Дослідження опанувальної поведінки у науковій психології триває уже кілька десятків років. Єдиного трактування та класифікації наразі немає, проте є наукові підходи, які набули широкого застосування у світовій психологічній теорії та практиці. Тож пропонуємо огляд основних підходів до розуміння та класифікації копінгу.
Вперше термін «копінг-стратегії» був ужитий Л. Мерфі [4]. Р. Лазарус застосовував термін «копінг» для опису особливостей поведінки подолання стресу та подій, які супроводжують тривогу [6].
Пізніше копінг почали розглядати як не лише як поведінку-реагування на ті фактори, які перевищують можливості людини, а й ту, що сприяє адаптації людини до вимог стресової ситуації. А. Марченко та В. Барко зазначають, що зменшення впливу стресогенних чинників відбувається шляхом пом’якшення цих вимог або оволодіння самою ситуацією [3].
С. Фолькман, Р. Лазарус вводять поняття трансакції. Вчені трактують його як процес взаємодії людини з ситуацією та наголошують, що наше сприймання певної стресової ситуації є по своїй суті суб’єктивним.
Й. Тереляк трактує копінг як свідомі та несвідомі зусилля пристосування до реальності. Прихильники психодинамічного підходу також розглядають копінг як один з механізмів психологічного захисту [8]. Проте переважна більшість вчених таки наполягають на тому, що копінг-стратегії стосуються усвідомлених способів активності людини. Тобто суб’єкт планує та прагне вирішити певну проблемну ситуацію.
С. Грабовська та М. Єсип зазначають, що до класифікації копінгу також варто включати критерій світоглядної бази. Зокрема варто виокремлювати світські та релігійні копінг-стратегії, адже релігійні переконання впливають на процес сприймання та подолання труднощів [2].
С. Хобфолл в межах диспозиційного підходу пропонує багатовекторну модель поведінкових стратегій. Копінг-поведінка вчений розглядається не як окремі типи та стилі долаючої поведінки у стресових ситуаціях, а як стратегії (тенденції) поведінки загалом. Тобто мова йде про загальну життєву ціннісну позицію, згідно з якою людина сама творить своє життя і наповнює його сенсом. Проте ресурсний підхід не набув широкої популярності у світовій психологічній практиці, а вивчення копінгу сьогодні здійснюється у контексті опанувальної (долаючої) поведінки.
Сьогодні у світовій психологічній науці найбільшою популярністю користується класична модель копінг-стратегій Лазаруса й Фолькман (instrumental coping and emotional coping). Завдання опанування негативними життєвими обставинами полягає в тому, щоб або подолати труднощі, або зменшити їх негативний вплив, або уникнути, або ж витримати їх. Ця свідома поведінка спрямована на активні зміни, перетворення ситуації, яка піддається контролю, або на пристосування до неї, якщо ситуація не піддається контролю. Саме такий підхід важливий для соціальної адаптації здорових людей [9]. Також С. Фолькман зазначає, що успішне подолання стресових ситуацій та вибір типу стратегії залежить від рівня розвитку копінг-ресурсів особистості, до яких науковиця відносить ресурси когнітивної сфери (оцінювання ситуації), Я-концепцію, локус контролю (інтернальний), афіляцію, емпатію, ціннісно-мотиваційну структура особистості, систему соціальної підтримки (сім’я, суспільство) [6].
Висновки. Теоретичний аналіз наукових джерел дозволяє констатувати, що копінг-стратегії розглядаються переважно у руслі поведінки подолання стресових та складних життєвих ситуацій. Кожна людина обирає певні копінг-стратегії залежно від наявного в неї життєвого досвіду та соціально-психологічних ресурсів. Найбільш застосовуваним та поширеним у психологічній науці і практиці вважається трансакційний підхід, в межах якого вводиться поняття трансакції, яка розуміється як взаємодія індивіда з середовищем. Особлива увага приділяється питанням копінг-ресурсів особистості, які й впливають на вибір людиною певної копінг-стратегії у стресовій ситуації. Копінг-поведінка включає обидва поняття: копінг-стратегії та копінг-ресурси [4]. Також С. Фолькман та Р. Лазарус наголошують на динамічності копінг-стратегій, тобто протягом життя особистість розвивається і змінюються певні її особливості, що й позначається на виборі копінг-стратегії.
Джерела та література:
- Психология общения. Энциклопедический словарь / Под общ. ред. А. А. Бодалева. – М.: Изд-во «Когито-центр», 2011. – 600 с.
- Грабовська С. Проблема копінгу в сучасних психологічних дослідженнях / Софія Грабовська, Мар’яна Єсип // Соціогуманітарні проблеми людини: психологічне здоров’я особи і суспільства. – 2010. – № 4. – 188-199.
- Марченко А.О. Емоційний інтелект і поведінкові стратегії управлінської діяльності правоохоронців / А.О. Марченко, В.І. Барко // Проблеми сучасної психології: Зб. наук. пр. К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України. – 2013. – Вип. 19. – С. 414-422.
- Мітлош А.В. Копінг-стратегії у міжособовій взаємодії // Соціально-психологічна компетентність персоналу в сфері публічного управління в сфері публічного управління [Текст] : монографія / за заг. ред. О.В. Лазорко, Т.В. Федотової. – Луцьк «Вежа Друк», 2020. – С. 104-128.
- Никольская И. М. Психологическая защита у детей / Ирина Михайловна Никольская, Рада Михайловна Грановская. – С-Пб: Речь, 2000. – С. 70.
- Folkman, S., Lazarus R.S., Dunkel-Schetter, C., DeLongis, A., Gruen, R.J. (1986). Dynamics of a stressful encounter: Cognitive appraisal, coping, and encounter outcomes. Journal of Personality and Social Psychology, 50 (5), 992-1003. http://dx.doi.org/10.1037/0022-3514.50.5.992
- Д. Гоулман. Емоційний інтелект / Деніел Гоулман; пер. з англ. С.-Л.Гумецької. – Х.: Віват, 2018. – 512 с.
- Hahn S. The effects of locus of control on daily exposure, coping and reactivity to work interpersonal stressors: A diary study // Personality and Individual Differences, 2000. Vol. 29. P, 729-748.
- Крюкова Т.Л. Опросник способов совладания (адаптация методики WCQ) / Т. Л. Крюкова, О. В. Куфтяк // Журнал практического психолога. – М. – 2007. – №3. – С. 93-112.
