У статті пропонується аналіз сімейної ситуації на сьогоднішній день в Україні в цілому, значна увага приділяється емоційним взаєминам, особливостям згуртування та розпаду подружніх стосунків. Особлива увага приділяється родині військовослужбовця, оскільки професійна діяльність фахівців в сфері надання соціально-психологічної допомоги, як правило, оминає стороною питання внутрішньо-сімейних взаємин офіцера, воїна контрактної служби, демобілізованого із лав ЗС бійця. Пропонуються результати емпіричного дослідження особливостей прояву суїцидальних намірів учасників АТО, подається детальний аналіз сімейної ситуації бійців, вплив подружніх стосунків на задоволеність шлюбом та ризик суїцидальних дій військовослужбовців. Аналізуються конкретні діагностичні методи та методики, що застосовуються у роботі з подружніми парами учасників АТО.
Ключові слова: емоційна нестійкість, сексуальні дисфункції, сімейна ситуація, суїцидальні наміри, психологічна напруга, конфліктна поведінка.
Постановка проблеми. Різноманітність тенденцій, помічених психологами в галузі міжособистісної взаємодії та психології сім’ї, розмаїття теоретичних припущень, що породжує спектр концептуальних моделей міжособистісних стосунків, свідчить про актуальність осмислення психології сімейних взаємин.
Поняття сімейних взаємин як, стан належності індивіда деякому надіндивідуальному сімейному цілому, охоплює суб’єктивний час, особисту життєдіяльність, національну культуру й традиції. Однак розробленого та достатньо завершеного гносеологічного поля не склалося, оскільки в міру розвитку наукового пізнання з основоположним принципом об’єктивності неформальні взаємини, емоційна близькість, любов, симпатія всемірно виживалися з цього процесу, а «подружні взаємини» і в цілому сімейні взаємини, як психологічні феномени, постійно «вислизали» від чіткого визначення.
Постановка проблеми сімейних взаємин, трактування психологічних передумов їх розуміння та дослідження – актуальні завдання не лише за умови вказаної дослідниками кризи сучасної сім’ї й назрілими у зв’язку з цим психотерапевтичними завданнями, – психологічне розуміння сімейних взаємин матиме теоретичне та практичне значення як у плані досягнення благополуччя й стабільності сімейних взаємин, так і для реалізації евристичних цілей наукового пошуку в ситуації влади інформаційних технологій, кризи суспільних систем [5].
У багатьох психологічних дослідженнях розкривається глобальний злам соціальних стереотипів, індивідуальна ідеологія лихоліть, дезінтеграції, зміна соціально-психологічного статусу сім’ї, особливо багатодітної, у деяких випадках виявляється його деформація, невизначеність та навіть часткова втрата в результаті зміни відпрацьованих ритуалів, трансляції ЗМІ інформації, побудованої на принципах іронії, безглуздої жорстокості, індивідуалізму й містицизму, зміни практики повсякденного звичного спілкування та неадекватності життєвого досвіду членів родини, наявній соціальній ситуації.
Унікальність сімейно-шлюбних взаємин прихована в їх емоційному та кровно-родинному потенціалі. Подружні відносини, що вважаються найбільш важливими й тісними з усіх можливих взаємин, повністю визначають спосіб існування, що потребує певного мистецтва буття разом.
За визначенням науковців, порушення структури родини – це такі особливості структури, які утруднюють чи перешкоджають виконанню сім’єю її функцій. Із цієї причини порушенням структури взаємин у родині слід визнати сімейний конфлікт, який є перепоною у виконанні родиною її різноманітних функцій. Унаслідок розлучення подружжя, наприклад, може виявитися порушеною емоційна функція сім’ї: дитина не отримує емоційної підтримки батька чи отримує, але недостатньо. Отже, для успішного розвитку шлюбу суттєве значення має функціонально-рольова структура сімейних взаємин.
Сучасні норми шлюбно-сімейних стосунків передбачають диференційований спосіб побудови функціонально-рольових взаємин у родині й гнучкий розподіл обов’язків між її членами. Рольові та функціональні взаємини в сім’ї встановлюються на основі «набутих» критеріїв, таких як особисті нахили, здібності, досвід, бажання, добровільна згода, міра зайнятості у виробничій сфері тощо [6].
Робер і Тільман стверджують, що в сім’ї існують сили згуртування, що чинять опір зміні структури, і сили розпаду, які призводять до змін. Рівновага існує в тому випадку, якщо сили згуртування переважатимуть над силами розпаду [5].
Особливої уваги на сьогоднішній день потребує родина військовослужбовця. Професійна діяльність фахівців в сфері надання соціально-психологічної допомоги, як правило, оминає стороною питання внутрішньо-сімейних відносин офіцера, воїна контрактної служби, демобілізованого із лав Збройних Сил бійця, які відчули бойовий стрес, або незначною мірою торкається цих відносин. У цій ситуації негативним наслідкам участі у бойових діях військовослужбовця члени його сім’ї намагаються запобігти, нейтралізувати або мінімізувати на інтуїтивному рівні. Це часто призводить до сімейного дискомфорту, конфліктів, уповільнення процесу гармонійного відновлення психічного і соціального здоров’я військовослужбовця, а нерідко і до розриву сімейних взаємин. Наявність такого роду сімейних проблем в підсумку негативно відбивається на службовій діяльності військових. Тому проблема вивчення соціально-психологічних особливостей роботи з сім’ями кадрових військовослужбовців, мобілізованих до лав ЗС України, які стали учасниками бойових дій, а також практичне її вирішення в сучасних умовах набуває великого значення.
Порушення внутрішніх відносин проявляється в усіх сферах життя сім’ї бійця: психоемоційній, сексуально-еротичній, матеріально-побутовій, репродуктивно-виховній, соціально-правовій, культурно-дозвілевій, а також в сфері здоров’я і благополуччя. В результаті основні, базові потреби членів сім’ї опиняються невдоволеними, погіршуються показники психічного і соціального здоров’я членів сім’ї ветерана [4].
Неоднакову стійкість сімей військовослужбовців – учасників бойових дій до джерел порушень внутрішньо-сімейних взаємин можна пояснити з точки зору наявності або відсутності в сім’ї так званого латентного (прихованого) порушення, яке не проявляється в нормальних, повсякденних умовах існування сім’ї. Коли ж сім’я опиняється у важких умовах, викликаних участю її глави у бойових діях, здатних активізувати негативні посттравматичні реакції , латентні порушення проявляють себе [1].
Таким чином, наявність або відсутність в сім’ї військовослужбовця прихованих порушень у взаєминах суттєвим чином впливає на можливу реакцію сім`ї на важку сімейну ситуацію, викликану негативними наслідками участі військовослужбовця в бойових діях.
Перебуваючи в зоні АТО, бійці особливо потребували підтримки з тилу. При цьому варто зауважити, що вони намагалися мінімально ділитися своїми переживаннями з родичами й близькими, тому що, пройшовши через бій, були впевнені,що їхні рідні просто не спроможні винести весь той жах, який вони носять у собі. Оскільки інформація про самогубства не є публічною, немає реальних статистичних даних щодо загальної кількості летальних випадків чи спроб серед учасників бойових дій. За результатами, отриманими з різних джерел ЗМІ, серед усіх бойових втрат учасників бойових дій і ветеранів до 20% – це суїциди.
На сьогоднішній день значна увага досліджень науковців прикута саме до проблеми суїциду, зокрема, суїцидальних намірів та поведінки серед військовослужбовців та ветеранів ЗС.
Аналіз останніх досліджень з проблеми. Серед досліджень цього явища привертають увагу праці сучасних вітчизняних вчених та їх попередників різних галузей знань, серед яких, зокрема, М. Матяш, Р. Авакян, І. Алієв, С. Бородін, Є. Вроно, І. Кирилова, М. Ковальов, А. Амбрумова, Л. Постовалова, А. Ратінов, І. Паперно та ін. Самогубство та шляхи його попередження вивчали також українські науковці Ю. Александров, В. Глушков, В. Войцех, С. Жабокрицький, Р. Федоренко, О. Фенина, М. Мелентьєв, В. Москалець, О. Моховиков, Г. Пілягіна, В. Сулицький, А. Тищенко, А. Чупріков, В. Шаповалов, С. Яковенко, Н. Ярмиш та інші, котрі висловлювали доволі різні думки не лише щодо причин існування розглядуваного явища, способів його попередження, а й з приводу його дефініції та розуміння [1; 3].
Особлива робота з попередження суїцидальних проявів, на думку науковців [3; 4] повинна приділятись внутрішньо-сімейній ситуації учасників бойових дій. Значної уваги потребують військовослужбовці з боку родини. Оберігаючи своїх близьких від переживань, учасники бойових дій таким чином дають можливість родичам залишатися підтримуючими й забезпечувати підтримку в подальшому.
Оскільки більшість учасників АТО потерпають від загальних стресових реакцій під час і після реінтеграції, у сім’ях з нестабільною сімейною ситуацією психологічна напруга є значно вищою. Перебуваючи у стані сімейної напруги, учасники бойових дій не мають змоги відрефлексувати ті почуття і переживання, які були накопичені. Головним для них у цьому періоді є визволення від почуття пережитого страху й провини. Якщо люди бачать смерть своїх товаришів, то почуття провини – закономірне, при цьому об’єктивні причини для нього можуть бути відсутні. Також важливо вивільнити бійця від почуття власної безпомічності, якщо він перебував в оточенні чи під обстрілом, не маючи можливості змінити ситуацію.
Певних реабілітаційних заходів (насамперед, психологічної допомоги) потребують батьки й члени сімей учасників бойових дій, які самі перебували в психотравмуючій ситуації, очікуючи щоденно страшної звістки. Саме на членів сім’ї випадає багато випробувань, щоб наново відновити довіру та втрачену близькість свого захисника, котрий повернувся із зони бойових дій [5].
Мета статті – проведення аналізу шлюбно-сімейних взаємин учасників АТО, схильних до суїцидальної поведінки.
Виклад основного матеріалу дослідження. Дослідженням було охоплено128 подружніх пари учасників бойових дій. Вивчаючи особистісну сферу військовослужбовців, зокрема, схильність їх до суїцидальних намірів, ми акцентували увагу на сімейній ситуації та її впливові на психологічний стан учасників АТО.
З цією метою нами було проведено низку психодіагностичних методик, зокрема, методику на задоволеність шлюбом, тест незакінчених речень (в авторській редакції), методику на виявлення типу реагування на сексуальні взаємини та інші методики (в міру потреби в діагностиці окремих додаткових параметрів).
Виявлення сімейної ситуації, яка передбачає вивчення подружніх взаємин щодо задоволеності шлюбом, особливостей спілкування в сім’ї, розподілом ролей між партнерами, емоційним кліматом в сім’ї, а також аналізу суїцидальних намірів учасників АТО здійснювалось за допомогою низки вербальних та проективних методик [3; 5].
З метою визначення ступеня задоволеності шлюбом, а також ступеня узгодженості-неузгодженості задоволеності шлюбом конкретної подружньої пари було використано тест-опитувальник «Задоволеність шлюбом» (В. Столін, Т. Романова, Г. Бутенко). Опитувальник є одновимірною шкалою, що складається з 24 тверджень, які належать до різних сфер: сприйняття партнера і себе, думки, оцінки, установки тощо.
Завданням нашого дослідження передбачалось також визначення типу реагування на сексуальні взаємини у шлюбі, яке здійснювалось за допомогою методики «Незакінчені речення» (варіант Д. Сакса та К. Леві).
Виявлення суїцидальних намірів та впливу на них шлюбно-сімейних взаємин проводилось за допомогою наступних методик: «Карта ризику суїцидальності» (автор Н. Конончук), і колірний тест взаємин Еткінда – відносно недавній винахід, оскільки з’явився лише в кінці минулого століття. Колірний тест взаємин А. Еткінда успішно використовується в консультативній роботі з дорослими і дітьми. Ця методика передбачає зіставлення кольору до персонажів та об’єктів реального життя і до самого себе, а також колірну шкалу переваг, подібну до тієї, що створюється в колірному тесті відносин Люшера.
Отримані результати свідчать, що задоволеність мотиву позитивних очікувань викликає позитивні емоції. З іншого боку, незадоволеність значущих потреб, неможливість реалізувати домінуючі прагнення викликають фрустрацію, роздратування, негативні емоції, спрямовані на запобігання або подолання перешкод.
Особлива увага під час проведення тесту приділяється ставленню до партнера, майбутнього, сексуальних стосунків, життя в цілому.
Аналіз результатів дослідження. Працюючи з родинами учасників АТО, ми мали змогу пересвідчитись, що кожне повернення і з’єднання сім’ї – особливе. Часто родина, яка дочекалася повернення бійця, впевнена, що подальше функціонування сім’ї буде відбуватися за попереднім укладом. На жаль, нерідко ситуація складається таким чином, що, коли демобілізований повертається додому, складається відчуття того, що обоє партнерів стали зовсім іншими. Як правило, для відновлення колишньої близькості, довіри і підтримки необхідно навчитися знову довіряти один одному і покладатися один на одного.
Результати роботи з родинами учасників АТО показали, що часто плани, мрії та очікування кожного з них змінювалися через ті зміни, що трапилися у зоні бойових дій, або ж удома, або ж водночас і там і там.
Проведене емпіричне дослідження та аналіз його результатів дали змогу пересвідчитись, що чим гармонійнішими були стосунки між партнерами до мобілізації, тим вищою є готовність партнерів, особливо дружини, до прийняття чоловіка з урахуванням тих змін, які відбулися в ньому та його поведінці, а також власних змін. Виявлено, що 67% сімей з високим рівнем задоволеності шлюбом значно швидше, успішніше і з найменшими емоційними затратами справились із взаємним прийняттям. У цій ситуації дружини засвідчили відчуття гордості як за чоловіка, так і за те, що змогла справитись з усіма проблемами за час його відсутності. Отримані результати продемонстрували також, що у таких сім’ях з розумінням ставляться до внутрішніх переживань чоловіка , проявів гніву і злості, усвідомлюючи, що цей гнів спрямований не на неї чи на дітей. Такі сім’ї при потребі знаходять власні джерела підтримки та звертаються за допомогою, якої потребують.
Слід зазначити, що більшості дружин за час відсутності чоловіка довелось стикатись з різними проблемами і самостійно вирішувати їх. Ми побачили, що у 49% сімей, де задоволеність подружніми взаєминами була низькою, часто партнера звинувачували в тому, що дружині довелося самій справлятись з проблемами за час його перебування в АТО. В таких випадках, як правило, накладається табу на тему АТО як одним, так і другим партнером, оскільки ця тема викликає агресію у дружини. Вона вважає, що розмови про АТО, як і перебування чоловіка в АТО, лишилися в минулому.
Оскільки більшість учасників АТО потерпають від загальних стресових реакцій під час і після реінтеграції, наше дослідження передбачало виявлення родин з нестабільною сімейною ситуацією. Як засвідчили результати, для 57% опитуваних сімей характерним є низький рівень задоволеності шлюбом, що має значний вплив на підвищення психологічної напруги. Перебуваючи у стані сімейної напруги, учасники бойових дій не мають змоги відрефлексувати ті почуття і переживання, які були накопичені. Головним для них у цьому періоді є визволення від почуття пережитого страху й провини. Якщо люди бачать смерть своїх товаришів, то почуття провини – закономірне, при цьому об’єктивні причини для нього можуть бути відсутні. Також важливо вивільнити бійця від почуття власної безпомічності, якщо він перебував в оточенні чи під обстрілом, не маючи можливості змінити ситуацію. Оскільки 36% опитаних бійців із несприятливих сімейних ситуацій виявили низький рівень отриманої підтримки, розуміння та прийняття. При цьому для 29% з них характерним є загострене почуття провини та непотрібності.
Подальша наша робота з такою категорією бійців передбачала проведення тесту кольорових взаємин Еткінда. Аналіз отриманих даних засвідчив у 14% низький вибір таких пунктів тесту, як майбутнє, життя, сім’я. Разом з тим, ми звернули увагу на той факт, що при несприятливих сімейних взаєминах учасники бойових дій заперечують також сексуальні стосунки. Як свідчать дослідження учасників АТО, при поєднанні деяких негативних факторів, таких, як несприятливі особистісні особливості (емоційна нестійкість, роздратованість, неадекватна самооцінка), а також порушення партнерських взаємин призводять до розвитку сексуальних дисфункцій.
У таких випадках нами проводився тест незакінчених речень на виявлення ставлення до сексуальних стосунків у шлюбі. Аналіз отриманих даних дав змогу підтвердити, що у сім’ях з нестабільною сімейною ситуацією, низьким рівнем задоволеності шлюбом чоловіки мають схильність до сексуальних порушень які, в першу чергу проявляються у відторгненні сексуальних стосунків взагалі. Дані, отримані за тестом незакінчених речень для жінок, виявили, що наслідком даної ситуації є підвищення рівня вживання алкоголю, а також конфліктної поведінки.
Результати проведеної роботи з подружніми парами у аналогічних ситуаціях засвідчили низьку мотивацію до життя в учасників бойових дій, що, при відсутній подальшій роботі з психологом, може призвести до суїцидальних дій.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Як показав аналіз проведеної роботи, професійна діяльність фахівців в сфері надання соціально-психологічної допомоги, як правило, оминає стороною питання внутрішньо-сімейних взаємин офіцера, воїна контрактної служби, які відчули бойовий стрес, або лише у незначній мірі торкається цих стосунків. У цій ситуації негативні наслідки участі у бойових діях кадрового військовослужбовця члени його сім’ї намагаються запобігти, нейтралізувати або мінімізувати на інтуїтивному рівні. Це часто призводить до сімейного дискомфорту, конфліктів, уповільнення процесу гармонійного відновлення психічного і соціального здоров’я офіцера, прапорщика, воїна контрактної служби, а нерідко і до розриву сімейних взаємин. Наявність такого роду сімейних проблем у підсумку негативно відбивається на службовій діяльності кадрових військовослужбовців. При цьому, порушення шлюбно-сімейних взаємин, відсутність підтримки військовослужбовця з боку родини нерідко призводять до прояву суїцидальних намірів.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів зазначеної проблеми. Перспективним та актуальним є пошук ефективних методів вивчення соціально-психологічних особливостей роботи з сім’ями кадрових військовослужбовців – учасників бойових дій, а також практичне вирішення питання формування професійного війська на контрактній основі з урахуванням мотиваційного компонента бійців та сприяння на державному рівні можливостям підтримки сімей військовослужбовців.
Література
- Матяш М. М. Український синдром: особливості посттравматичного стресового розладу в учасників антитерористичної операції / М. М. Матяш, Л. І. Худенко // Український медичний часопис. Актуальні питання клінічної практики. – К., 2014. – № 6 (104).
- Розанов В. А. Опыт организации системы суицидальной превенции в подразделениях Украинской армии / В. А. Розанов, А. Н. Моховиков, С. П. Тронько, Е. Е. Матвиевский; за заг. ред. С. І. Яковенка // Психологія суїцидальної поведінки: Діагностика, корекція, профілактика: зб. наук. праць. – К. : РВВ КІВС, 2000. – С. 161–164.
- Психологічна допомога учасникам АТО та їх сім’ям : колективна монографія / М. Мушкевич, Р. Федоренко, А. Мельник [та ін.] ; за заг. ред.. М. Мушкевич. - Луцьк : Вежа – Друк, 2015. – 260 с.
- Федоренко Р. П. Психологія суїциду : навч. посіб. / Р. П. Федоренко. - Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2011. – 260 с.
- Федоренко Р. П. Психологія сім'ї : навч. посіб. / Р. П. Федоренко. – Луцьк : Вежа – Друк,2018. – 364 с.
- Фенина О. Я. Формування комплексу жертви / О. Я Фенина // Актуальні проблеми практичної психології у Волинському регіоні: Матеріали ХІІІ науково-практичного семінару (Луцьк, 8-10 листопада 2019 р.) / СНУ імені Лесі Українки ; кафедра практичної та клінічної психології ; за заг. ред. М. І. Мушкевич. – Луцьк : Вежа-Друк, 2018. – С. 134 – 140.
REFERENCES:
- Matyash M. M. UkraYinskiy sindrom: osoblivostI posttravmatichnogo stresovogo rozladu v uchasnikIv antiteroristichnoYi operatsIYi / M. M. Matyash, L. I. Hudenko // UkraYinskiy medichniy chasopis. AktualnI pitannya klInIchnoYi praktiki. – K., 2014. – # 6 (104).
- Rozanov V. A. Opyit organizatsii sistemyi suitsidalnoy pre-ventsii v podrazdeleniyah Ukrainskoy armii / V. A. Rozanov, A. N. Mo-hovikov, S. P. Tronko, E. E. Matvievskiy; za zag. red. S. I. Yakovenka // PsihologIya suYitsidalnoYi povedInki: DIagnostika, korektsIya, profIlak¬tika: zb. nauk. prats. – K. : RVV KIVS, 2000. – S. 161–164.
- PsihologIchna dopomoga uchasnikam ATO ta Yih sIm’yam : kolektivna monografIya / M. Mushkevich, R. Fedorenko, A. Melnik [ta In.] ; za zag. red.. M. Mushkevich. - Lutsk : Vezha – Druk, 2015. – 260 s.
- Fedorenko R. P. PsihologIya suYitsidu : navch. posIb. / R. P. Fedorenko. - Lutsk : RVV “Vezha” Volin. nats. un-tu Im. LesI UkraYinki, 2011. – 260 s.
- Fedorenko R. P. PsihologIya sIm'Yi : navch. posIb. / R. P. Fedorenko. – Lutsk : Vezha – Druk,2018. – 364 s.
- Fenina O. Ya. Formuvannya kompleksu zhertvi / O. Ya Fenina // AktualnI problemi praktichnoYi psihologIYi u Volinskomu regIonI: MaterIali HIII naukovo-praktichnogo semInaru (Lutsk, 8-10 listopada 2019 r.) / SNU ImenI LesI UkraYinki ; kafedra praktichnoYi ta klInIchnoYi psihologIYi ; za zag. red. M. I. Mushkevich. – Lutsk : Vezha-Druk, 2018. – S. 134 – 140.
R. P. Fedorenko
O. Ya. Fenyna
ANALYSIS OF MARRIAGE-FAMILY RELATIONSHIPS OF ATO PARTICIPANTS INCLINED TO SUICIDAL INTENTIONS
The article pays special attention to the family of a soldier, since the professional activities of specialists in the field of providing psychological and psychological assistance, as a rule, bypasses the issue of internal family relations of an officer, a contract service soldier, demobilized from the ranks of a soldier’s army forces. Today, the family of a soldier needs special attention. The professional activities of specialists in the field of providing psychological and social assistance, as a rule, bypasses the issue of the internal family relations of an officer, a contract service soldier, demobilized from the ranks of the Armed Forces of a soldier who have felt combat stress, or slightly concerns these relations. The study involved 128 married couples of combatants. Studying the personal sphere of military personnel, in particular, their propensity for suicidal intentions, we focused on the family situation and its impact on the psychological state of the ATO participants. To this end, we carried out a number of psychodiagnostic methods, in particular, a method for satisfaction with marriage, a test of incomplete sentences (in the author’s edition), a method for identifying the type of response to sexual relations and other methods (if necessary, in the diagnosis of certain additional parameters). Working with the families of the ATO participants, we could make sure that each return and family connection is special. Often the family, waiting for the return of the fighter, is sure that the further functioning of the family will occur according to the preliminary structure. Unfortunately, the situation often develops in such a way that when demobilized returns home, one gets the feeling that both partners have become completely different. As a rule, in order to restore former closeness, trust and support, you must learn to trust each other again and rely on each other. The results of work with the families of the ATO participants showed that often the plans, dreams and expectations of each of them changed through those changes that occurred in the combat zone, or at home, or both there and there. The study does not exhaust all aspects of this problem. Promising and relevant is the search for effective methods of studying the socio-psychological characteristics of working with families of personnel of military personnel participating in hostilities, as well as a practical solution to the issue of forming professional troops on a contractual basis taking into account the motivational component of soldiers and assisting state support in supporting families of military personnel.
Key words: emotional instability, sexual dysfunctions, family situation, suicidal intentions, psychological stress, conflict behavior.
