Дана тема є актуальна як за рахунок того, що в нинішній час політика дещо розширеніше впливає на особистість, ніж скажімо років десять тому, так і через те, що з врахуванням різних нюансів даної сфери можна провести більш ефективну, в тому числі й в психологічному плані, адаптацію до реалій нинішнього політизованого українського суспільства.
Почнемо з того, що, незважаючи на те, що політика має місце у всіх сферах нашого життя, шкільний аспект не є настільки відкрито з нею пов’язаний. Тим не менш, вже у шкільні (особливо це виражається в старших класах, дещо рідше – в середніх (особливо 8-9 класів) з них) роки стає більш помітним вплив політичного аспекту на особистість учня. Причому, цей процес може початися раніше – наприклад, за сприяння батьків, спостереження і зацікавленості в цьому саме учня.
В чому ж проблема, здавалося б? А проблем в даному випадку більш ніж достатньо. Незважаючи на те, що, згідно Закону України «Про загальну середню освіту», в якому йде акцентуація уваги на вихованні громадянина-патріота Батьківщини, в школі має проводитися формування творчої особистості учня, виховання поваги до національних цілей свого народу [1, c. 3], часто це не відбувається повною мірою. І це в свою чергу впливає на особистість учня. Навіть якщо не враховувати пункт з присутністю або відсутністю патріотизму та ототожнення себе з народом та нацією, в особистості можуть виникнути проблеми з усвідомленням ситуації, критичним мисленням (про що буде сказано нижче), може виникнути апатичність – причому, не тільки в даній сфері, а й узагалі, що негативно впливає на поведінку у цілому.
Наступна проблема напряму пов’язана з критичним мисленням. Справа в тому, що підлітковий вік – це пора, коли на кожного підлітка, і як на особистість зокрема, тисне величезна кількість різноманітної інформації – це пов’язане з новими завданнями, обов’язками, зацікавленнями, оточенням і так далі. Часто ця інформація не відфільтровується, а вбирається відразу, і це викликає помилкові судження і погляди. Незважаючи на те, що в Україні присутня свобода вибору і поглядів, багато хто цим користується, в тому числі й з метою маніпуляції особистістю та її поглядами – причому, це не обов’язково має бути постійний процес впливу. Навіть подекуди одноразовий інформаційний вкид може значним чином дати еффект, який, що доволі ймовірно, стає довготривалим або й постійним. Довготривала ж маніпуляція дає набагато потужніший ефект – це чудово можна помітити на прикладі учнів за часи Радянського Союзу, де без можливості вирізнення та перевірки інформації на підлітків учнівського віку (щоправда, це стосувалося чи не всіх вікових категорій) йшов постійний психологічно-педагогічно-політичний тиск, наслідки якого доволі відчутні і зараз. Як можемо спостерігати, маніпуляція особистістю дає яскраво виражений результат. І саме тому має місце потреба постійного розвитку критичного мислення, яка, в свою чергу, вважається необхідною для протидії маніпуляціям. [2, c. 370-371]. Відповідно, успішна адаптація до нинішнього суспільства в його політизованому аспекті буде багато в чому залежати саме від наявності вміння критично мислити.
Втім, виникає питання – а чи є те, що можна вирізнити в педагогічному процесі серед позитивних моментів, які б могли компенсувати негативні пункти? Насправді – є. Почнемо з того, що це вміння самого педагога пояснювати, розповідати, уточнювати, переконувати. Причому, це має відбуватися за двох умов – по-перше, за відсутності упередженості самого педагога, по-друге, за певної «взаємної згоди учня». Адже підліток – це все ж особистість, яка не має боятися запитати щось у педагога як у більш досвідченої людини з багатим життєвим досвідом і вмінням фільтрувати інформацію, причому, це вміння знаходиться на більш високому вмінні – принаймні, в більшості випадків. Стосовно пункту про «упередженість педагога», то мається на увазі наступне: педагог цілком може мати абсолютно протилежну думку від думки, яку йому висловлює учень і від того джерела інформації, з якого це припущення або погляд могло бути отримане. Відповідно, якщо учень звернувся з порадою стосовно пояснення і отримання підтвердження або заперечення істинності даної інформації, зі сторони педагога найвірнішим буде пояснити всю суть з точки зору вказаної сфери (в нашому випадку політичної), а не з точки зору власних вподобань, інакше матиме місце маніпулятивний фактор.
Звичайно, можна назвати і такий варіант пояснення педагога маніпуляцією. В чомусь це вірно, адже все таки йде певний вплив «авторитету», який, до речі, часто є ключовим у різноманітних розборах або суперечках. Однак, з іншого боку, якщо дійсно має місце неупередженість, бажання піти назустріч і розібрати інформацію з точки зору політики, педагогіки і психології (адже, як ми вже визначили, політичні аспекти мають великий психологічний вплив на світогляд особистості), то маніпулятивність виражається набагато менше або щезає.
Також, політичним аспектом також є пропаганда. І, незважаючи на те, що частіше дана сфера має негативне забарвлення (наприклад, це виражається на окупованих територіях – пропагандистський ефект там є дієвою маніпулятивною зброєю, яка є в тому числі спрямована і на психіку та особистість учнів), в нашому випадку його можна використати і в позитивному ключі, причому з аналогічною, а при вдалому підході і більшою ефективністю. Якщо підійти до практичного використання даного аспекту як ймовірного позитивного психологічного впливу на особистість учня, можна навести приклад прямої педагогічної практичної роботи з учнями стосовно розвитку їхнього критичного мислення, причому, залучати бажано також і батьків і психологів, що дозволить різносторонньо підійти до вирішення проблеми, де будуть висловлені різні думки та названі ті чи інші методи, серед яких можна буде виділити найбільш дієві. По своїй суті, це свого роду консиліум, де педагогічна (так як організаторською основою виступає педагогічний колектив) освіта, а її вплив у вирішенні даного питання є значним, виконує своє завдання, яке в свою чергу полягає у розвитку та формуванні молодого покоління [3, c. 22].
Підводячи підсумки, можна сказати, що впливи політичних аспектів на психологічні особливості особистості учня є доволі різноманітними, і можуть застосовуватися як з негативної, так і з позитивної сторони, причому межа часто доволі умовна, як скажімо у випадку з пропагандою. Втім, з допомогою тренувань – як самостійних, так і загальних, спільної роботи педагогічного та батьківського колективу і консультацій з учнями, цілком можливо мінімінізувати негативні аспекти, які впливають як на політичну сферу в свідомості учня і його особистості взагалі і на різні подальші аспекти – кругозір, поведінку тощо зокрема, і допомогти учневі у подальшому влитися у українське політизоване суспільство без тих чи інших проблем, або, як мінімум, дати йому знання для вирішення цих проблем.
Список використаних джерел:
- Гвоздій С. П. Методика виховної роботи у закладах загальної середньої освіти : метод. вказівки до семінарських занять та самостійної роботи здобувачів другого (магістерського) рівня за спеціальністю 014.05 Середня освіта (Біологія та здоров'я людини) / С. П. Гвоздій. – Одеса, Одес. нац. ун-т ім І. І. Мечникова, 2021. – 36 с.
- The 2nd International scientific and practical conference “Innovations andprospects of world science” (October 6-8, 2021) Perfect Publishing, Vancouver, Canada. 2021. 642 p.
- Педагогічні науки. – Вип.1. – Бердянськ : БДПУ, 2021. – 402 с. / Вєнцева Н. [Суспільно-політичні чинники розвитку педагогічної освіти] с. 19-25
inforum.in.ua@ukr.net