Актуальність дослідження. Все частіше ми маємо змогу чути про те що викладачі міняються, ставлення викладачів до студентів та навпаки теж змінилось з часом. Все більше викладачів орієнтовані на індивідуальність студента, на його особистісні якості, а не лише на завчений ним матеріал. Все більше викладачів звертаються до творчих занять, а не до традиційних семінарів які побудовані за схемою «питання-відповідь».
З кожним роком все більше викладачів схиляються до нових методів та прийомів навчання студентів. Разом з цим перед нами постає проблема багатоаспектності та багатогранності діяльності сучасного викладача, а тим паче викладача психології. Викладач психології характеризується поліфункціональністю, тобто передбачає реалізацію численної кількості функцій та ролей. Викладач психології не лише просто викладач, він не лише навчає, а й виховує, направляє, допомагає, проводить психологічний супровід тощо. Тому питання функцій та ролей сучасного викладача психології є актуальним.
Мета дослідження полягає у теоретичному вивченні питання функцій та ролей викладача психології, розкриття функцій психологічного супроводу студентів з різними рівнями соціальної адаптації викладачем психології.
Виклад основного матеріалу дослідження. З кожним роком методика викладання в вищих навчальних закладах зазнає хоч незначних але певних змін. Можливо це не так помітно якщо порівнювати поточний рік з попереднім, одна порівнявши силабуси, навчальні плани та загалом стиль методики викладання можна помітити разючі зміни. Варто підмітити ряд тенденцій які мають значний вплив на характер та стиль діяльності викладача:
- активізація Болонського процесу та процес формування Європейського простору вищої освіти;
- адаптація вітчизняної вищої школи до інтеграції із світовим освітнім простором, де спостерігається тенденція до збереження самобутності української культури та науки;
- зміна ролей та функцій викладачі, перехід від знаннєвої парадигми до компетентнісної, яка вбачає зміну вимог до професійної діяльності викладача, впровадження інноваційних методик та технологій навчання у ВНЗ;
- перехід до нової освітньої парадигми, що передбачає передачу знань для формування потреби в знаннях, а також нові компетенції в професійній діяльності (соціальні навички, навички професійної та міжособистісної комунікації, уміння використовувати свої ресурси та знання тощо) [3].
Відштовхуючись від сучасних реалій та уже наявних змін у методиці викладання можна виділити такі основні функції викладача психології:
- навчальна функція;
- виховна функція;
- організаторська функція;
- дослідницька функція [1, c. 217].
Ще 50 років тому у викладачів домінувала дослідницька функція, однак з приходом змін ця функція відійшла своє першочергове місце. Однак повністю не зникла, адже без нових дослідів, нових знань викладач не зможе давати студентам дійсно актуальні та компетентнісні відомості. У багатьох країнах, зокрема в США, існує деяка традиційна спеціалізація університетів: одні є науково-орієнтованими, інші – навчально-орієнтованими, де є організаційні та матеріально-технічні різні можливості як для педагогічної так і для дослідницької роботи [1, c. 217-218; 2].
Організаторська функція відбивається практично на всій діяльності викладача психології. Він не лише систематизує свої знання у формі лекцій, а й проводить велику науково-методичну роботу. Дослідницька робота також вимагає організації. Також викладач організовує не лише навчальну, а й виховну роботу, яка полягає у проведенні виховних заходів, тренінгів, супроводу студентів тощо.
Викладач під час навчання виконує виховну функцію яка полягає у тому, щоб загальнолюдські, національні цінності вкоренилися у свідомості студентів.
Навчальна функція полягає не лише у прочитанні лекції та перевірки знань студентів на семінарах, практичних та лабораторних заняттях. Відповідно до нової компетентнісної парадигми викладач повинен донести свої знання так, щоб студенти отримали з нею певну компетентність. Тобто викладач передає не лише знання, а також нові компетенції в майбутню професійну діяльність студентів. Викладач повинен бути не тільки фахівцем із предмета, який викладає, а ще й фахівцем із навчання цього предмета, тобто постійно вдосконалюватися як методист, дидакт, педагогічний технолог (якісно готувати матеріал до занять, розробляти навчальні програми, розробляти нові педагогічні методи, прийоми і технології навчання тощо) [1, c. 218-221; 2, c. 49].
Ці чотири функції безумовно між собою тісно пов’язані і одна без одної існувати практично не може. Але очевидно що міра їхнього розвитку не однакова і залежить від індивідуальності самого викладача. Найкращим для викладання є гармонійне поєднання всіх чотирьох функцій.
Викладач психології виконує такі ролі як:
- викладач як суб’єкт передачі знань і формування компетенцій;
- викладач-дослідник (полягає у проведенні наукової діяльності, підвищенні власної науково-методичної кваліфікації та керівництвом науково-пошукової діяльності студентів);
- викладач-педагог (виникає через необхідність формувати у студентів не тільки професійні, але й соціально-особистісні компетенції);
- викладач як суб’єкт колективної взаємодії, спрямованої на досягнення єдиного результату;
- викладач-конструктор реальної практичної діяльності (диктується сучасним суспільством відносно рівня підготовленості випускників до реальної професійної діяльності, тобто здатності використовувати набуті знання і компетенції на практиці для досягнення високих результатів).
- викладач як суб’єкт інноваційного процесу, процесу загальної творчості [1, c. 219-221; 2, c. 49-50].
Сучасний викладач психології має за мету не лише навчити студента, а й допомогти йому розвиватись як особистість. Адже сучасна парадигма диктує не лише навчати студентів теорії, а й формувати професійні та соціально-особистісні компетенції. Тому багато викладачів-кураторів звертають значу увагу на психологічний супровід студентів-першокурсників, адже соціальна адаптація має значний вплив на формування подальших умінь, навичок та професійних компетенцій. Куратор відповідно до індивідуальних особливостей та рівня соціальної адаптації студентів організовує виховні заходи, групові заняття та бесіди зі студентами [4].
Висновки. Без сумніву компетентнісна парадигма та інтеграція зі світовим освітнім простором мають значний вплив на професійну діяльність викладача. Сьогодні викладачі психології мають можливість проявити свою творчість та транслювати студентам дійсно корисні та практичні знання. Зміни навчальної парадигми уже знайшли своє відображення у професійному баченні навчального процесу викладачами, у стратегії та практиці щоденного виконання професійних обов’язків.
Список використаних джерел:
- Карандашев В.Н. Методика преподавания психологи : [Учебное пособие] / В.Н. Карандашев. – СПб.: Питер, 2008. – 250 с
- Стрига Е.В. Ролі викладача вищого навчального закладу / Е.В. Стрига // Наука і освіта. - 2013. - № 5. - С. 48-50.
- Шляхи модернізації вищої освіти і контексті євроінтеграції // Матеріали регіонального-науковопрактичного семінару / За гол. ред. Г.В.Терещука. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. – 235 с.
- Щедріна М. М. Соціально-психологічний супровід студента у період адаптації до навчання у ВУЗі / М. М. Щедріна // Психологія: реальність і перспективи / М. М. Щедріна. – Рівне: Збірник наукових праць РДГУ, 2018. – С. 166–171.
