Цілющий виховний вплив мистецтва на особистість – акт не односторонній, а двосторонній, оскільки воно(мистецтво) своїм впливом сприяє духовному, творчому розвитку, збагаченню дитини, перш за все для того, щоб він зміг активно і в той же час цілюще для себе брати участь в суспільному житті.
Проведені нами індивідуальні і групові заняття служать для того, щоб дитина з фізичними обмеженнями стала більш творчою, самим собою як член суспільства в спілкуванні з оточуючими, щоб вона придбала стиль, образ всього свого життя і, значить, наповнилася би цілющим натхненням і одночасно розкріпачилась, реалізовуючи свої скриті резерви.
Благотворною емоційною схвильованістю,враженнями,захоплюючими заняттями лікують з давніх пір (П.А.Бутковський,1834; Ю.В.Каннабих,1929; М.У.Бурно, 1981,1982). Однак були спроби вирішити цю проблему, а саме розглянути соціально-психологічну природу особистості, що взаємодіє з мистецтвом і в області психології мистецтва (Л.С.Виготський,1968).
Широкий аспект вирішення проблеми цілителько-виховного впливу мистецтва на особистість передбачає, по-перше, теоретико-експериментальне вивчення, по-друге, дослідження взаємодії художнього і загального розвитку особистості і, по-третє, визначення психолого-педагогічних умов.
Основним підходом в нашому дослідженні до вивчення психологічних механізмів впливу мистецтва на особистість є вивчення метафоричного властивості художнього образу, рівня його алегоричності. Дослідження сприйняття метафори дітьми сходять до експериментів Ж.Піаже.
Методика експерименту «Розуміння і розпізнавання метафори дітьми» розглядається в контексті співвідношення діяльності і її осмислення. Осмислення образного значення дуже індивідуальне, суб’єктивне. Навіть художні метафори підібрані в тексті розраховані на дітей, також індивідуальні. Звідси складність їх розуміння дітьми і науковий інтерес до цього явища.
Обгрунтовується положення про те, що діагностика розпізнавання метафори дітьми повинна включати не тільки контроль правильності виконання деякої дії ( наприклад, підбору до метафори фрази з тим же смислом), але і контроль правильності обґрунтування і осмислення цієї дії. В нашому експерименті для коректної діагностики як розуміння, так і розпізнавання метафори необхідно встановити не тільки правильність виконання деяких дій , але і переконатися в адекватності їх осмислення. Саме цей принцип був покладений в основу нашого експериментального дослідження. Ціль метафори – викликати уявлення. Світ метафори – це світ образного мислення. Оволодіння дитиною образним способом репрезентації знання про світ – це вступ її у світ уяви і образного мислення, де і функціонує метафора як форма репрезентації знання і інструмент мислення, і безумовно, на нашу думку, як важливий чинник розвитку допитливості.
У психології метафора, як і інші види непрямої мови виступали спочатку лише як експериментальні матеріали. Критерій, який застосовував Ж.Піаже, - підбір до прислів’я фрази, котра передає таку ж думку, і обгрунтування такого вибору – в подальших дослідженнях підлягав критиці. Діагностований з його допомогою рівень розуміння був вкрай низьким; в той же час при застосуванні інших критеріїв діти демонстрували повністю адекватне розуміння.
Наведемо наступний список критеріїв розуміння метафори описані Е.Віннер:
- перефразування своїми словами ;
- визначення осмисленості висловлювання ;
- вибір правильного перефразування серед запропонованих методика множинного вибору ;
- співвідношення слів з візуальними стимулами на основі метафоричної подібності;
- “програвання” метафори з використанням ляльок і іграшок.
Опис критеріїв Е.Віннер завершує наступними висновками:”Використання того чи іншого критерію дуже впливає на отримуваний рівень розуміння. Чим більший наголос на лінгвістичні і металінгвістичні здібності, тим більша ймовірність виявити низький рівень розуміння. Критерій, котрий в найбільшій мірі спирається на лінгвістичні і металінгвістичні навички, - це перефразування. В користь цього критерія свідчить те, що він не переоцінює розуміння дитини: якщо дитина правильно перефразовує метафору, то можна бути впевненим, що вона правильно її розуміє. Проте перефразування має і недолік: воно потенційно недооцінює рівень розуміння маленьких дітей.
Аналізуючи результати дослідження розуміння і розпізнавання метафор дітьми, ми в своїй роботі використали тільки критерій правильності виконання дії. Результати експериментальних даних свідчать про те, що в порівнянні з розумінням розпізнавання метафори викликає значні труднощі. Ці дані узгоджуються з відомим фактом більш пізнішого усвідомлення і формування у дітей реальної мови і порівняно з реальністю предметів зовнішнього світу і дій з ними.
Наші спостереження за виконанням задач свідчать про те, що діти в процесі творчих занять наповнені новими, цілющо-творчими переживаннями, оживляючи їх радістю, по-новому, морально по-своєму, виразніше почуваючи себе в цьому занятті самим собою.
