Шановний користувач порталу!
Для вашої зручності ми запустили нову систему відображення формул в тексті. Дана система використовує найновіші технології. Якщо у вас виникли проблеми з відображенням формул спробуйте оновити свій веб-браузер до останньої версії. Або скористайтесь іншим браузером.

Команда проекту INFORUM.IN.UA пропонує використовувати для роботи з порталом браузер Mozilla Firefox.
Ми постійно вдосконалюємось та докладаємо максимум зусиль для Вашої комфортної роботи. Якщо у Вас є побажання чи ідеї з покращення роботи порталу напишіть нам.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ ПРИ ШКІЛЬНІЙ ДЕЗАДАПТАЦІЇ МОЛОДШОГО ВІКУ В НУШ

Магдисюк Людмила Іванівна
кандидат психологічних наук, доцент, Волинський національний університет імені Лесі Українки
Лесик Марія Михайлівна
магістр факультету психології, Волинський національний університет імені Лесі Українки

Шкільна дезадаптація першокласника є найбільш гострою та актуальною сьогодні, так як у першому класі НУШ переважно навчаються діти, що мають шість років та перебувають у кризовому періоді. Кризовий період пов'язаний із зміною цінностей дитини, її світогляду, провідної діяльності та звичних моделей поведінки. Саме через це першокласнику важко адаптуватися до нового середовища та вимог, що перед ним ставлять. Ознаками того, що дитина дезадаптована, можна вважати її небажання ходити в школу та виконувати завдання, відстороненість від спілкування з однокласниками, негативне ставлення до шкільного середовища. Проблему «адаптації-дезадаптації» молодших школярів вивчали О. Боделян, Л. Божович, Л. Дзюбко, Д. Ельконін, І. Коробейников, Н. Лусканова, С. Рубіштейн тощо. Саме тому, щоб учні досягали успіхів у навчанні, гармонійно розвивались,  а система освіти сприяла цьому з урахуванням індивідуальних потреб учня, його інтересів, потрібно, щоб першокласник успішно адаптувався до освітнього середовища та навчального процесу.

Проаналізувавши зарубіжну літературу, термін «шкільна дезадаптація» можна охарактеризувати як будь-які ускладнення в навчальному процесі, що виникають у школяра. А ось, Н. Лусканова та І. Коробейников, вважали, що шкільна дезадаптація – це сукупність ознак, які можуть свідчити про невідповідність соціопсихологічного та психофізіологічного стану дитини, які вимагає ситуація шкільного навчання. Також шкільну дездаптацію, українські дослідники Ю. Приходько, Г. Шкільова та В. Юрченко, визначають як порушення у поведінці, конфліктні відносини, підвищений рівень тривожності, часті захворювання та низький рівень мотивації до навчання [5,7].

О. Кононко, вважає, що явище дезадаптації молодшого школяра – це, насамперед, втрата мотивації до навчання, яка, в свою чергу, з’являється через неготовність дитини до школи і педагогічну некомпетентність батьків та вчителя, що призводить до низької успішності та самооцінки учня, емоційної напруженості та конфліктних ситуації із вчителем та однокласниками [3, с. 8].

У наукових джерелах визначають три основні ознаки поняття «дезадаптованих дітей»: необхідність в індивідуальному підході при організації педагогічної допомоги; присутні певні відхилення від прийнятних форм поведінки у суспільстві; педагогічна корекція є складною, так як такі діти закриті до педагогічного впливу. Молодший школяр, у якого низький рівень адаптації до навчального процесу, характеризується інфантильністю, низьким рівнем мотивації до навчання, мають труднощі з соціально-психологічною адаптацією, часто порушують дисципліну на уроках.  Також дезадаптованим учням початкової школи важко дається засвоєння шкільної програми, потрібен постійний контроль з боку дорослих, у них часто проявляються соматичні хвороби, переважають негативні емоції, що стосуються школи та їм важко знайти спільну мову з однокласниками [6].

Також виділяють дві групи причин дезадаптації: біологічні та соціально-психологічні. До біологічних причин цього явища можна віднести: часті захворювання; нейродинамічні розлади, які пов’язані з психомоторною загальмованістю; дислексія, дисграфія; легкі когнітивні розлади. Особливості стосунків з однолітками; недостатній виховний вплив сім’ї на підготовку дитини молодшого шкільного віку до школи; неадекватність поведінки та самооцінки; низька мотивація; особисті якості дитини; невідповідний підхід до дитини учителя є причинами соціально-психологічної дезадаптації [2, с.12-13]. Останні є найбільш визначальними успішної адаптації до шкільного середовища та навчання.

Виділяють чотири стадії навчальної дезадатації:

  1. навчальна декомпенсація. Це стан дитини, коли виникають проблеми з вивченням одного чи декількох шкільних предметів, але при цьому зберігається інтерес до шкільного середовища;
  2. шкільна дезадаптація – це стан, коли на фоні труднощів навчанням, з’являються конфліктні ситуації, порушується поведінка, відсутність на заняттях, тощо;
  3. соціальна дезадаптація, характеризується повною втратою інтересу до школи, до навчання, до шкільного колективу та перехід до асоціальних форм поведінки;
  4. середовище, де перебуває дитина стає кримінальним [1, с. 57].

В період молодшого шкільного віку, від 6-7до 11 років, коли відбувається анатомо-фізіологічне дозрівання організму та врівноважуються процеси збудження і гальмування, завданням початкової школи виступає різносторонній розвиток особистості дитини, формування в неї загальнокультурних та морально-етичних цінностей, необхідних життєвих та соціальних навичок. Саме вони будуть забезпечувати успішну адаптацію учня до навчання в середній школі і взагалі, життя у демократичному світі [4, с. 13].

Отже, явище шкільної дезадаптації молодших школярів вивчали як зарубіжні, так і вітчизняні дослідники. Існує дуже багато визначень даного терміну, але ми відзначимо, те, що шкільна дезадаптація – це невідповідність соціопсихологічного та психофізіологічного стану дитини, які вимагає ситуація шкільного навчання.   Симптомами даного явища є: труднощі засвоєння шкільної програми, наявність девіантних форм поведінки, низька мотивація, плаксивість, тривожність, низький розвиток довільності, конфліктність, психосоматичні захворювання та викривлення в особистісному розвитку.

Щоб успішно подолати прояви шкільної дезадаптації та вчасно її виявити серед першокласників в НУШ важливо проводити ранню діагностику ознак та факторів ризику, розробити корекційні заняття з метою подолання цього явища. Також варто звернути увагу на використання ефективних засобів психолого-педагогічної підтримки учителів та батьків дезадаптованих учнів та на психологічний супровід школяра під час вступу до початкової ланки у НУШ, щоб допомогти успішно соціалізуватися та адаптуватися до нового соціального статусу.

 

Список використаних джерел:

  1. Адаптація учнів до шкільного навчання. 1–10 класи / Уклад.: О. Марінушкіна, Ю. Замазій. Харків: Вид-во «Ранок», 2011. 192 с.
  2. Івахова О. Адаптація першокласників до навчання у школі. Методичний посібник. с. Петрашівка, 2016. 98 с.
  3. Кононко О. Шкільна дезадаптація і шкільний вік. Початкова школа. 2002. №1.
  4. Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Бібік Н. Київ: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. 206 с.
  5. Плоткіна Н. Профілактика дезадаптації до шкільного навчання. Психолог. 2011. №12.
  6. Рабочая книга школьного психолога / Под. ред. Дубровиной И. Москва: Просвещение, 1991. 303 с.
  7. Шкільова Г. Система завдань як умова забезпечення успішності процесу адаптації молодшого школяра до вимог навчального процесу. Вісник державного ун-ту імені Івана Франка. Житомир. 2011.
Коментарі до статті:
© inforum.in.ua, 2014 - 2022
Розробка : Limpopo Web Agency
+38 (068) 322 72 67
+38 (093) 391 11 36
43020, УКРАЇНА,
Волинська обл., м. Луцьк,
вул. Електроапаратна, 3 / 336
inforum.in.ua@ukr.net