Постановка проблеми та її значення. За останні декілька років проблема психоемоційного вигорання набуває дедалі більшого значення. Його вплив розповсюджується на всі сфери життя особистості.. Це стрес-реакція у відповідь на жорсткі життєві та емоційні вимоги, що йдуть від надмірної відданості людини улюбленій справі з супутньою зневагою до решти аспектів буття. Одним з таких аспектів є харчування, як акт підтримки здоров’я живого організму за допомогою їжі.
Актуальність проблеми. Якість людського життя залежить від її врівноваженого емоційного стану. На цей параметр значною мірою впливають атмосфера в якій живе особистість та рівень її внутрішньої стійкості.
На сьогоднішньому етапі розвитку психологічної науки у літературних джерелах досить вибірково висвітлюється проблема впливу емоційного вигорання на харчові адикції особистості. Саме цей факт і обумовив актуальність нашого дослідження.
У якості робочої гіпотези виступило припущення про те, що наслідки психоемоційного вигорання мають величезний вплив на формування перших симптомів харчових адикцій.
Виклад основного матеріалу. З метою з’ясування особливостей впливу психоемоційного вигорання на формування харчових адикцій особистості здійснювався теоретичний аналіз літературних джерел, що дозволив виявити проблемне поле нашого дослідження.
Згідно з ВООЗ в тяжких випадках емоційне вигорання може характеризуватися вживанням алкоголю або інших психоактивних речовин з метою отримання тимчасового полегшення, що має тенденцію до розвитку фізіологічної залежності і (у багатьох випадках) суїцидальної поведінки.
Першоджерело різних форм залежностей – це невирішена внутрішня проблема, що призводить до використання «заступників» незадоволених потреб [1]. В якійсь мірі всі залежності є проявом компенсаторної поведінки. Спираючись на вітчизняні та зарубіжні дослідження стає зрозуміло, що в основі всіх варіантів адикцій лежать одні й ті самі механізми.
Причинами ж вигорання є тривалі процеси емоційного виснаження та вичерпування ресурсів індивідуума, під впливом довготривалого стресу, без можливості адекватного відновлення вичерпаних ресурсів [2]. У процесі вигорання як і у процесі адиктивної поведінки спостерігається певна циклічність. Наприклад, емоційне виснаження призводить до зростання стресу, а стрес у свою чергу призводить до зростання емоційного виснаження.
Емоційне вигорання спричинюють безліч факторів, ми розглянемо дві основні групи – зовнішні та внутрішні. До перших можна віднести хронічно напружену психоемоційну діяльність, дестабілізуючу організацію діяльності, підвищену відповідальність при виконанні функцій та операцій та несприятливу психологічну атмосферу професійної діяльності. До другої групи чинників відносяться схильність до емоційної стриманості, підвищена відповідальність, слабка мотивація емоційної віддачі у професійній діяльності та етичні дилеми [2].
Ослаблена особистість намагаючись впоратись з внутрішньою спустошеністю намагається якось її заповнити. Зазвичай вибирають заняття, що раніше людину надихали чи просто заспокоювали, наприклад їжа, алкоголь, книги чи спорт. І всі ці захоплення при нераціональному підході можуть перетворитися у причини інших розладів.
Повертаючись до харчових адикцій, потрібно звернути увагу на так зване нервове переїдання (нервова булімія, компульсивне переїдання). Це психічний розлад харчової поведінки, що характеризується епізодичним голоданням та об’їданням, після яких людина штучно очищує свій організм за допомогою медикаментозних засобів, блювання чи надмірного фізичного навантаження.
Спираючись на нашу робочу гіпотезу є можливість зробити припущення, що коли особистість, яка надмірно хвилюється за свою роботу починає шукати шляхи «емоційного насичення» свого життя та втрачає грань реального вона стає жертвою власних помилок, які в свою чергу створюють нові причини стресу.
Потрібно пам’ятати, що після остаточного формування харчові адикції набувають постійного характеру, інакше кажучи особистість з розладом харчової поведінки приречена на безкінечну боротьбу за чистоту своєї свідомості. Як і будь яка залежність вона не проходить без наслідків та вимагає величезного вольового внеску для свого вирішення.
Висновки. У результаті теоретичного аналізу впливу психоемоційного вигорання на формування харчових адикцій особистості стало зрозуміло, що це перспективна галузь досліджень і вона потребує подальшої розробки.
Джерела та література:
- Абсалямова Л. М. Психологічні механізми адиктивних порушень харчової поведінки / Л. М. Абсалямова. // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2017. – С. 8–12.
- Балакірева К. О. Профілактика та подолання професійного та емоційного вигорання / К. О. Балакірева. – Київ. – 45 с.
inforum.in.ua@ukr.net