Постановка наукової проблеми та її значення. Сьогодні людство дедалі більше усвідомлює важливість здорового розвитку та гармонії внутрішнього всесвіту, а іншими словами важливість психічного здоров’я. З досліджень відомо, що проблеми з психічним здоров’ям доволі поширені у наш час. Одним із методів крекції є конгітивно-поведінкові моделі роботи практичного психолога з клієнтом.Тому одрану тему вважаємо актуальною.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поведінкові і когнітивно- поведінкові моделі практики досліджували Абрамова Г.С, Дьяченко М.І., Лебединский М.С., Осипова А.А., Абрамова Г. С., Балл Г. А., Бондаренко А. Ф. , Бурлачук Л. Ф., Грабська І.А., Кочарян А.С. та інші визначні вчені.
Метою дослідження є вивчення концептуальних моделей поведінкових і когнітивно-поведінкових практик в роботі психотерапевта.
Виклад основного матеріалу. Поведінкова психотерапія – різновид психологічної терапії, один із методів психологічної інтервенції, та корекції психічних розладів, розроблений на основі принципів біхевіоризму. КПТ (когнітивно-поведінковатерапія) – метод психотерапії, що спирається на положення про визначальну роль пізнавальних процесів (і в першу чергу мислення) у виникненні різного роду психологічних проблем і психічних відхилень (когнітивна терапія). На цій базі формуються поведінкові особливості, які можуть ставати дезадаптивними.
Поведінкова терапія дозволяє не тільки рефлексувати, а й вимірювати відбуваються зміни з клієнтом, забезпечувати просування клієнта до поставлених цілей. Фундаментальні ідеї даного методу базуються на тому, що поведінка людини детермінована, а неадекватні форми поведінки, сформовані в процесі життєдіяльності, можливо скорегувати за допомогою терапевтичних методів.
Іншим важливим твердженням є те, що поведінкова терапія являє собою керований процес. Вона спрямована на навчання клієнтів позитивним моделям поведінки.
У процесі поведінкової терапії, незалежно від типу розладів, що лікуються, виділяють чотири фази: діагностична – проведення співбесіди, виявлення розладу, визначення способу формування розладу та рівня мотивації пацієнта до зміни; спонукання до мотивації – спонукання пацієнта до позитивних очікувань на лікування, а також залучення пацієнта до відповідальності за психотерапію; застосування специфічної терапевтичної процедури та закріплення змін, що виникають під час психотерапії – визначення завдань, які клієнт виконує самостійно або за допомогою членів сім’ї для збереження бажаної поведінки.
В поведінкових підходах людина розглядається як індивід, що має проблеми з поведінкою. Людина розширює свої моделі поведінки через процеси соціального навчання, пізнаючи свої помилки. У процесі соціальної роботи створюються умови для вивчення механізмів індивідуальної поведінки, формується досвід продуктивної поведінки для реального навколишнього середовища.
У свою чергу, навколишнє середовище розглядається як джерело управління стимулами і підкріпленням; воно або формує, або нейтралізує поведінку клієнта. Звідси висновок – індивіди мають труднощі, коли поводяться неадаптивно, внаслідок невідповідних або неадекватних систем підкріплення в навколишньому середовищі. Тому в поведінкових моделях соціальної роботи процес оцінки зосереджений на поведінкових аспектах індивідуального функціонування, а проблема клієнта визначається в термінах неадаптивної поведінки в контексті рефлексії навколишнього середовища.
В основі теорії когнітивно-поведінкової терапії лежать уявлення про те, що поведінка людини детермінована і її «неадекватні» форми піддаються корекції за допомогою індукованих процесів научіння. Іншою важливою тезою даної теорії є положення про те, що всі форми поведінки можна спостерігати, а когнітивна поведінка підкоряється законам научіння.
У двох словах можна сказати так: когнітивна модель передбачає те, що дисфункціональне мислення (яке впливає на настрій і поведінку людини) характерно для всіх видів психічних порушень. Коли люди навчаються оцінювати своє мислення більш реалістично і адаптивно, поліпшується їхній емоційний стан і поведінка.
Характеристика методу когнітивно-поведінкової терапії:
- думки є причиною емоцій та дій.
- фокус робиться на теперішній стан (думки, емоції, поведінку). Минуле клієнта використовується переважно як матеріал для пошуку контраргументів для ірраціональних переконань та зміни теперішніх когнітивних схем.
- КПТ – це співробітництво клієнта та терапевта. Пацієнт визначає цілі, виражає те, що його турбує, навчається та вчиться використовувати те, чому навчився. Терапевт – допомагає клієнту із визначенянм цілей, слухає, навчає та заохочує.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Поведінкові та когнітивно-поведінкові моделі практики – це складний процес роботи психотерапевта з клієнтом, розроблений на основі законів поведінкової психології. Практики поведінкових та когнітивно-поведінкових робіт грунтуються на тому, що поведінка людини детермінована, а неадекватні форми поведінки, сформовані в процесі життєдіяльності, можливо скорегувати за допомогою терапевтичних методів, робота полягає у скеруванні на навчання клієнтів позитивним моделям поведінки. Оскільки дані практики полягають у співпраці психотерапевта з клієнтом, робота можлива лише при мотивації самого клієнта до того, щоб сприяти одужанню і вирішенню ситуацій, які привели його до психотерапевта, а від психотерапевта вимагається ще більше уваги стосовно дій клієнта та його адаптації. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у дослідженні інших терапевтичних методів практичного психолога.
Джерела та література:
- Гамбрілл Е. Д. Бихевиористский підхід Е. Д. Гамбрілл // Енциклопедія соціальної роботи: в 3 т. / Пер. з англ. Т.
- Д. Весторук, Г. Кеннерлі, Д. Кірк. Вступ у когнітивноповедінкову терапію. Переклад – «Свічадо»
- Лебединский М.С. «Очерки психотерапии» / Лебединский М.С. М., 2001.
- Абрамова Г. С. «Введение в практическую психологию» / Г. С.Абрамова. – Екатеринбург «Деловая книга» опублікований в праці «ACADEMIA», 1995.
- Балл Г. А. «Психология в рациогуманистической перспективе» : обрані роботи / Г. А.Балл. – К. : «Основа»., 2006.
- Бондаренко А. Ф. «Психологическая помощь: теория и практика» / А. Ф. Бондаренко. – изд. 4-е, испр. и доп. – К. : «Освіта України», 2007
- Бурлачук Л.Ф. и др. Б91 Основы психотерапии: Учебн. пособие для студентов ву зов, которые обучаются по спец. «Психология», «Соц. педагогика» / Л.Ф. Бурлачук, И.А. Грабская, А.С. Кочарян. — К.: Ника-Центр; М.: Алетейа, 1999. — 320 с.
