Постановка проблеми та її значення. За останні роки проблематика емоційного вигорання набула доволі великого значення в сфері психології. Вигорання особистостей в різних сферах праці доволі швидко поширилось на даний момент.
Будь-яка професія має свої складні сторони, комплекси психотравмуючих факторів,що впливають на життя людей. Особливо сильні негативні ураження особистості притаманні числу професій системи «людина-людина». Не виключенням є і професія педагога [3].
Аналіз основних досліджень. До питання професійного та емоційного вигорання зверталися такі науковці, як: В. Бойко, Н. Водоп’янова, Е. Грінгласс, Л. КитаєвСмик, К. Маслач, В. Орел, О. Рукавішніков, Н. Самоукіна, X. Дж. Фрейденбергер, І. Фрідман, В. Шауфелі, Р. Шваб, Л. Юр’єва та інші [3].
Виклад основного матеріалу. Феномен емоційного вигорання психологічний захист виключення повних або часткових емоцій на психологічний вплив. Вигорання функціональний стереотип, який дозволяє особистості змінювати та економити використані енергетичні ресурси [1].
Емоційне вигорання вражає особистостей чия професія пов’язана із спілкуванням: лікарі, психологи, педагоги, менеджери, робітники соціальних служб, оператори, які працюють у сфері «людина-людина» та ін.
Причинами вигорання є тривалі процеси емоційного виснаження та вичерпування ресурсів індивідуума, під впливом довготривалого стресу, без можливості адекватного відновлення вичерпаних ресурсів. Також можна виділити що можливою причиною може бути криза 30 років, яку психологи часто називають «проблемою сенсу життя». Аналізуючи пройдений життєвий шлях, людина бачить, як при сформованому і зовні благополучному житті все-таки недосконала її особистість. Відбувається переоцінка цінностей і буває так, що кар’єрні досягнення в цьому віці втрачають сенс.
Є п’ять груп ризику працівників які схильні до синдрому вигорання:
- Співробітники-інтроверти, індивідуально-психологічні особливості яких не узгоджуються з професійними вимогами комунікативних професій.
- Люди, які відчувають постійний внутрішній конфлікт у зв'язку з роботою.
- Жінки, що переживають внутрішню суперечність між роботою і сім'єю, а також тиск у зв'язку з необхідністю постійно доводити свої професійні можливості в умовах жорсткої конкуренції.
- Працівники, професійна діяльність яких проходить в умовах гострої нестабільності і хронічного страху втрати робочого місця.
- Працівники, професійна діяльність яких проходить в екстремальних умовах та пов’язана з ризиком для життя та здоров’я.
Виділяють зовнішні та внутрішні чинники емоційного вигорання.
До зовнішніх чинників належать:
- хронічно напружена психоемоційна діяльність;
- дестабілізуюча організація діяльності;
- підвищена відповідальність при виконанні функцій та операцій;
- несприятлива психологічна атмосфера професійної діяльності.
До внутрішніх чинників належить:
- схильність до емоційної стриманості;
- підвищена відповідальність;
- слабка мотивація емоційної віддачі у професійній діяльності;
- етичні дилеми.
Рекомендацією щодо уникнення вигорання фахівців різних сфер діяльності, правильно організувати свій робочий процес:
- підтримувати колективний дух;
- працювати в команді;
- розподіляти ролі;
- розробити систему заохочень і подяк;
- підтримувати психологічний комфорт в колективі.
Висновки. За результатами теоретичного аналізу причин виникнення емоційного вигорання, виявлено, вичерпання ресурсів, виснаження індивіда, стрес на робочому місті та в колективі, проблеми в особистому житті.
Джерела та література:
- Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других / В. В. Бойко. – М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», 2006. – 472 с.
- Емоційне вигорання. упоряд. В. Дудяк – К.: Главник, 2007. – 127 с.
- Олійник І. В. Причини виникнення та профілактика синдрому професійного вигорання у педагогів / І. В. Олійник // Вісник Університету імені Альфреда Нобеля. Серія : Педагогіка і психологія. - 2017. - № 1. - С. 118–125. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vduep_2017_1_20.
