Ключові слова: булінг, кібербулінг, агресивні прояви, міжособистісна взаємодія, підлітки.
На сьогоднішній день надзвичайно гостро постає проблема насилля у міжособистісних стосунках підлітків. За своєю сутністю насилля – це специфічна форма поведінки при якій особливого розповсюдження набувають прояви систематичної, довготривалої агресії одних підлітків по відношенню до інших, коли в ситуацію прояву агресії поступово «включається» весь шкільний клас.
Такі стосунки отримали назву шкільний булінг, розповсюдження якого впродовж останніх років визнано в освітній практиці та є соціальною проблемою. Булінг – це форма психічного насилля у вигляді цькування, травлі, бойкоту, псування особистих речей, фізичної розправи.
Вчений Д. Олвеус визначив дане явище в шкільному колективі як ситуацію, в якій учень неодноразово, тривалий час стає об’єктом негативних дій та нападів з боку одного учня чи кількох учнів [1].
Х. Лейманн визначає булінг як «соціальну взаємодію, коли одна людина (іноді декілька) зазнають нападів іншої (іноді декількох) впродовж тривалого періоду часу (декількох місяців), що викликає у жертви стан безпорадності і виключення з групи» [2].
Л. Кішлі вважає, що основною характеристикою булінгу є емоційні приниження, образа, висловлювання принизливих оцінок щодо іншої людини [2].
Дослідженню психолого-педагогічних особливостей учасників булінгу, його наслідки та шляхи подолання присвячені праці І. Бєрдишева, О. Глазмана, О. Дроздова, О. Синюкової, В. Собкіна, В. Петросянц, А. Чернякової та ін.
Умови впровадження інноваційних технологій профілактики агресивної поведінки в умовах школи досліджують: Р. Безпальча, І. Гайдамашко, М. Жданова, Н. Заверико, О. Романова, Л. Лушпай, Д. Соловйов, А. Чернякова та ін.
Ситуація булінгу призводить до низки педагогічних (шкільна дезадаптація, академічна неуспішність), психологічних (психологічні розлади, закріплення в свідомості негативних уявлень про себе, зниження самооцінки, порушення соціалізації, соціальна дезадаптація), медичних (травматизація) наслідків.
За результатами нашого опитування було встановлено, що вербальні знущання є найбільш поширеною, серед підлітків, формою цькування, моральне пригнічення використовується з середньою частотою, а фізичні знущання використовуються дітьми не дуже часто як найнедозволеніша та соціально неприйнята форма поведінки, за якою майже завжди слідує покарання.
Сучасні підлітки майже не виявляють гендерних розбіжностей у використанні булінгу для вирішення наявних проблем. Спостерігається розмиття кордонів та стереотипів у жіночій та чоловічій поведінці, що показує відмінність у дослідженнях, які стверджують про схильність до прояву агресії більше хлопців ніж дівчат.
Результати нашого дослідження показують, що на сучасному етапі ця ситуація змінилася, щодо передумов агресивної поведінки по відношенню до однолітків, так 59,5% підлітків зізнаються, що в своєму оточенні вони мають знайомих, які вдаються до насилля. Також виявлено, що література та фільми які мають жорстокий характер неабияк впливають на поведінку підлітків – 73,3% хлопців та 56,2% дівчат. За результатами виявлено, що 50,4% хлопців і 26,0% дівчат відвідують сайти, де є інформація про випадки насилля.
Стосовно форм вияву агресії, то помітно, що більшості школярам відомі усі види булінгу, в чому вони зізнаються під час анкетування. Особливо звичним видом булінга для них є підвищення голосу (хлопці 56,1%, дівчата 22,6%), сварки (49,9% хлопці, 46,7% дівчат), помста, яка притаманна 43,5% хлопцям. Особлива форма булінгу кібербулінг, тобто вияв агресії за допомогою соціальних мереж спостерігається у 9,0% хлопців та 6,0% дівчат.
За нашими спостереженнями булінг у шкільному середовищі може виникати і тоді, коли відбувається боротьба між учнями за вищий статус у груповій ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпулювання та контролю учнем свого мікросоціуму.
Слід зазначити, що ступінь прояву різних видів булінгу суттєво залежить від особистісних якостей і цінностей підлітка. Зокрема, більшість дітей не схильні використовувати вербальні знущання в соціальній взаємодії тому, що вони вміють ефективно спілкуватись із оточенням і словесні цькування виявляються непотрібними.
Отже, булінг є внутрішньогруповим процесом та передбачає специфічну групову динаміку, тому для більш глибокого розуміння механізмів даного явища необхідна розробка соціально-педагогічних методів профілактики та корекції цього явища.
Джерела та література:
- Cавельєв Ю. Б. Виключення та насильство: чи існує булінг в українській школі. Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська Академія»: Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. 2009. Т. 97. С. 71-75.
- Стельмах С. Булінг у школі та його наслідки. Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць / За заг. ред. проф. В. І. Сипченка. Вип. VІ. Слов’янськ : СДПУ, 2011. С. 431-440.
