Ключові слова: особистість, педагог, професіоналізм, педагогічна діяльність.
В умовах сучасного суспільства створюються необхідні передумови для високого рівня розвитку особистості, її творчого самоствердження. Реалізувати свій потенціал має сам педагог. І це залежить від його особистісних якостей, потреб, спрямованості, ерудиції, інтересів і цілей, вміння використовувати, приводити в дію потенційні можливості.
Поняття професіоналізму включає в себе високий рівень і професійної майстерності, і професійної культури, вони взаємозалежні: педагогічна діяльність створює умови для вирішення педагогічних завдань, а якості особистості та професійна спрямованість вчителя є передумовами успіху його діяльності.
На думку Ф. Г. Зіятдінової, професіоналізм педагога – складна інтегральна властивість, що формує професійно-ціннісні орієнтації, власну педагогічну концепцію вчителя, що направляє всю систему його професійної діяльності. Структуру професіоналізму педагога складають гуманістична спрямованість, педагогічні знання, педагогічні здібності, що базуються на інтелекті, творчості, загальній культурі вчителя. Не можна не погодитись з автором у тому, що важливими компонентами професіоналізму педагога мають стати вміння критично оцінювати свою роботу, бачення неповноти власних знань, розуміння закономірностей педагогічного процесу. Але, за дослідженнями автора, задоволеність собою як вчителем має найвищий рівень у педагогів серед інших показників, а це пояснює відсутність у більшості з них чіткого уявлення про суть і смисл педагогічної праці [1].
Сам педагог творить цей образ, і без його зусиль, цілеспрямованих дій він не виникне. Тому, аналізуючи психологічні особливості та сутність образу педагога-професіонала, важливо усвідомити, що ідеальний образ педагога-професіонала зумовлюють не тільки психологічні властивості, соціальне середовище, виховання, але й те що ми маємо у реальному житті, те, що твориться його власною творчою активністю, змістовною спрямованістю особистісною якістю. Саме єдність поведінки педагога, відповідна орієнтація у професійній кар’єрі, рівень професіоналізму, змістовна спрямованість, потенційні можливості, емоційно-вольові переживання, форма здійснення педагогічної діяльності, значущі особистісні якості та об’єктивні детермінанти визначають особливості праці вчителя, формують його цілісний образ.
Творення образу – це установка на бачення педагога сьогодні та в майбутньому. Розглядаючи співвідношення структури образу педагога-професіонала та сутнісних змістовних характеристик особистості педагога, виділяють два ієрархічно пов’язані між собою рівня його професійного становлення: соціально-культурологічний і особистісно-психологічний.
Становлення професіоналізму майбутнього педагога розглядається в межах часу його навчання у вищому навчальному закладі. Водночас, студент приходить сюди із вагомим багажем знань і умінь, системою очікувань і настанов щодо педагогічної сфери діяльності, які сформовані протягом усього попереднього періоду життя, особливо за умов різних освітньо-виховних інституцій [2].
Реалізація науково-практичної підготовки студента у вищому навчальному закладі, допомагає теоретично осмислювати та систематизувати, коригувати його фрагментарний життєвий досвід відповідно до педагогічної системи.
Професійне навчання сприяє осмисленню цього досвіду та наближає його до когнітивної моделі педагогічної науки.
У системі педагогічної освіти особистість проходить три стадії розвитку. На етапі допрофесійної підготовки формуються мотиваційна готовність до вибору педагогічної професії, низка настанов щодо діяльності та особи педагога. На етапі базової педагогічної освіти особистість оволодіває професією педагога, а на етапі професійно-педагогічної діяльності досягає професійної зрілості. У цій системі кожний і наступний етап є логічним продовженням розвитку та саморозвитку його особистості.
Отже, сказане вище дає підстави стверджувати, що в педагогічній освіті управління процесом професійної підготовки спеціаліста слід розглядати насамперед як управління формуванням особистості студента як майбутнього педагога. Йдеться про цілеспрямоване оперативне регулювання процесу професійного становлення педагога та особистісного його зростання ще у період навчання в умовах вищого навчального закладу.
Джерела та література:
- Климов Е. А. Психология профессионального самосознания. Москва : Академия, 2007. 302 с.
- Нагорный Б. Г. Студенчество и современность. Киев: Аристей, 2005. 164 с.
