Постановка проблеми та її значення. У період пандемії проблема емоційних станів медичних працівників набула великого значення. Професійна діяльність медичних працівників вважається однією з найбільш психологічно-напружених і виснажливих. На це є певні об’єктивні причини: комунікаційне перенавантаження, велике емоційне напруження, прояв професійних деформацій і як наслідок - професійне вигорання, агресія (як прихована, так і відкрита), неефективне спілкування, зниження продуктивності праці. Виснажений працівник не здатен продуктивно працювати, оскільки у нього знижується рівень психологічної готовності до інноваційної діяльності, особистісного та професійного самовдосконалення, погіршуються взаємини з адміністрацією, колегами, пацієнтами [1, 2].
Емоції відіграють важливу роль коли виникає певна реакція на той чи інший подразник включається багато фізіологічних систем (серцево-судинна, дихальна, ендокринна тощо). У людей до цих реакцій додаються і суб'єктивні переживання, які в свою чергу відображають діяльність певних систем мозку, спрямованих на переробку різноманітної інформації, що надходить з навколишнього середовища.
Аналіз основних досліджень. Різноманітні аспекти проблеми емоційної регуляції, почуттів особистості розглядалися провідними науковцями в галузі психології (В. К. Вілюнас, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн та інші), специфіки діяльності (О. В. Дашкевич, О. В. Запорожець та ініші), потребово-мотиваційної сфери (І. О. Васильєв, Б. І. Додонов та ін.).
У роботах Г. Сельє, Л. М. Аболіна, В. В. Семикіна, Т. В. Федотової та іних вчених зазначається, що емоційні чинники в особливих умовах відрізняються значною силою та варіативністю, по-різному впливають на успішність пізнавальної діяльності: в одному випадку – надають сил, формують сприятливі функціональні стани; в іншому – гальмують перебіг психічних процесів, формують несприятливі стани [3, 5].
Мета дослідження полягає у теоретично - емпіричному вивченні емоційних станів медичних працівників в період пандемії.
Виклад основного матеріалу. Емоційні стани – це тривалі переживання, ефект від сильної емоційної реакції. До них відносять збудження, пригнічення (депресія), страх, тривога. Емоційний стан є мінливим психічним явищем. Веселий настрій може змінюватися на сумний, спокійний – на тривожний, пригнічення – активністю.
Емоції і почуття залишають свій відбиток. Переживання сильних емоційних станів, особливо нагромадження прикрих почуттів, тісно пов’язані з фізіологічними змінами. Якщо впродовж тривалого часу не відбудеться зняття емоційного напруження, а проблеми, з якими змушена боротися людина, не будуть розв’язані, можуть виникнути психосоматичні захворювання.
Одним з ефективних способів зняття емоційної напруги, поділитися своїми болями, переживаннями чи тривогами з іншою людиною. Вам стане легше, коли розкажете доброзичливій людині про те, що вас хвилює. Хай ви і не скористаєтесь її порадами, але не менш важливе співчуття, вміння вислухати, бажання допомогти [Сімейний лікар Світлана Юзефчук].
В умовах епідемії коронавірусу у медичного персоналу спостерігається високий ступінь ризику появи симптомів психічних розладів, а також загострення уже наявних. Власне, зростання професійних навантажень на медпрацівників, загострення стресових ситуацій за нинішніх непростих умов пандемії, як підтверджують дані світових і національних досліджень, провокують появу в цієї категорії симптомів депресії, тривоги, посттравматичного стресового розладу та інших психічних порушень [2].
Загальний стан психічного здоров’я медичного персоналу, який надає медичну допомогу пацієнтам із новою коронавірусною пневмонією, як правило, гірший, ніж у групі незалучених медичних працівників. У медичного персоналу, загальний середній бал за шкалою самооцінки симптомів SCL-90 та середні значення для чинників (соматизація, обсесивність-компульсивність, тривожність, фобічна тривожність та психотизм) були значно вищими в групі залученого до лікування пацієнтів із COVID-19 персоналу порівняно із ситуаційно незалученими (р < 0,05), тоді як показник міжособистісної чутливості – значно нижчим (р < 0,01) [3].
Слід також зазначити, що рівні тривоги, стресу та самоефективності залежали від якості сну та соціальної підтримки. Так, рівень соціальної підтримки медичного персоналу мав значущі позитивні кореляції із самоефективністю та якістю сну і був негативно пов’язаний зі ступенем тривоги та стресу. Натомість рівень тривоги був суттєво пов’язаний із рівнем стресу, що мало негативний вплив на самоефективність і якість сну [4].
Подібні симптоми були помічено і під час спалаху лихоманки Ебола. За даними масштабного опитування 5 тис. 62 медичних працівників спеціалізованої лікарні для тяжких пацієнтів із COVID-19 (м. Ухань), 29,8% осіб повідомили про прояви стресу; 13,5% – про депресії; 24,1% – про тривоги за модифікованою Шкалою впливу подій (IES-R) та двома частинами Опитувальника щодо здоров’я пацієнта (Опитувальник щодо здоров’я пацієнта PHQ-9, Шкала оцінювання тривоги GAD-7) відповідно [4].
Втім, попередні дослідження спалаху SARS 2003 р. демонстрували набагато вищі показники порушення здоров’я психіки у медичних працівників: 77,4% – страждали від тривоги і занепокоєння; 74,2% – від депресії [4].
Висновки та перспективи досліджень. Спалах пандемії чинить негативний вплив як на окрему особистість, та і на суспільство в цілому. Працівники медичних установ в першу чергу попадають під наслідки цього явища. Це проявляється в емоційних станах, що супроводжуються надмірною напругою, тривогою, страхом, втрата орієнтирів і планів на майбутнє, тощо. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у проведенні емпіричного дослідження щодо деталізації негативних емоційних станів працівників медичних установ в період пандемії та розробці рекомендацій щодо їх корекції та мінімізації.
Джерела та література:
- Кульчицька А.В. Особливості взаємозв’язку між конструктом професійного вигорання та проявом агресивних форм поведінки особистості. /А.В. Кульчицька, Т.В. Федотова //Психологічні перспективи. Випуск 34. - Луцьк : СНУ імені Лесі Українки, 2019. - С.80-94
- Пішель В. Я. Психічне здоров’я медичних працівників в умовах пандемії COVID-19 В. Я. Пішель, Т. Ю. Ільницька, С. А. Чумак, Н. М. Степанова, Ю. В. Ячнік // Журнал «НейроNEWS: психоневрологія та нейропсихіатрія» № 10 (121) ‘ 2020
- Федотова Т.В. Особливості вияву суб’єктивного благополуччя як показника психічного здоров’я особистості (на прикладі працівників державної служби) // Психологічні перспективи. Випуск 31. Луцьк : СНУ імені Лесі Українки, 2018. С.280–291.
- Чабан О. С. Психічне здоров’я в період пандемії COVID‑19 (особливості психологічної кризи, тривоги, страху та тривожних розладів): реалії та перспективи О. С. Чабан, О. О. Хаустова // Журнал «НейроNEWS: психоневрологія та нейропсихіатрія» № 10 (121) ‘ 2020
- Шкарлатюк К.І. Емоційна регуляція професійної діяльності медичних працівників // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Серія: Педагогіка та психологія. – Чернівці, 2014. – Вип.688. – С. 199-205.
