Новітні інформаційно-комп’ютерні технології, віртуальна реальність починають відігравати все більшу роль у процесі становлення людини як особистості та формування її інтелектуального потенціалу. Активно проникаючи в усі сфери життя суспільства, сучасні інформаційні технології значно видозмінюють колишні стереотипи і установки у взаєминах між індивідами, групами, впливають на зміни у психології і свідомості людини. Неконтрольоване спілкування людини (особливо дитини або підлітка) з комп'ютером призводить до руйнування особистості, невміння адаптуватися в соціальному світі і небажання жити реальним життям. Одним із проявів негативного впливу ІКТ на особистість є девіантна поведінка, тобто поведінка, яка не відповідає загальноприйнятим нормам. Одним з найбільш розповсюджених різновидів такої поведінки є прагнення відходу від реальності за допомогою зміни свого психічного стану.
Таким чином відбувається соціальне відчуження особистості з усіма негативними наслідками. Людині, щоб подолати соціальне відчуження, потрібно бути цілісною і гармонійному, адже неповнота реалізації особистості у суспільстві лише відображає її власну недосконалість. Подолання соціального відчуження ми пов'язуємо зпросвітництвом, в основі якого мислення як засіб пошуку і знаходження об’єктивної істини. Філософсько-просвітницький шлях – єдиний ефективний шлях формування гармонійних між людських відносин у суспільстві і соціалізації особистості у ньому.
Соціалізація відноситься до тих життєво важливих факторів, завдяки яким люди вчаться не тільки жити разом, але й ефективно взаємодіяти. Соціалізація насамперед, передбачає активну участь самої людини в освоєнні культури людських відносин, у формуванні соціальних норм, ролей та функцій.
Проблема дослідження соціалізації особистості постійно доповнюється новими аспектами: аналізом змін умов соціалізації особистості під впливом науково-технічної революції, міждисциплінарним дослідженням людського «Я». Триває розширення і напрямів соціалізації, уточнюються її структура та функції, поглиблюється вивчення соціальних механізмів та інститутів соціалізації, уточнюються особливості взаємодії соціалізації та виховання в сучасних умовах.
Одним із ефективних напрямів вирішення проблеми соціалізації може стати використання такої технології як бібліотерапія, або книголікування у перекладі з грецької. Теорія та практика бібліотерапії ще й досі не розроблені у достатній мірі і потребують подальших наукових обгрунтувань. Проте, цілюща дія книги на людину вже широко використовується психологами та педагогами. Бібліотерапія дає можливість за допомогою книг, фрагментів книг, аудіо- та відеозаписів здійснювати вплив на проблеми, що виникають у спілкуванні, навчанні, соціалізації, адаптації особистості. Нажаль, в епоху тотальної віртуальної комунікації, потенціал бібліотерапії лишається поза увагою багатьох вітчизняних досліджень. Проте, європейський та американський досвід підтверджують їх високу ефективність.
Унікальний досвід психологічної науки у вивченні впливу читання пов'язаний з постаттю М. Рубакіна, якого називають засновником цього особливого напряму психології, пов’язаного з дослідженням читання як психічного процесу, як базового елементу соціалізації особистості, як особливого соціального та культурного явища [1].
Мета бібліотерапевтичної роботи – це розвиток духовного світу, творчого самовираження, формування цілісної особистості тощо. І як результат – активна участь у житті суспільства. Бібліотерапевтична діяльність при цьому може бути визначена як суспільно-корисна діяльність по створенню умов для самоосвіти, самовиховання та самореалізації особистості, її життєздатності до збереження і відновлення фізичного, психічного та духовного здоров’я шляхом засвоєння спеціально підібраної інформації. Часто розрізняють когнітивну бібліотерапію, яка передбачає використання книг про самодопомогу чи інші нехудожні тексти в традиційних терапевтичних умовах, та творчу бібліотерапію, яка передбачає використання художньої літератури.
Ми розглядаємо бібліотерапію як науку про закономірності, механізми та засоби соціального становлення та самореалізації людини шляхом збереження та відновлення психофізіологічного та духовного здоров’я особистості, наслідком чого відбувається її включення у суспільство та розвиток комунікативних, творчих і професійних здібностей через самоосвіту та самовиховання, читання спеціально підібраної літератури (книжок та періодичних видань, аудіо-книжок, літератури для незрячих) або за допомогою використання цифрових носіїв інформації та Інтернету.
Відповідно до кожного конкретного випадку,P. Рубін (1978) виділяє дев'ять базових напрямів бібліотерапії:1) Показати читачам, що вони не самотні; 2) Вказати на можливі шляхи вирішення проблем; 3) Допомогти читачеві побачити мотивацію інших людей у конкретних ситуаціях; 4) Допомогти побачити цінності в людському досвіді; 5) Допомогти змінити погляди чи цінності; 6) Надихнути читача реально подивитися на свою ситуацією; 7) Слугувати інструментомдля більш вільного і відвертого обговорення незручної теми; 8) Надавати факти та інформацію, необхідні для вирішення проблем; 9) Розслаблення та діяльність, яка відволікає розум від нудних або серйозних проблем [2].
Отже, результати дослідження проблеми впливу методу бібліотерапії на особистісний соціальний розвиток особистості засвідчують, що цей метод допомагає покращити навички соціалізації (ре-соціалізації), оскільки у своїх історіях письменники часто зображають різні групи людей, їхній спосіб поведінки й мислення, а головне – формати їхньої взаємодії.
Список використаних джерел:
- Ногачевська І. О. Потенціал бібліотерапії у психотерапевтичній допомозі молоді / І. О. Ногачевська // Психологія: реальність і перспективи. - 2014. - Вип. 3. - С. 115-117
- Rubin, R. (1978). Using Bibliotherapy: A Guide to Theory and Practice. Phoenix, AZ: OryzPress.
