Постановка наукової проблеми та її значення. У зв’язку зі зростанням психологічного навантаження і стресів у сучасному суспільстві проблема розуміння психологічного аспекту розуміння феномену здоров’я стає однією з найважливіших. Ставлення до здоров’я і хвороби, когнітивні й емоційні компоненти цього ставлення мають важливе значення у збереженні здоров’я і подолання хвороби. Уявлення про здоров’я людини завжди було динамічним, розвивалося паралельно з розвитком цивілізації, науки, зокрема знань про природу людини. Змінювалися також погляди на співвідношення таких понять як здоров’я і хвороба. Труднощі пошуку найбільш адекватних дефініцій зазвичай були пов’язані з необхідністю розв’язання конкретних наукових, практичних чи соціальних завдань. Відтак кожна дефініція здоров’я по суті відображає не лише зміст цього феномену, але й сучасні їй наукові та суспільні тенденції.
Аналіз останніх досліджень і публікацій З поглибленням знань в галузі фізіології, психофізіології та психічної діяльності вчені намагаються більш предметно дослідити фізіологічні і психічні феномени. Проблему взаємозв’язку соматичних функцій і психічних процесів намагались досліджувати як фізіологи (І. М. Сєченов, Г. Фехнер, І. П. Павлов, В. М. Бехтєрев, П. К. Анохін, О. Р. Лурія, Н. П. Бехтєрева, Ю. І. Александров, Є. Д. Хомська, Є. М. Соколов), так і психологи (В. Вундт, В. М. Тєплов, В. Д. Нєбиліцин, С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьев, А. М. Іваницький, Е. А. Констандов, П. В. Сімонов, К. В. Судаков).
Метою дослідження є висвітлення сучасних уявлень про психологічні та фізіологічні механізми формування психосоматичних розладів.
Виклад основного матеріалу. Психосоматичні розлади – це стани, що з’являються в результаті взаємодії психічних і фізіологічних соматичних чинників у організмі. Інакше кажучи це перш за все психічні розлади, що проявляються на психологічному рівні, або фізіологічна патологія, що розвивається під впливом психогенних факторів.
Незважаючи на те, що феномен психосоматичного розладу, як вегетативна реакція на негативні емоції, був відомий давно, перше визначення психосоматичних розладів зробив S.L.Halliclay у 1943 році: «Психосоматичним захворюванням слід вважати таке, природу якого можна зрозуміти лише зі встановленням безумовного впливу емоційного фактора на емоційний стан».
В США проводиться все більше і більше досліджень, присвячених зв’язку між психікою і тілом («body mind connecnion») в рамках психонейроімунології –нової міждисциплінарної науки, котра з’явилась в 1980 р. [1, с. 45].
Існує чимало спроб пояснити походження психосоматичних розладів. Майже всі вони так чи інакше пов’язані з психоаналітичним розумінням особистості, оскільки власне основи психосоматичної медицини в третьому десятилітті минулого століття формувалися під впливом психоаналізу. І сьогодні вплив психоаналізу на розуміння й лікування психосоматичних порушень великий [2, с. 103].
На даному етапі учені схиляються до концепції багатофакторного патогенезу психосоматичних порушень і пояснюють їх не особистісною структурою, а специфічними психологічними, генетичними і соціальними факторами [2, с. 103].
Іноді психосоматичні скарги людини здаються безпідставними і призводять до непорозумінь лікарів загальної практики, котрі в усьому схильні звинувачувати нерви. Однак найчастіше за цими скаргами приховані не вигадані, а реальні конфлікти, точніше кажучи, специфічна стійкість несприятливих стосунків. Як правило, люди намагаються припинити негативні взаємини. Психосоматичний клієнт поводиться інакше. Він роками може терпіти стосунки, які не лише не дають задоволення, а й виснажують, руйнують його особистість. Психосоматичним клієнтам не властиві мазохістські риси. Якби такі стосунки давали мазохістське задоволення, не виникали б психосоматичні симптоми. Толерантність до неблагополучних взаємин і природу психосоматичних симптомів можна пояснити стримуванням ворожості, агресивності, злості. Якщо, як правило, озлобленість спонукає людей до припинення стосунків, то психосоматична особистість вгамовує злість і породжує стосунки. Зовні така людина навіть не виглядає страждальною. Незрозуміло, чому приходить пригнічення злості, але відомо, що люди з психосоматичними розладами дуже чутливі до будь-яких проявів озлобленості в собі та інших [2, с. 104].
Головне, про що повинен завжди пам’ятати психолог – це те, що ми всі люди і інколи буває дуже важко справитися із власними емоціями та переживаннями під час надання психологічної допомоги. Тому важливо використовувати наукові принципи надання психологічної допомоги, діяти професійно, щоб не нашкодити людині [3, с. 45].
Першим принципом являється збір інформації. Для цього використовують вербальні методи та спостереження.
Найважливіше завдання психолога в бесіді з людиною, яка має психосоматичні розлади – допомогти їй виявити хоч частково приховану озлобленість. Питання мають бути спрямовані на повсякденне життя людини, на зміни в її роботі, сім’ї, у стосунках з близькими і друзями. Психолог повинен не лише допомогти людині усвідомити свою озлобленість, а й довести, наскільки вона негативно впливає на поведінку. Бесіда з людиною з психосоматичними розладами про озлобленість, як правило, важка і не завжди успішна, хоча вона дає змогу показати клієнтові, яка його життєва ситуація, як він придумує свою ворожість і як це пов’язано з його соматичними симптомами. Психолог повинен не лише допомогти людині розпізнати в собі злобу, а й спонукати його до реакції у процесі консультування. Тому не дивно, що у випадку успішної роботи, зі справжнім об’єктом ворожості людини тимчасово стає психолог [2, с. 105].
Психологічна допомога залежить від симптомів, проявів хвороби, так як поняття «психосоматичні розлади» аж надто широке. У легких випадках цілком достатньо детальної бесіди психолога з людиною і роз’яснення суті, причин неприємних симптомів. Справа в тому, що часто людину турбують не так самі симптоми, скільки невідомість і підозра на серйозні органічні захворювання. Якщо пояснити, що це «відчуття неповного вдиху» або «поколювання в серці» не стоять органічні хвороби серця і легенів і підтвердити це даними обстеження, багатьох це цілком влаштовує і зніме проблему. Тривала психотерапія у всіх варіантах завжди дуже корисна багатьом людям з психосоматичними розладами.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Особливістю психосоматичних захворювань є те, що їх важко діагностувати і більшість людей шукають допомогу у лікарів загального профілю, отримуючи при цьому лише н короткотривале покращення самопочуття і не досягають одужання. Психосоматичні впливи досліджують науковці не лише з позиції медицини, а й з позиції різних галузей знань: фізіології (для дослідження фізіологічних процесів формування розладів), психології (для дослідження психологічних чинників, що призводять до формування розладу), психіатрії (для пошуку адекватних впливів на розлади психіки, що призводить до формування психосоматичних розладів), соціології (для з’ясування впливу соціальних чинників на формування психосоматичного розладу) та ін.. Проблема виявлення психофізіологічних особливостей у психосоматичних хворих є маловивченою, про що свідчить невелика кількість публікацій. У зв’язку з чим проведення досліджень у цьому напрямку є актуальним.
Джерела та література:
- Шутценбергер А.А. Трансгенерационные связи, семейные тайны, синдром годовщины, передача травм и практическое использование геносоциограммы. – М.:Психотерапия, 2011.-254 с.
- Психологія екстремальності та психопрофілактика психічної травми й суїцидальних намірів: навч.-метод.посіб. / Л.І. Магдисюк, Р.П.Федоренко, А.П. Мельник, О.М.Хлівна, Т.І.Дучимінська. –Луцьк: Вежа-Друк, 2021. – 236 с.
- Дитяча психотравма / Влад С.П.; упоряд. Козлова А.Г. – Київ: «Видавнича група «Шкільний світ», 2018 – 112с.
inforum.in.ua@ukr.net