Важливим завданням теоретичного узагальнення з досліджуваної проблеми є встановлення термінологічного поля поняття віртуального спілкування та зіставлення його з релевантними до нього поняттями. Віртуальне спілкування розглядається нами як специфічний вид комунікативної діяльності, спрямованої на обмін інформацією у кіберпросторі. Відповідно до цього визначення віртуальне спілкування має свою специфіку щодо змісту, цілей та засобів.
Віртуальна особистість, за О. Асмоловим, – це «банк даних, інформація, сума букв, картинок і звуків, які представлені у цифровому коді» [1]. Саме тому, на думку, вченого, у віртуальному світі людина активно формує себе через сприйняття зовнішнього світу. Ця думка узгоджується із припущенням про те, що віртуальна свідомість характеризується потрійним кодуванням – відображення зовнішнього світу в особистісних конструктах з допомогою особистісних «значень значень», а також подальше знакове оформлення цих значень у віртуальному просторі.
Найбільш дослідженим особистісним конструктом віртуальної особистості лишається поняття ідентичності. За О. Асмоловим, важливою думкою культурно-історичної теорії є теза про те, що особистість народжується в напрямі від Іншого до Я [1]. Лише спілкуючись з Іншим, людина здійснює внесок у конструювання власної особистості: через переживання навколишнього світу, його переломлення через свою особистість, а також відображення цього переживання у віртуальному просторі. Відтак, віртуальна особистість проходить той самий шлях, що і особистість у реальному спілкуванні: від інтерсуб’єктивності до інтрасуб’єктивності, від соціальної ідентичності до особистісної ідентичності.
Віртуальна особистість повинна повністю розкрити свій внутрішній світ, інакше кажучи, Інтернет стає своєрідним «сосудом особистості», який у багатьох випадках заміняє реальні контакти. Саме на існуванні особистісної ідентичності побудовані усі соціальні сітки, наприклад, Однокласники, Facebook, Twitter тощо. Питання про те, наскільки відсутність чи суттєве скорочення реальної комунікативної взаємодії впливає на зміну особистості як системи пізнавальних, емоційних та мотиваційних особливостей залишається відкритим, попри те, що особистісна ідентичність, на думку низки вчених, не зазначає серйозних змін.
Є. Белінська, А. Жичкіна, виділяють певні специфічні характеристики такої віртуальної особистості, які є невід’ємною частиною при віртуальному спілкуванні та за допомогою яких можна приховати власну реальну ідентичність [2; 3]:
- «Нік» (от «nickname» - псевдонім). Існують найрізноманітніші варіанти таких псевдонімів: герої книг та фільмів, тварини, соціальні статуси («Вожак», «Сержант»), характерологічні риси.
- «Аватар» – різноманітні візуальні образи користувача Мережі. Це може бути фото, анімація, зображення тварин, кіногероїв, абстракція.
- «Профіль» – віртуальна особистість володіє персональною інформацією та займає певне місце в Інтернет-середовищі – статус, ранг, який визначається активністю користувача [2; 3].
Віртуальна особистість характеризується особливими соціальними настановами. Як зазначає Н. Хазратова, у структурі соціального настановлення, слід виділяти когнітивний, афективний та конативний компоненти [4]. Віртуальна особистість без цих компонентів міститиме лише когнітивний компонент і розглядатиметься лише у вузькому сенсі – як інформація, банк даних, сума букв, картинок та звуків, представлених цифровим кодом [13]. Тому в цьому просторі особистість формує себе через її сприйняття зовнішнього світу. При вербальному описі останнього він міститиме не лише себе, а й самого автора цього опису – особистість.
Віртуальна особистість виконує низку функцій. Віртуальна особистість – явище багатовимірне і її функції різноманітні. Основними з них є раціональне породження свого образу «для інших» (управління ідентичністю); перекладення частини функцій на цей віртуальний образ, що звільняє його творця від рутинних справ (голем); моделювання: імітація життя, яке триває, і свідомості за відсутності суб'єкта свідомості і життя (роботи, комп'ютерні програми, штучний інтелект, наділені ім'ям реальної чи вигаданої людини; можливе також використання і «ручних способів» – наприклад, коли одна людина пише від імені іншого, видаючи себе за нього); соціальна інженерія: використання вигаданої особистості як інструменту впливу на розум і поведінку інших людей; «чорна магія»: окремий випадок соціальної інженерії, при якому вигадана особистість використовується для провокації, дискредитації або іншого заподіяння шкоди кому-небудь; містифікація: введення в оману інших людей шляхом видавання вигаданого за реальне; аналогія між віртуальною реальністю з простором уявного не тільки наділяє її якостями творчого середовища, а й визначає її психотерапевтичну функцію; створення вигаданої особистості – один зі способів віртуальної психотерапії: підвищення рівня психічного здоров'я шляхом реалізації бажань і фантазій, що придушуються в «нормальному житті»; самопізнання: розширення знання про «я» шляхом об'єктивації та інтеграції його аспектів; міфотворчість: створення міфу про себе; реалізація екзистенціальної потреби в лицедійство, бажання «бути іншим, а не собою»; гра: довільна неутилітарна діяльність, що створює порядок, відмінний від «повсякденної реальності», що супроводжується усвідомленням умовності і приносить задоволення.
Автор описує феномен лідерства в Інтернеті як особистості чи організації з високим ступенем авторитету. Такі лідерські позиції можуть бути забезпечені існуванням чітко сформованої ідентичності. Інтернет-лідерство не може бути сформовано, якщо учасник віртуального спілкування використовує штучне ім’я та мобільну ідентичність. Слід зазначити, що мобільна ідентичність є більш притаманною підлітковому віку, у якому особистість лише починає пошуки своєї ідентичності. В юнацькому віці становлення ідентичності є необхідною умовою самовизначення особистості, що потребує неодмінного переходу від мобільної до сталої ідентичності.
Грунтовне дослідження віртуального простору, зокрема як глобального освітнього середовища, висвітлено в працях М. Смульсон. Учена зазначає, що у віртуальному освітньому просторі кардинально змінюється парадигма навчання від викладач-центрованої до студент-центрованої, що потребує спеціального проектування віртуального простру з допомогою новітніх інформаційних технологій [5].
Таким чином, віртуальне спілкування межує з такими поняття у психологічній науці, як особистісна ідентичність, віртуальна особистість, віртуальний простір. Окреслена проблема віртуального спілкування, її учасників – віртуальних «семіотичних особистостей» [103] – порівняно нова, бере свій відлік від часу першої спроби однієї людини поспілкуватися з іншою на відстані без посередництва телефонного, радіо або дротового виду зв’язку. Інтернет-спілкування, як засвідчив наш аналіз, містить риси звичайної комунікації, оскільки всі її прояви є знаковими, а також через те, що в ній беруть участь особистості, хоч і віртуальні.
На мою думку, період студентства є найкращим часом становлення і розвитку різних видів психічної діяльності, зокрема, він визначається розвитком духовних та моральних якостей. Слід зазначити, що в юнацькому періоді переплетені залишкі підліткового – прагнення до самовизначення та дорослості – зріле самовизначення особистості. Тому період юнацтва часто називають одним із найбільш сенситивних вікових періодів. Цьому віку властива активна індивідуалізація та соціалізація особистості. Для юнацького віку надзвичайно актуальним постає самовираження, самореалізація та самоствердження особистості у житті суспільства. Тому в цей період чітко формується уявлення про себе та оточуючих. Підкреслю, що саме в юнацькому віці відбувається найпотужніший пошук своєї ідентичності. Також в цьому віковому періоді дуже важливо сформувати цю ідентичність, адже особистісне і професійне становлення юнака без такої ідентичності є неможливим.
Список використаних джерел:
- Асмолов А. Г. Психология личности: принципы общепсихологического анализа [Текст] / А. Г. Асмолов. – М. : Смысл, ИЦ «Академия» , 2018. – 416 с.
- Белинская Е. П. К проблеме групповой динамики сетевого сообщества / Е. П. Белинская / Тез. 2-й Конф. по еколог. психологии. – М., 2000. – С. 249—251. – Режим доступа: http://www.psychology.uа/ internet/ecology/08.stm
- Жичкина А. Е. Особенности социальной перцепции в Интернете / А. Е.Жичкина // Мир психологии. – 2017. – № 3. – С. 72–80.
- Основи соціальної психології : [Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл.] / О.А. Донченко, М.М. Слюсаревський, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, Н.В. Хазратова та ін. / За ред. М.М. Слюсаревського. – К. : Міленіум, 2018. – 495с.
- Смульсон М. Л. Психологічні особливості віртуальних навчальних середовищ / Смульсон М. Л. // Актуальні проблеми психології : [зб. наук. пр. Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України] / за ред.С. Д. Максименка, М. Л. Смульсон. – К. : Вид-во НПУ ім.М. П. Драгоманова, 2019. – Т. 8, вип. 8 : Психологічна теорія і технологія навчання. – С. 116 – 126.
