Пандемія COVID-19 та пов'язані із нею заходи соціального дистанціювання, маючи на меті сповільнення швидкості передачі вірусу, призвели до більшої суб'єктивної ізоляції та психологічного дистресу [3]. Взаємозв’язок часової перспективи та негативних подій у житті уже вивчався закордонними вченими, які виявили, що після негативних подій люди схильні негативно згадувати минуле і не зосереджуватися на майбутньому [4].
Часова перспектива – це тенденція зосереджуватися на минулому, теперішньому чи майбутньому, що супроводжується позитивною чи негативною оцінкою цих вимірів часу [6]. Взаємозв’язок релігійності та часової перспективи вивчали польські вчені P. Łowicki, J. Witowska, M. Zajenkowski, M. Stolarski. Вони виявили, що позитивні сторони релігійності корелювали з позитивним сприйняттям минулого та майбутнього [5]. Також існують дослідження особливості сприйняття часу представниками різних релігій [1].
Мета дослідження – здійснити емпіричний аналіз особливостей взаємозв’язку релігійності і часової перспективи в контексті пандемії COVID. Так, ми зможемо оцінити чи є релігійність дієвою копінг-стратегією для подолання психологічних наслідків коронавірусу.
Вибірку дослідження склали 167 респондентів, середній вік 21,09 років (SD=4,52), з них 46 опитаних чоловічої та 121 жіночої статі. Дослідження проводилося онлайн у 2020 році, під час другої хвилі локдауну, і вибірка формувалась із добровольців. Для реалізації мети дослідження було використано опитувальник часової перспективи особистості Ф. Зімбардо (ZTPI) (україномовна адаптація О. Сеник) [2]. Також респонденти відповідали на пряме запитання «Чи релігійна Ви людина?».
Отримані результати зображено на рисунку 1.
Рис.1. Порівняння часової перспективи релігійних та нерелігійних респондентів, за середніми значеннями.
Для перевірки взаємозв’язку релігійності та часової перспективи, було здійснено кореляційний аналіз Пірсона, результати якого представлені у таблиці 1.
Таблиця 1
Статистично значущі коефіцієнти кореляції релігійності особистості та часової перспективи
|
Негативне минуле |
Гедоністичне сьогодення |
Майбутнє |
Позитивне минуле |
Фаталістичне сьогодення |
|
|
Релігійність |
0,096 |
0,313* |
0,051 |
0,476* |
0,271* |
Примітка: * – статистично значущий зв’язок на рівні 0,01.
Релігійність статистично значимо корелює з показниками гедоністичного сьогодення (r= 0,313, р < 0,01). Це означає, що релігійні люди схильні насолоджуватися сьогоденням, живуть однією миттю і не роблять прогнозів на майбутнє. Статистично значимий взаємозв’язок релігійності та фаталістичного сьогодення (r= 0,271, р < 0,01), демонструє, що релігійні люди безнадійно відносяться до майбутнього, не ставлять цілі переконані, що майбутнє зумовлене і на нього неможливо вплинути індивідуальними діями. Тобто релігійні люди ставляться до теперішнього часу з покорою і смиренням, приймають обставини. І навпаки, люди не релігійні намагаються впливати на події сьогодення. Позитивний кореляційний зв'язок виявлений між релігійністю та позитивним ставленням до минулого (r= 0,476, р < 0,01). Тобто, релігійність пов’язується із теплим, сентиментальним ставленням до минулого, ностальгією.
Отже, здійснений емпіричний аналіз взаємозв’язку релігійності та часово перспективи в пандемію Covid дозволив виявити статистично значимі результати. Загалом, релігійні люди ностальгують за світлим минулим і зосереджені на теперішніх подіях, усвідомлюючи відсутність можливості щось змінити. Релігійні люди не роблять прогнозів на майбутнє і смиренно чекають його. Схоже, такі результати в першу чергу пов’язані із пандемією Covid. Люди з теплом згадують часи, коли були відсутні обмеження, а також враховують, що пандемія триває уже довгий час (більше року) і не будуть планів на майбутнє.
Джерела та література:
- Парамузов А.В. Религиозность и восприятие психологического времени на выборке мусульман, христиан и атеистов // Minbar. Islamic Studies. – 2019. – №12(1). – С. 267-283. https://doi.org/10.31162/2618-9569-2019-12-1-267-283
- Сеник, О. Адаптація опитувальника часової перспективи особистості Ф.Зімбардо (ZTPI) // Соціальна психологія : укр. наук. журн. – 2012. – N 1/2. – С. 153-168.
- Bierman, A., & Schieman, S. Social Estrangement and Psychological Distress before and during the COVID-19 Pandemic: Patterns of Change in Canadian Workers // Journal of Health and Social Behavior. – 2020. –№ 61(4). – P. 398–417. https://doi.org/10.1177/0022146520970190
- Chandler J.V., Mello Z.R. Negative Life Events and Time Perspective Among Adolescents // PSI CHI. – 2021. – VOL. 26(1). – P. 35-42.
- Łowicki P., Witowska J., Zajenkowski M., Stolarski M. Time to believe: Disentangling the complex associations between time perspective and religiosity // Personality and Individual Differences. – 2018. – Vol. 134. – P. 97-106.
- Zimbardo, P. G., & Boyd, J. (1999). Putting time in perspective: A valid, reliable, in-dividual differences metric // Journal of Personality and Social Psychology. – 1999. – №77(6). – P. 1271–1288. http://dx.doi.org/10.1037/0022-3514.77.6.1271
