Одним із найбільш складних періодів розвитку особистості є підлітковий вік, зумовлений її переходом із дитинства в доросле життя. У підлітковому віці відбуваються фізіологічні зміни. В дівчаток і хлопчиків починає формуватися організм відповідно до їх статевої приналежності. В цей період відбуваються і психологічні зміни. Перепади настрою, різка зміна емоцій, конфлікти з батьками, агресія, неадекватна поведінка все це є показником того, що організм не до кінця розуміє, що в ним відбувається і як правильно реагувати на це. Часто у підлітковому віці стикаються з такою проблемою як агресія. Невизнання батьками, педагогами підлітків як собі рівних породжує в них негативне, презирливе ставлення до оточуючих, проявами якого зазвичай є агресія, спрямована як на інших, так і на себе.
Аутоагресивна поведінка – це дії, спрямовані на нанесення якого-небудь збитку своєму соматичному або психічному здоров'ю". так вважав американський дослідник Е. Шнейдман [5]. Воно включає в себе широкий спектр явищ, таких як соціальні норми поведінки, психологічні аспекти та проблеми соціалізації дітей та підлітків, проблема статевої ідентичності, адаптації та саморегуляції, а також різні види соціальних патологій, проблеми людей з посттравматичними стресовими розладами, агресивною поведінкою [4, с. 4].
Аутоагресія проявляється в самозвинуваченні, самоприниженні, нанесенні собі тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, аж до самогубства, саморуйнівної поведінці (пияцтві, алкоголізмі, наркоманії, ризикованій сексуальній поведінці, виборі екстремальних видів спорту).
Типи аутоагресивної поведінки (Амбрумова А., Трайніна Е.) [3]:
- суїцидальна поведінка: усвідомлені дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя;
- суїцидальні еквіваленти і аутодеструктивна поведінка: неусвідомлені дії (іноді навмисні вчинки), метою яких не є добровільне позбавлення себе життя, але які ведуть до фізичного (психічного) саморуйнування або до самознищення;
- несуїцидальна аутоагресивна поведінка: різні форми умисних самоушкоджень (самоотруєнь), метою яких не є добровільна смерть (або свідомо безпечні для життя).
Переважна більшість дослідників розглядає підліткову аутоагресію як захисний механізм психіки, як один із способів вирішення проблем, пов’язаних зі збереженням особистістю своєї індивідуальності та тотожності, із захистом почуття власної цінності, з протидією несприятливого для неї соціального оточення [6, с. 158].
І. Феодосєєва серед типових проявів самопошкоджуючої поведінки підлітків, яким притаманний підвищений рівень емоційності, вразливості, нестабільності та вимог до себе, виокремлює:
- щипання себе;
- дряпання;
- виривання волосся;
- лайку у свій бік;
- завдання собі іншого фізичного болю.
За словами дослідниці, такі прояви аутоагресії притаманні здебільшого підліткам, характерними рисами яких є: домінуючі негативні емоції, періодичний занепад настрою, плач, мовчазність, сором’язливість, невпевненість, занижена самооцінка, недооцінювання себе, свого значення, почуття меншовартості [2].
Передумовами спричинення виникнення аутоагресії є певні ситуації:
- приниження з боку оточуючих людей (батьків, знайомих, кібер-булінг);
- відсутність уваги батьків або неправильна модель виховання (авторитарний стиль спілкування);
- відсутність емоційного контакту з батьками, незадоволене бажання бути потрібними, улюбленцями. У деяких сім’ях єдиний спосіб звернути на себе увагу та відчути турботу – це поранити себе;
- проблеми у взаєминах із друзями або «другою половинкою»;
- наявність «магічного» дитячого мислення. Дитина може звинувачувати себе у проблемах, невдачах дорослих;
- розлучення батьків, регулярні конфлікти, сварки або ж ігнорування;
- криза невизнання, недооцінення талантів із боку оточуючих [6, с. 159].
Деструктивні тенденції сучасної культури і життя суспільства виявляються тим ґрунтом, на якому відбувається формування високої готовності до саморуйнування, що психологічно закріплюється в таких структурах, як особистісні риси (наприклад, тривожність, депресивність), цінності (наприклад, цінність новизни, ризику, зневага небезпекою, цінність морфологічної трансформації, тобто радикальної зміни свого тіла) і ціннісні судження («все безглуздо», «не бачу сенсу до чогось прагнути», «моє життя нічого не варте»,«життя людей нічого не варте») [4, c.87].
Отже, аутоагресія у підлітків виникає як захисний механізм, який допомагає впоратися з труднощами. В таких ситуаціях багато підлітків завдають собі шкоду навіть не усвідомлюючи цього. Щоб зарадити даній проблемі потрібна допомога батьків, педагогів та інших важливих дорослих для підлітка. Тільки спільна праця дитини та дорослих допоможе впоратися з цією проблемою.
Список використаних джерел:
- Аутоагресивна поведінка підлітків / О. В. Погорілко, А. М. Скрипніков, Л. О. Герасименко, Р. І. Ісаков. – Полтава : ТОВ "АСМІ", 2017. – 141 с.
- Феодосєєва І.В. Вікові особливості суїцидальної поведінки підлітків. Young Scientist, 2016. № 9. С. 161-165.
- Амбрумова А. Г., Трайнина Е. Г. К вопросу о саморазрушающем поведении. Саморазрушающее поведение у подростков: Тр. Ленингр. психоневрол. НИИ им В. М. Бехтерева. Л., 1991. Т.128. С. 29–36.
- Дворникова И.Н., Куренкова Е.В. Особенности аутоагрессивного поведения подростков в современном обществе. Молодой ученый. 2014. №21.1. С.86-88
- Шнейдман Э.С. Душа самоубийцы / Эдвин С. Шнейдман. – М.: Смысл, 2001. – 315 с.
- The XVІІІ International Science Conference «Perspective directions for the development of science and practice», June 14 – 16, Athens, Greece. 205 p
