Актуальність дослідження. Корінні соціально-економічні зміни в країні, перехід до ринкової економіки, зниження рівня життя багатьох людей, безробіття, розподіл суспільства на багатих та бідних, ослаблення впливу соціальних інститутів, покликаних займатися вихованням дітей, перш за все інституту сім`ї, започаткували зміну кримінального середовища, призвели до великого збільшення числа асоціальних сімей і, як наслідок, збільшення числа дітей з девіантною (відхиленою) поведінкою.
Психологічний вплив асоціальної сім`ї на девіантну поведінку неповнолітніх є важливою проблемою превентивної психології – розділу виховання в педагогічній психології, що вивчає природу і генезис відхилення поведінки з позиції міждисциплінарного системного підходу, включаючи особистісні, соціальні, соціально-психологічні, психолого-педагогічні та інші фактори, які зумовлюють соціопатогенез. Актуальність розробки нового підходу до проблеми полягає в тому, щоб відмовитися від раніше існуючої «каральної профілактики», заснованої на імперативі санкції, на жорсткому соціальному і адміністративному контролі, і впровадити науково обґрунтовану профілактику, яка буде представляти комплекс заходів соціальної, правової, медичної, педагогічної і психологічної допомоги.
Теоретичною основою дослідження є наукові праці, які розкривають основу:соціалізації особистості (Є. і Ш. Глюк, К.Киркпатрик, Е.Бейджес, Т.Парсонс, І.П.Прокопьєв, Б.Д.Паригін, Б.Г.Ананьєв, І.С.Кон, Л.І.Мороз, А.В.Мудрик, В.Г.Бочарова, С.А.Бєличева, Т.В.Остафійчук і ін.); правової соціалізації особистості (М.І.Єнікеєв, В.І.Кривуша, А.А.Мехрабіян, М.І.Бобнева, С.А.Беличева, А.О.Лігоцький і ін.); взаємозв’язку сімейного неблагополуччя і девіантної поведінки дітей (В.Л.Васильєв, А.І.Ушатиков, В.Я.Гиндикін, А.І.Захаров, А.І.Кочетов, В.А.Сисенко).
У необхідності врахування факторів навколишнього середовища, перш за все соціальних, висловлювався Л.С.Виготський [1]. Вплив зовнішнього середовища він розглядав в контексті загальної соціальної ситуації розвитку, відзначаючи, що «дитина є частиною соціальної ситуації».
В дослідженнях А.В.Запорожця, М.І.Лисиної, В.С.Мухіної зазначено, що для розвитку психіки дитини дошкільного віку вирішальним є його спілкування з дорослими, перш за все з батьками. В.С.Мухіна пояснює, що необхідність встановити і зберегти позитивні взаємовідносини з дорослими є однією з провідних в дитячому віці адже депривація призводить до пригнічення основних функціональних параметрів особистості як біосоціального організму, що зумовлює загальне ослаблення психофізичних і соціально-психологічних можливостей. Режим депривації блокує повноцінний особистісний розвиток як у площині біогенних потреб, так і на рівні активної соціальної самореалізації, призводячи до дихотомії, депресії, неадекватності, фрустрованості тощо. У трактуванні депривації в соціально-психологічній площині визначальним є розуміння того, що, порівнюючи психічну і біологічну позбавленість, зауважуємо надзвичайно серйозні порушення як унаслідок загальної недостачі їжі, білків, вітамінів, так і з причини психосоціальних нестач і позбавлень, насамперед опіки, любові, уваги, спілкування тощо. Відбувається тотальне притлумлення особистості, причому це проявляється в блокуванні душевних і фізичних потенцій, зокрема в аутизмі, амбівалентності тощо [2,3].
Теоретичний аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел показав, що асоціальна сім`я здійснює негативний психологічний вплив на процес формування особистості дитини, сприяє його десоціалізації, прищеплює неправильні моральні цінності, норми поведінки в соціумі, навички спілкування з оточуючими людьми, травмує психологічне здоров`я дитини, впливає на ступінь емоційності, розвитку вольових якостей, толерантність до інтересів і сприяє формуванню девіантної поведінки неповнолітніх. Вчені пов’язують причини відхилення поведінки з дефіцитом соціально-підтримуючих систем і вказують на взаємозв’язок між сімейним неблагополуччям і девіантною поведінкою неповнолітніх.
Асоціальною сім`єю ми вважаємо таку дисфункціональна сім`ю, яка:
- не виконує своїх основних функцій у вихованні, навчанні, первинній соціалізації дітей;
- наносить підростаючому поколінню психологічну шкоду;
- сприяє девіації і делінквенції поведінки неповнолітніх.
Вчені дають різну типологію асоціальних сімей, виходячи із предмету своїх досліджень. Проте, оцінюючи варіанти запропонованих типологій, ватро позначити, що автори не пропонують типологію асоціальних сімей, що сприяють формуванню девіантної поведінки неповнолітніх.
В ході проведеного емпіричного дослідження вдалося виявити, що асоціальна сім`я негативно впливає на поведінку неповнолітніх, сприяє формуванню девіантної поведінки неповнолітніх. Виділено сім типів асоціальних сімей, що сприяють виникненню девіантної поведінки неповнолітніх:
1 – алкогольні – сім`ї, в яких один або обоє батьків надмірно вживають алкоголь;
2 – асоціально-аморальні – сім`ї, які характеризуються антигромадськими установками і орієнтаціями;
3 – конфліктні – сім`ї, в яких постійно або тимчасово відбуваються конфлікти, де панує атмосфера взаємної неповаги, причіпок, інколи діло доходить до рукоприкладства;
4 – кримінальні – сім`ї, в яких батьки, старші брати (сестри), інші члени сім`ї відбувають або вже відбули покарання в місцях позбавлення волі;
5 – сім`ї з психічно хворими батьками – сім`ї, в яких один або обох батьків стоять на обліку в психдиспансері; часто неповнолітні із цих сімей мають психічні відхилення: шизофренію, олігофренію, затримки психічного розвитку і в силу цього не встигають у школі, ідуть з уроків, проводять час з вуличними компаніями;
6 – педагогічно неспроможні – сім`ї, що втратили свій вплив на неповнолітніх в силу психологічних причин або за причиною незнання дитячої психології;
7 – наркотичні – сім`ї, в яких батьки вживають наркотики.
В основі запропонованої класифікації лежить криміногенний характер впливу асоціальних сімей і ознак домінуючого психологічного впливу асоціальної сім`ї.
В ході емпіричного дослідження встановлено, що найбільш важливими типами асоціальних сімей є алкогольні і асоціально-аморальні.
В психолого-педагогічній літературі немає єдиної думки відносно девіантної поведінки неповнолітніх. Крім девіантної, дану поведінку називають ще відхиляючою, делінквентною, асоціальною, антисоціальною, дезадаптивною, адиктивною, неадекватною, деструктивною, нестандартною, акцентуючою, психопатичною, само руйнуючою, соціально не адаптивною, патологією поведінки і т.д.; а самих дітей називають дітьми групи ризику, «важкими» підлітками, педагогічно занедбаними, соціально «занедбаними».
Відхиляючу (девіантну) поведінку ми розуміємо як стійку поведінку особистості, яка відмінна від найбільш важливих соціальних норм, що наносить реальний збиток суспільству або самій особистості, а також супроводжується її соціальною дезадаптацією. Відхиляюча поведінка висловлює соціально-психологічний статус особистості на осі «соціалізація – дезадаптація – ізоляція».
В процесі дослідження у неповнолітніх із асоціальних сімей зафіксовано різні форми девіантної поведінки: агресія і насильство (16,22%), дармоїдство, небажання вчитися, другорічництво (14,89%), куріння (12,02), вживання алкогольних напоїв (11,64%), бродяжництво, жебрацтво (11,07%), ранній початок статевого життя, проституція (7,44%), токсикоманія (6,11%), крадіжка (5,73%), шахрайство (5,15%), участь в кримінальних групах (4,01%), наявність судимості (2,67%), суїцидальна поведінка (1,72%), вандалізм (0,76%), наркоманія (0,57%).
За допомогою методів математичної статистики вдалося з’ясувати, що фізично і психічно не здорові неповнолітні виявляють, як правило, девіантну поведінку, а між типом асоціальної сім`ї і якоюсь певною формою девіантної поведінки немає ніякого взаємозв’язку.
Стреси і дистреси, які відчувають неповнолітні в умовах життя в асоціальній сім`ї, сприяють запуску психологічних механізмів злочинної поведінки і формуванню девіантної поведінки неповнолітніх. Визначений наступний механізм психологічного впливу сімейного неблагополуччя на девіантну поведінку неповнолітніх: асоціальна сім`я створює стресові і дистресові ситуації, сприяє виникненню психічної травми, виникненню психотравмуючого переживання, дезадаптації поведінки, запуску механізмів злочинної поведінки (девіантної і делінквінтної поведінки), що відображено у схемі:
До перспектив подальшого дослідження проблеми можна віднести наступне:
1) вивчення психологічного впливу асоціальної сім`ї на делінквентну поведінку неповнолітніх;
2) комплексне вивчення факторів, що надають вплив на формування делінквентної поведінки;
3) поглиблене вивчення найбільш важливих типів асоціальних сімей (алкогольні і асоціально-аморальні) і форм девіантної поведінки неповнолітніх (підвищеної агресії, жорстокості; дармоїдства, небажання вчитися, другорічництва; куріння; зловживання алкогольних напоїв; бродяжництва, жебрацтва; раннього початку статевого життя, проституції; токсикоманії).
Список використаних джерел:
- Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. - М.: Педагогика, 1983. - Т.1.
- Гошовський Я. Крос-культурне дослідження депривованої особистості Наука і освіта. Спецвипуск. Психологія особистості: досвід минулого – погляд у майбутнє. – 2004. – № 6–7. – С.65–67.
- Гошовський Я. Ресоціалізація депривованої особистості. Монографія. – Дрогобич: Коло, 2008. – 480 с.
