотерапевта.

Виклад основного матеріалу. Поведінкова психотерапія – різновид психологічної терапії, один із методів психологічної інтервенції, та корекції психічних розладів, розроблений на основі принципів біхевіоризму. КПТ (когнітивно-поведінковатерапія)  – метод психотерапії, що спирається на положення про визначальну роль пізнавальних процесів (і в першу чергу мислення) у виникненні різного роду психологічних проблем і психічних відхилень (когнітивна терапія). На цій базі формуються поведінкові особливості, які можуть ставати дезадаптивними.

Поведінкова терапія дозволяє не тільки рефлексувати, а й вимірювати відбуваються зміни з клієнтом, забезпечувати просування клієнта до поставлених цілей. Фундаментальні ідеї даного методу базуються на тому, що поведінка людини детермінована, а неадекватні форми поведінки, сформовані в процесі життєдіяльності, можливо скорегувати за допомогою терапевтичних методів.

Іншим важливим твердженням є те, що поведінкова терапія являє собою керований процес. Вона спрямована на навчання клієнтів позитивним моделям поведінки.

У процесі поведінкової терапії, незалежно від типу розладів, що лікуються, виділяють чотири фази: діагностична – проведення співбесіди, виявлення розладу, визначення способу формування розладу та рівня мотивації пацієнта до зміни; спонукання до мотивації – спонукання пацієнта до позитивних очікувань на лікування, а також залучення пацієнта до відповідальності за психотерапію; застосування специфічної терапевтичної процедури та закріплення змін, що виникають під час психотерапії – визначення завдань, які клієнт виконує самостійно або за допомогою членів сім’ї для збереження бажаної поведінки.

В поведінкових підходах людина розглядається як індивід, що має проблеми з поведінкою. Людина розширює свої моделі поведінки через процеси соціального навчання, пізнаючи свої помилки. У процесі соціальної роботи створюються умови для вивчення механізмів індивідуальної поведінки, формується досвід продуктивної поведінки для реального навколишнього середовища.

У свою чергу, навколишнє середовище розглядається як джерело управління стимулами і підкріпленням; воно або формує, або нейтралізує поведінку клієнта. Звідси висновок – індивіди мають труднощі, коли поводяться неадаптивно, внаслідок невідповідних або неадекватних систем підкріплення в навколишньому середовищі. Тому в поведінкових моделях соціальної роботи процес оцінки зосереджений на поведінкових аспектах індивідуального функціонування, а проблема клієнта визначається в термінах неадаптивної поведінки в контексті рефлексії навколишнього середовища.

В основі теорії когнітивно-поведінкової терапії лежать уявлення про те, що поведінка людини детермінована і її «неадекватні» форми піддаються корекції за допомогою індукованих процесів научіння. Іншою важливою тезою даної теорії є положення про те, що всі форми поведінки можна спостерігати, а когнітивна поведінка підкоряється законам научіння.

У двох словах можна сказати так: когнітивна модель передбачає те, що дисфункціональне мислення (яке впливає на настрій і поведінку людини) характерно для всіх видів психічних порушень. Коли люди навчаються оцінювати своє мислення більш реалістично і адаптивно, поліпшується їхній емоційний стан і поведінка.

Характеристика методу когнітивно-поведінкової терапії:

-     думки є причиною емоцій та дій.

-     фокус робиться на теперішній стан (думки, емоції, поведінку). Минуле клієнта використовується переважно як матеріал для пошуку контраргументів для ірраціональних переконань та зміни теперішніх когнітивних схем.

-     КПТ – це співробітництво клієнта та терапевта. Пацієнт визначає цілі, виражає те, що його турбує, навчається та вчиться використовувати те, чому навчився. Терапевт – допомагає клієнту із визначенянм цілей, слухає, навчає та заохочує.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Поведінкові та когнітивно-поведінкові моделі практики – це складний процес роботи психотерапевта з клієнтом, розроблений на основі законів поведінкової психології. Практики поведінкових та когнітивно-поведінкових робіт грунтуються на тому, що поведінка людини детермінована, а неадекватні форми поведінки, сформовані в процесі життєдіяльності, можливо скорегувати за допомогою терапевтичних методів, робота полягає у скеруванні на навчання клієнтів позитивним моделям поведінки. Оскільки дані практики полягають у співпраці психотерапевта з клієнтом, робота  можлива лише при мотивації самого клієнта до того, щоб сприяти одужанню і вирішенню ситуацій, які привели його до психотерапевта, а від психотерапевта вимагається ще більше уваги стосовно дій клієнта та його адаптації. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у дослідженні інших терапевтичних методів практичного психолога.

 

Джерела та література:

  1. Гамбрілл Е. Д. Бихевиористский підхід Е. Д. Гамбрілл // Енциклопедія соціальної роботи: в 3 т. / Пер. з англ. Т. 1. М., 1993. С. 81-87.
  2. Д. Весторук, Г. Кеннерлі, Д. Кірк. Вступ у когнітивноповедінкову терапію. Переклад – «Свічадо»
  3. Лебединский М.С. «Очерки психотерапии» /  Лебединский М.С. М., 2001.
  4. Абрамова Г. С. «Введение в практическую психологию» / Г. С.Абрамова. – Екатеринбург «Деловая книга» опублікований в праці «ACADEMIA», 1995.
  5. Балл Г. А. «Психология в рациогуманистической перспективе» : обрані роботи / Г. А.Балл. – К. : «Основа»., 2006.
  6. Бондаренко А. Ф. «Психологическая помощь: теория и практика» / А. Ф. Бондаренко. – изд. 4-е, испр. и доп. – К. : «Освіта України», 2007
  7. Бурлачук Л.Ф. и др. Б91 Основы психотерапии: Учебн. пособие для студентов ву­ зов, которые обучаются по спец. «Психология», «Соц. педагогика» / Л.Ф. Бурлачук, И.А. Грабская, А.С. Кочарян. — К.: Ника-Центр; М.: Алетейа, 1999. — 320 с.
Коментарі до статті:
© inforum.in.ua, 2014 - 2021
Розробка : Limpopo Web Agency
+38 (068) 322 72 67
+38 (093) 391 11 36
43020, УКРАЇНА,
Волинська обл., м. Луцьк,
вул. Електроапаратна, 3 / 336
inforum.in.ua@ukr.net