Нинішня пандемія COVID-19 посилила невизначеність щодо економіки, зайнятості, фінансів, стосунків і, звичайно, фізичного та психічного здоров'я. Проте, як люди, ми всі прагнемо безпеки, яка є базовою потребою. Ми хочемо почуватися в безпеці та мати почуття контролю над своїм життям та добробутом. Страх і невпевненість можуть змусити нас відчувати стрес, занепокоєння та безсилля щодо напрямку нашого життя. Це може виснажити нас емоційно і затиснути у низхідній спіралі нескінченних "що-якщо" і найгірших сценаріїв щодо того, що може принести завтра.
Мета публікації – дати відповіді на питання: що таке безпека особистості з точки зору психології? На які негативні симптоми варто звернути увагу в нетипових та складних ситуаціях? Як справлятися з страхами та тривожністю?
Життя людини протягом всієї історії пов'язане з різними видами небезпек, воно ніколи не була надійним і гарантованим від якихось несприятливих подій, випадковостей, несподіванок і небезпек. Можна сказати, що проблема безпеки є однією з постійних складових у повсякденному житті людини.
В даних конкретно-історичних умовах у людини підривається почуття безпеки за новими і дуже різноманітним підставами, що не були характерні для попередніх періодів розвитку цивілізації. При цьому всі дослідники консолідовано в якості головної небезпеки для людини і людства в цілому відзначають ту обставину, що у людей може не вистачити психологічних ресурсів для того, щоб впоратися з вимогами, характером і темпами перетворення соціальної дійсності.
Відзначається унікальність і масштабність проблем безпеки особистості в умовах сучасного транзитивного суспільства в самих різних аспектах: «Страх завжди супроводжував суспільство в перехідні (або згубні) періоди історії, і все ж таких масштабів і різноманіття форм він раніше не мав. Фактично мова йде про міцний зміщенні життєвих пріоритетів в бік ціннісної системи «небезпечного суспільства» [1]. Зміни, що відбуваються в світі, набули характеру величезної снігової навали. У такій ситуації важко знайти точку опори і людина фактично виявляється в стані біфуркації. Вона ніби занесла ногу для кроку вперед: колишнє стійке становище втратила, наступного ще не досягла (і питання про її стійкість залишається відкритим), а нинішнє – абсолютно невизначене - викликає лише почуття страху. Рушійною силою суспільства стає установка «Я боюся!»
Тривале перебування під постійною загрозою загальної загибелі породжує у більшості людей одні і ті ж наслідки – страх, ворожість, загальну підозрілість, бездушність, огрубіння і в кінцевому рахунку байдужість до всіх існуючих цінностей. За прогнозами дослідників, це може привести до нового варварства, нехай навіть воно буде мати на озброєнні найдосконаліші механізми. Можливість катастрофи, що нависла над людством, порушує той закладений в людині глибинний шар «базової довіри до світу» [2], до якої апелює релігійна символіка.
Елвін Тоффлер у книзі «Шок майбутнього» [3] написав про те, що людство захоплює невідомий раніше психологічний стан, який за своїм впливом може бути прирівнений до захворювання. Є у цієї хвороби і своя назва – футорошок, шок майбутнього. Людство може загинути не від того, що виявляться вичерпаними комори землі, вийде з-під контролю атомна енергія або загине понівечена природа. Люди вимруть через те, що не витримають психологічних навантажень. Футорошок характеризується раптовою, приголомшуючою втратою почуття реальності, вміння орієнтуватися в житті, викликаної страхом перед близьким майбутнім.
Таким чином, проблема виживання людства, а отже і його безпеки, стала центральною на даному етапі соціальної еволюції. Ця проблема для кожної окремої особистості приймає конкретне втілення (причому не статичне, а динамічне) в унікальній конфігурації індивідуально-біографічних та соціальних координат.
На наш погляд, проблемне поле психології безпеки включає необхідність визначення оптимальних психологічних умов рівноваги в системі «особистість – суспільство – держава» (розглядаючи безпеку як системне явище, насамперед зазвичай виділяють національну безпеку і три її рівня: безпека особистості, суспільства і держави).
На сьогодні з’явилася нова соціальна реальність, яку можна визначити як соціально нестабільну життєдіяльність, і саме вона висуває особливі вимоги до особистості в плані її активності в руслі психологічної безпеки. Зростає кількість людей, невпевнених у майбутньому, незадоволених теперішнім, з високим рівнем тривоги й страху, людей, очевидно, таких, які не вміють забезпечувати свою безпеку. Убезпечити людину від усіх складних та напружених ситуацій неможливо, отже, виникає необхідність переосмислення розуміння психологічної сутності безпеки.
Ми всі різні в тому, скільки невизначеності ми можемо терпіти в житті. Одні, здається, із задоволенням ризикують і ведуть непередбачуване життя, тоді як інші вважають випадковість життя глибоко неприємним явищем. Але у всіх нас є межа. Якщо ви переживаєте невпевненість і хвилювання, важливо знати, що ви не самотні; багато з нас в цей час перебувають на одному човні. Важливо також усвідомити, що якими б безпорадними та безнадійними ви не були, є кроки, які допоможуть вам краще впоратися з неконтрольованими обставинами, полегшити своє занепокоєння та з більшою впевненістю зіткнутися з невідомим.
Як люди, ми всі поділяємо однакові печалі, однакові надії, однаковий потенціал. Пандемія Covid-19 нагадала нам, наскільки ми взаємозалежні: те, що відбувається з однією людиною, може незабаром вплинути на багатьох інших, навіть на віддаленій стороні нашої планети.
Історично склалося так, що несприятливий вплив катастроф на психічне здоров'я впливає на більшу кількість людей і триває набагато довше, ніж вплив на здоров'я. Якщо історія є яким-небудь предиктором, слід очікувати, що значний «хвіст» проблем у сфері психічного здоров’я триватиме ще довго після того, як пандемія мине.
Рідко загроза хвороби займає стільки нашого мислення. Тижнями майже в усіх новинах на перших шпальтах є розповіді про пандемію коронавірусу; радіо- та телепрограми мають спільне висвітлення останніх цифр загиблих; і залежно від того, за ким ви стежите, платформи соціальних медіа наповнені лякаючою статистикою, практичними порадами чи гумором. Це постійне бомбардування може призвести до посилення тривоги, що негайно вплине на наше психічне здоров'я.
Розширена дистанційна робота пандемії та відсторонення від інших підсилили нашу потребу у частому очному спілкуванні з усіма людьми як необхідній складовій міцного психічного здоров’я. Здорові міжособистісні стосунки, багато з яких зберігають або розвивають частини нашої ідентичності, мають вирішальне значення для соціального добробуту, розвитку дитини та навіть для уповільнення когнітивного спаду у літніх людей. Одним з найвірніших способів уникнути турбот про майбутнє є зосередження уваги на сьогоденні. Замість спроб передбачити, що може статися, переключіть свою увагу на те, що відбувається зараз. Будучи повністю пов’язаним із теперішнім моментом, ви можете перервати негативні припущення та катастрофічні прогнози, що проносяться у вашій свідомості.
Є шляхи – не ідеальні рішення, а методи, які можуть допомогти. Психологи, які спеціалізуються на травмах та ліквідації наслідків катастроф, а також ті, хто працює з пацієнтами, які мають хронічні травми або інвалідність, стверджують, що, хоча це видається часом неможливим, більшість з нас пройде через цю катастрофу. І вони вказують на стратегії подолання, породжені досвідом та наукою. Коли люди в руйнівних ситуаціях можуть помітити попереджувальні ознаки психічних розладів, визнати і висловити своє горе, зосередитись на сучасному моменті і дрібницях, якими вони можуть керувати, і знайти способи зв’язку з іншими, вони можуть пережити найтемніші моменти і показати стійкість. Тому що ми справді не знаємо, як буде виглядати завтра.
Джерела та література:
- Бек, У. Общество риска. На пути к другому модерну. / Пер. с нем. В. Седельника и Н. Фёдоровой. – М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 384 с.
- Эриксон Э. Г. Детство и общество / пер. [с англ.] и науч. ред. А. А. Алексеев. – СПб.: Летний сад, 2000.
- Тоффлер, Э. Шок будущего / Future Shock, 1970. – М.: АСТ, 2008. – 560 с.
