Актуальність теми: Тривожність займає особливе місце серед негативних переживань людини. Часто цей емоційний стан приводить до труднощів в спілкуванні, до зниження продуктивності діяльності та працездатності загалом. Феномен тривоги та його причини складно піддаються опису. У стані тривоги люди переживають не одну емоцію, а певну їх комбінацію, що впливає на соціальні взаємостосунки, на фізичний стан, на сприйняття, мислення, увагу тощо. Стан тривоги у людей може бути викликаний різними емоціями. Ключовою емоцією в суб’єктивному переживанні тривоги є страх.
Ключові слова: тривожність, страх, переживання.
Постановка проблеми: Загалом, тривога і страх – найбільш типові форми афективних і поведінкових порушень у молоді та є одними з найпоширеніших видів психічного неблагополуччя. Тривожність є частим симптомом неврозів і функціонального психозу, а також є пусковим механізмом розладу емоційної сфери. Виникнення і закріплення тривожності може бути пов’язане із незадоволенням вікових потреб людини. Рівень особистісної тривожності у діагностиці один з найзначущіших показників особистісного неблагополуччя, а також показник внутрішніх невирішених конфліктів, суперечливих установок і неефективності механізмів психологічного захисту.
Мета статті: полягає у теоретичному вивченні та емпіричному обґрунтуванні особливостей тривожності і страхів у студентської молоді.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали положення психологічної науки про: страх як самостійний психологічний феномен (М. Бердяєв, А. Камю, С. Куцепал, Ф. Ріман, П. Тілліх, З. Фрейд, Е. Фромм, М. Хайдеггер, К. Хорні, Л. Шестов, Ю. Щербатих, К.-Г. Юнг, І. Ялом, К. Ясперс); страх як адаптивний механізм (Л. Палмер, Я. Ліндблад); тривожність як психічний стан емоційної напруги (Л. В. Бороздіна, П. Горностай, К. Ізард, Є. П. Ільїн, Є. М. Калюжна, Л. М. Костіна, Д. О. Леонтьєв, Р. Мэй, Я. М. Омельченко, A. М. Прихожан, О. Ранк, Г. Салліван, С. О. Ставицька, Т. Титаренко, К. Хорні, В. І. Юрченко).
Тривога є неприємним емоційним станом, якому притаманне очікування несприятливих варіантів розвитку подій, наявність передчуттів негативного забарвлення, напруги, страху та хвилювання. Різниця між тривогою та страхом полягає у тому, що зазвичай стан тривоги є безпредметним, тоді як страх обумовлений існуючим об’єктом-причиною, подією чи ситуацією [3].
Прийнято вважати, що тривога є емоційно загостреним відчуттям майбутньої погрози. Важливою відмінністю тривоги від страху є те, що тривозі не завжди притаманний характер негативного сприйнятого почуття, адже можливе також існування тривоги як радісного очікування та хвилювання.
З огляду на природну доцільність тривоги варто зазначити: позитивна її роль полягає не лише у тому, що тривога є своєрідним індикатором порушення, а й у тому, що завдяки тривозі відбувається мобілізація наявних резервів психіки. У решті випадків йдеться про неприродність, патологічний характер, неадекватність та шкідливість тривоги. Розвивається стан хронічної тривоги, коли тривога виникає поза межами стресових ситуацій, без видимої на те причини [2].
Студентський період охоплює зазвичай період пізньої юності чи ранньої дорослості. Дані вікові періоди характеризуються широким оволодінням різноманітними соціальними ролями, притаманними дорослим людям, набуттям повної економічної та юридичної відповідальності, отриманням права здійснювати життєві вибори, здобуттям вищої освіти та подальшим опануванням обраною професійною діяльністю, можливістю залучення до усіх видів суспільної активності (включно до державного рівня). Роль основних сфер життя особистості в даному періоді відіграють особистісне зростання, професійне навчання, самоствердження, подальший розвиток уже наявного інтелектуального потенціалу, самовдосконалення в моральному, естетичному та фізичному аспектах, духовне збагачення, вважає З. Слєпкань [4].
Тривожним особистостям (зокрема в юнацькому віці) притаманна невпевненість у собі, нестійкість самооцінки. Рідкість проявів ініціативи пояснюється постійним почуттям страху перед невідомим. Тривожні юнаки прагнуть не привертати до себе уваги оточуючих, намагаючись при цьому максимально точно виконувати поставлені завдання та вимоги, не порушуючи при цьому дисципліну [1].
Тривожні студенти – представники когорти «найменш популярних» студентів (тобто вони не є ізольованими від решти) через власну невпевненість у собі, замкненість, нетовариськість (можливі і протилежні варіанти – надмірної настирливості, відкритості, озлобленості). Ще одна причина такої непопулярності – безініціативність, неготовність брати на себе роль лідера у міжособистісних взаєминах. Така безініціативність призводить до виникнення у ровесників прагнення домінувати над такими студентами, що стає причиною падіння емоційного фону, уникнення спілкування, виникнення внутрішніх конфліктів, посилення невпевненості у собі.
Для дослідження психологічних особливостей тривожності та страхів ми обрали саме студентів I–II курсу навчання, оскільки молоді люди з початком студентського життя, випробовують на собі вплив одразу декількох стресових чинників: зміна мікросоціального та референтного середовища, часто зміна житлових умов та звичного устрою життя, а також безпосередні зміни особливостей навчання в університеті у порівнянні зі школою.
Дослідження проводилось за допомогою набору тестових методик, які враховували необхідність отримання даних про особливості і види переживання відчуття страху і тривожності. Тестовий інструментарій складався з наступних методик: Шкала реактивної (ситуативної) та особистісної тривожності Ч. Д. Спілбергера, Ю. Л. Ханіна; Методика «ТіД»; «Опитувальник ієрархічної структури актуальних страхів особистості» (Ю. Щербатих); Методика дослідження емоційно-особистісних особливостей (опитувальник Ольшаннікової – Рабінович).
Здійснений емпіричний аналіз станів тривожності та депресії, які зумовлені неврівноваженістю нервових процесів дав можливість виявити, що більшість опитаних студентів продемонструвала наявність невротичної депресії та низькі показники невротичної тривожності. Серед опитаних студентів третина володіє невротичною депресією, яка проявляється в нерішучості, невпевненості, нетерплячості, непослідовності дій. Порівняння показників невротичної тривожності та депресії у чоловіків та жінок дозволило виявити суттєві відмінності. Чоловіки більш схильні переживати тривожність, а жінки більше схильні до депресивних настроїв.
Здійснений емпіричний аналіз наявності та інтенсивності страхів у студентів дає можливість стверджувати, що більшість опитаних володіють високими інтегральними показниками страхів. Так, більшість опитаних страждають від фобій, деякі страхи впливають на особливості їхнього життя. Виявлено також відмінності у інтегральних показниках страхів за статевою приналежністю. Так, для жінок характерні вищі загальні показники страхів, ніж для чоловіків у яких переважає низький рівень. Дослідження структури страхів студентів дає підстави виокремити найбільш актуальні страхи опитаних, які пов’язані з хворобами близьких, іспитами та війною. Найменш актуальними для усіх опитаних студентів виявилися страхи замкнутого простору та темряви. Здійснене порівняння актуальних страхів у чоловіків та жінок дало можливість стверджувати про наявність суттєвих відмінностей у структурі та ієрархії страхів відповідно до статі. Найбільш актуальними для чоловіків є страхи війни, начальства і смерті, для жінок – війни, хвороби близьких та відповідальності. Найменш актуальними для опитаних чоловіків виявились страхи агресії по відношенню до близьких, самогубства, глибини, павуків та змій, а для жінок – замкнутого простору та самогубства.
Дослідження емоційно-особистісних особливостей студентів дозволило зробити висновки про схильність респондентів до переживання базових емоцій (гніву, страху та радості). Для більшої половини студентів притаманна стійка схильність до переживання гніву та радості, середня – до переживання страху. Так, почуття страху не керує життям студентів, хоча і вносить деякий дискомфорт у повсякденне життя. Здійснене порівняння особливостей схильності студентів до переживання базових емоцій відповідно до статевої приналежності не виявило суттєвих відмінностей.
Список використаних джерел:
- Кондраш О. Хвилювання: страх перед випробуванням. / О. Кондраш. – К. : Радянська школа, 1981 , - 169 с.
- Прихожан А. М. Причины, профилактика и преодоление тревожности. / А. М. Прихожан. // Психологическая наука и образование. 1998. №2. – С.11-17.
- Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога в образовании. Учеб. пособ. / Е. И. Рогов. – М. : ВЛАДОС, 1995. – 529 с.
- Слєпкань З. І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. / З. І. Слєпкань. – К. : Вища школа, 2005. - 239 с.
