Темперамент – це стійка властивість особистості, що виражає індивідуально-своєрідну динаміку психіки і поведінки, котра однаково виявляється в різноманітній діяльності незалежно від її змісту, мети і мотивів [2].
Відомо, що кожен із нас обов’язково належить до одного з чотирьох типів темпераменту: сангвініка, холерика, флегматика або меланхоліка. Відомо також, що жодна людина ніколи в одну з цих «рубрик» цілком не вкладалась. Бо тип – це умовність, а людина – багатомірна. Та попри це без класичної типології на сьогоднішній день нам не обійтись.
Темперамент характеризує динамічність особистості, але від нього не залежить її спрямованість, моральні якості, переконання, зацікавлення, розумові задатки й здібності.
Це сила або слабкість, швидкість чи повільність, чутливість, витривалість, урівноваженість чи неврівноваженість, жвавість чи приглушеність, керованість, напівкерованість, некерованість психічних рухів. Це динамічні властивості психіки, ніби почерк, емоційних, вольових, розумових процесів, манера їх протікання.
Меланхолік. Слабкий нестійкий тип нервової системи. Меланхолік зазвичай має нестійкі емоції, схильний до необґрунтованих страхів і занепокоєнь, відрізняється непостійністю, легкою збудливістю, високою стомлюваністю і нерішучістю.
Нервова система меланхоліка відрізняється високою чутливістю до подразників. Він надзвичайно сприйнятливий і вразливий по відношенню до будь-яких зовнішніх впливів. Зіпсувати або навпаки поліпшити настрій меланхоліка за допомогою декількох хвилин емоційно зарядженого спілкування мабуть легше, ніж представнику будь-якого іншого темпераменту.
Зовні меланхоліка можна легко відрізнити за мінливістю. Змінюється ситуація, оточення, поведінка співрозмовника – меланхолік змінюється разом з ними. Його тягне туди, де присутній рух, але він побоюється різких змін та гучних подій за його участі [4].
На учнів-меланхоліків учитель повинен впливати м'якістю, тактовністю, чутливістю. Надмірна суворість і різке зростання вимог до таких учнів ще більше гальмують і знижують їхню дієздатність. Враховуючи те, що діти-меланхоліки швидко втомлюються від одноманітної роботи, вчитель має чергувати види їхньої навчальної діяльності. На уроці таких учнів треба рідше запитувати, оскільки, відповідаючи на клас, меланхолік переживає справжній стрес. Тому краще запитання давати йому в письмовому вигляді [1].
Вчителю у роботі з такими дітьми слід :
- підтримувати таку дитину, підбадьорювати. Але не у якому разі не робити акцент на її помилках. Різке зауваження від вчителя може викликати великі труднощі під час наступної роботи на уроці. Такій дитині буде достатньо й вашого погляду;
- доручити дитині якусь корисну та важливу справу в класі. Меланхоліку просто необхідно відчути себе потрібним у класі;
- враховувати, переживання дитини. Якщо меланхолік за щось переживає, він не зможе дати повну відповідь на запитання, навіть якщо знає матеріал досконально. Тому має сенс запитати у такого учня, чи згоден він з отриманою оцінкою, або бажає перездати її протягом дня;
- враховувати, що меланхоліки побоюючись труднощів, будучи невпевненими у своїх силах, вони губляться при опитуванні, виконанні контрольних робіт, хоч мають знання. Тому можливо має смисл залікові відповіді приймати у таких дітей в індивідуальній формі;
- при опануванні нової теми такі діти сидять мовчки, їм краще слухати, а дома ще раз самим прочитати, вивчити матеріал. Тільки тоді вони будуть впевненні у своїй відповіді, а отриманні знання залишаться у них надовго;
- перевірку домашнього завдання не слід починати з меланхоліків, вони легко можуть розгубитися. Краще надати їм декілька хвилин для підготовки;
- враховувати, що такі дітей дуже відволікає шум, та будь яка неспокійна обстановка;
- враховувати, що таких дітей особливо пугають: серйозні самостійні роботи на які відведено певний час; неочікувані запитання, потребуючі негайної відповіді;
- відповідь такої дитини не в якому разі не слід критикувати. Тому що меланхолік прийме це дуже близько та весь день буде переживати з цього приводу [3].
Меланхоліку в навчанні слід приділяти увагу, турботу й доброту. Головні особливості цих дітей: лякливість, нерішучість, бачення подій у темних тонах. Цi особистісні якості неможливо ліквідувати. Покарання, демонстрування дорослими постійного невдоволення тільки поглиблюють їх, розладнуючи надзвичайно чутливу нервову систему меланхоліків.
Періодично потрібно переключати переживання меланхоліка в русло переживань групи (колективу). Виховувати волю, наполегливість i почуття власної цінності в колективі. Потрібно через певний проміжок часу організовувати для нього «ситуацію успіху». Уважно стежачи за настроєм та інтересами меланхоліка, потрібно заохочувати його заняття в .гуртках, секціях тощо, з урахуванням його намірів, звичок та труднощів.
Нову інформацію меланхоліки здатні засвоювати швидко чи повільно – залежно від обставин. У спокійній, доброзичливій атмосфері нові відомості засвоюються ними швидко й надовго. Тому створення сприятливих умов навчання i виховання дитини – основна проблема в роботі з меланхоліком.
Правильний виховний підхід полягає в тому, що дорослий виявляє співчуття i повне розуміння почуттів дитини. Тактовно, глибоко й зацікавлено проникати в її духовний світ, здійснювати моральну підтримку та зміцнювати віру у власні сили, виявляти розуміння її душевного стану.
Темперамент хоча і виявляється в поведінці та діяльності, але не визначає їх. Проте властивості темпераменту необхідно постійно враховувати, з ними не можна не рахуватися. Темперамент є лише підґрунтям для формування характеру, риси якого відіграють провідну роль у поведінці та діяльності людини.
Список використаних джерел:
- Аналіз проявів поведінки старших підлітків з різними типами темпераменту в стресових ситуаціях http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title=Аналіз_проявів_поведінки_старших_підлітків_з_різними_типами_темпераменту_в_стресових_ситуаціях
- Варій М.Й. Психологія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Київ: Центр учбової літератури, 2009. – 288 с.
- Рекомендації учителю в роботі з дітьми різних типів темпераментів https://sch32.edu.vn.ua/2-sch32/190-rekomendatsiji-uchitelyu-v-roboti-z-ditmi-riznikh-tipiv-temperamentiv
- Столяренко Л.Д. Основы психологии (для вузов), Ростов-на-Дону, Феникс, 1997 г.
