Емоційна сфера має особливе значення в психічному розвитку дитини. За допомогою емоцій люди здатні до психічного відображення. Емоції допомагають при спілкуванні з оточуючими, впливають на пізнавальну діяльність та поведінку. Під впливом позитивних емоцій удосконалюється пам’ять, коригуються недоліки уваги й мислення. У шкільні роки емоції відіграють важливу роль у розумінні навколишнього світу, вони є вагомим чинником внутрішньої регуляції психічної діяльності, яка спрямовується на те, щоб задовольняти власні потреби.
Багато дослідників підкреслюють взаємозв’язок емоційно-особистісної сфери із динамікою інтелектуального розвитку, яка відображається у провідній діяльності. Саме емоції, на думку В. Синьова, М. Матвєєвої та О. Хохліної, виступають центральним чинником у психічному розвитку особистості, що спонукає людину до активної діяльності, стимулює та регулює цю активність, втілюючи мотиваційний компонент навчальної діяльності [3].
Проблема емоційних порушень розглядається з різних позицій у працях Л. Божович, В. Лебединського, Ю. Міланич, В. Мухіної, О. Микільської, В. Прокоф'євої та ін. Дослідження багатьох науковців вказують на труднощі розуміння та впізнавання дітьми із затримкою психічного розвитку власних емоцій та емоцій інших людей.
Наслідком емоційно-особистісної незрілості дітей із затримкою психічного розвитку є гальмування появи готовності до оволодіння навчальною діяльністю та нездатність вчасно набути навичок соціальної взаємодії із групою ровесників для спільної діяльності.
Діти із затримкою психічного розвитку становлять найбільшу за кількістю категорію дітей з особливими освітніми потребами. У більшості дітей затримка психічного розвитку долається в шкільному середовищі, але велика частина потребує спеціально організованого навчання та якісної колекційної роботи.
О. Шаповалова у своєму дослідженні вказує на те, що у дітей з порушеним інтелектом розвиток емоційної сфери проявляється незрілістю, яка характеризується тим, що у них відсутня жвавість, яскравість емоцій, низький рівень домагань, поверхневі та примітивні емоційні реакції, недостатністю позитивних переживань, у них менше проявів життєрадісності, а частіше проявляються емоції страху і гніву [4]. Дослідниця зауважує, що діти з підвищеною емоційною збудливістю характеризуються плаксивістю, вони можуть заплакати у відповідь на зауваження, грубо відповісти на нього, з викликом поводитися на уроках. Вияв емоцій цієї групи дітей є аномальним і виражається очевидною агресією, подекуди навіть у стані ефекту. Підвищена емоційна збудливість дітей молодшого шкільного віку негативно впливає на волю і особливо на самовладання. Для них характерна нестриманість бажань, мінливість настрою, якими вони ще не можуть керувати. Негативно позначається на формуванні вольових рис характеру молодших школярів та недостатня віра в свої сили, прагнення наслідувати інших, особливо впевнених ровесників і старших.
Досить актуальною у психологічних дослідженнях є проблема вивчення емоційної сфери дітей із розладами аутистичного спектру. За висновками К. Островської порушення емоційного розвитку у аутичних дітей проявляються ранньому віці. В основі його лежать глибокі порушення афективного тонусу, що перешкоджає формуванню активних контактів із середовищем, панування негативних переживань, стан тривоги, страху перед оточуючим [2].
Дослідники Є. Баєнська, М. Ліблінг, Т. Скрипник зазначають, що порушення емоційного розвитку виникають у віці немовляти і виявляються у порушенні емоційного спілкування з мамою. Характерною особливістю розвитку цих дітей є невмотивована надмірна афективність: від істерії до повного захвату [1].
Таким чином, порушення емоційного розвитку у аутичних дітей носять первинний характер і призводять до їх соціальної дезадаптація, що вимагає тривалої спеціальної корекційної роботи.
Особливості розвитку та формування емоційної сфери дітей з особливими освітніми потребами варто вивчати з урахуванням спадковості, соціального середовища та видів діяльності, до яких вони залучені.
Список використаних джерел:
- Либлинг М. М. Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция / М. М. Либлинг, В. В. Лебединский, Е .Р. Баенская. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1990.- 138 с.
- Островська К. О. Особливості формування соціальної компетентності у осіб з аутистичними порушеннями / К. О. Островська // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. – 2012. – Серія: Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. – Випуск 22. – С. 392 – 397.
- Синьов В. М. Психологія розумово відсталої дитини / В. М. Синьов, М. П. Матвєєва, О. П. Хохліна. – Київ :Знання, 2008. – 359 с.
- Шаповалова О. Е. Психология детей с нарушением интеллекта / О. Е. Шаповалова. –Биробиджан : ПГУ им. Шолом Алейхема, 2013. – 102 с.
