У сучасному суспільстві, яке характеризується надзвичайною динамічністю, кожній людині важливо розуміти себе, знати свої можливості і вміти долати з надією та оптимізмом життєві перешкоди. Тому, дослідження атрибутивного стилю та його взаємозв’язку з провідною діяльністю особистості є надзвичайно актуальним у сучасній психології.
Розвиток особистості студента-спортсмена відбувається у тісній взаємодії з ситуаціями спортивної боротьби, випробувань, досягнень, результатом яких є успіх чи невдача. Оцінка ситуації, її причин відбувається за допомогою атрибутивного стилю або стилю пояснення – способу, яким людина звикла пояснювати, що відбувається: песимістичний (пояснення успіхів зовнішніми і конкретними, а невдач – внутрішніми і загальними характеристиками) і оптимістичний (пояснення невдач внутрішніми, постійними і універсальними причинами) [1]. Те, які людина робить висновки, яку інформацію використовує, тобто як саме здійснюється когнітивне приписування причин тим чи іншим переживанням і поведінці, і є предметом теорії атрибуції [2].
Метою нашого дослідження є здійснення теоретичного аналізу особливостей атрибутивного стилю студентів-спортсменів.
Теоретичним та експериментальним дослідженням атрибутивного стилю присвячено низку праць зарубіжних психологів М. Батуріна, Б. Вайнера, Т. Гордеєвої, Е. Джоунза, К. Дейвіса, Д. Гезалса, Г. Келлі, М. Микулінсера, М. Рудіної, Дж. Роттера, М. Селігмана, С. Шехтера, Д. Цирінг та ін. Поняття атрибутивного стилю було введено американським вченим М. Селігманом [4]. Вважається, що у процесі життя в людини складається певна стійка манера пояснювати причини того, що відбувається, і коли людина зіштовхується з тими чи іншими подіями або результатами діяльності, вона приписує цим подіям причини відповідно до сформованого стилю атрибуції . На основі причинної схеми пояснення подій на когнітивному рівні, було виділено оптимістичний і песимістичний атрибутивні стилі [3].
Численні дослідження показують, що успіхи у провідній діяльності залежать не лише від того, наскільки людина здібна та наскільки вона мотивована на досягнення успіху, а більшою мірою від того, як вона атрибутує свої успіхи або невдачі.
Для досягнення поставленої мети було сформовано дослідницьку вибірку, яку склали 40 студентів-спортсменів ВНУ імені Лесі Українки.
У якості діагностичного інструментарію використовувались такі методики: «Тест на оптимізм» Л. Рудіної, «Самооцінка емоційних станів», методика оцінки рівня суб’єктивного контролю (РСК), методика «Мотивацію до успіху» Т. Елерса.
Аналізуючи результати досліджень можна стверджувати, що атрибутивний стиль відіграє величезну роль у діяльності студента-спортсмена. Песимістичний атрибутивний стиль позитивно корелює зі слабкою мотивацією досягнення, низькими спортивними результатами, негативними емоціями. Також, у спортсменів проявляються такі якості: пасивність, стриманість, боязкість, напруженість. Оптимістичний атрибутивний стиль пов’язаний із такими характеристиками: емоційна стійкість, відкритість, висока мотивація досягнення тощо.
Студенти, у яких виявлено оптимістичний атрибутивний стиль більш позитивно оцінюють умови занять спортом, мають вищий рівень задоволеності процесом, здатні контролювати власні успіхи, ставлять перед собою складні цілі, демонструють впертість в їх досягненні, мотивовані на досягнення успіху, адекватно реагують на невдачі, що дозволяє конструктивно їх вирішувати, демонструють високу соціальну активність та адаптацію. Студенти з песимістичним атрибутивним стилем вважають, що їх невдачі розповсюджуються на різні сфери життя, персоналізують невдачі («приписування» собі відповідальності за невдачі, самозвинувачення, Я-невдача), мають низький рівень домагань, високий рівень уникнення невдач, і, відповідно, нижчі спортивні результати.
Отже, психологічні дослідження вказують на те, що атрибутивний стиль визначає пояснення та емоційне сприйняття невдач та успіхів в діяльності, при чому при песимістичному атрибутивному стилі невдачі наділяються більшою емоційною значущістю й особистісним смислом, ніж успіхи, відбувається відмова від пошуку засобів активного впливу на ситуацію, що водночас зменшує здатність індивіда до активності у будь-якій діяльності. Результати емпіричного дослідження свідчать, що атрибутивний стиль відіграє величезну роль у діяльності студента-спортсмена. Оптимістична атрибуція є запорукою ефективної діяльності студентів-спортсменів. У особистості, якій більшою мірою притаманний песимістичний атрибутивний стиль, відмічається низька потреба у досягненні та гірші результати спортивних досягнень.
Джерела та література:
- Гордеева Т. О. Диагностика оптимизма как стиля объяснения успехов и неудач: опросник СТОУН / Т.О. Гордеева, Е. Н. Осин, В. Ю. Шевяхова. – М.: Смысл, 2009. – 152 с.
- Далгатов М. М. Мотивация деятельности достижения в теориях казуальной атрибуции / М. М. Даглатов // Вестник Московского университета. Сер. 14. Психология. – 2006. – № 1. – С. 71-81.
- Зелигман М. Как научиться оптимизму. Советы на каждый день : пер. с англ. / М. Зелигман. – М. : Вече, 1997. – 432 с.
- Циринг Д. А. Психология личностной беспомощности: исследование уровней субъектности / Д. А. Циринг. – М.: Издательский центр «Академия», 2010. – 410 с.
inforum.in.ua@ukr.net