Дана тема є доволі актуальною на даний момент, так як, булінг сам по собі є доволі поширеним явищем в Україні в тому числі, так і враховуючи збільшення його різновидів (кібербулінг, шкільний булінг тощо). Причому, актуальність також зумовлена тим, що має місце активізація політичного характеру, коли учні або студенти зазнають булінгу в інтернеті або вживу через політичні мотиви.
Булінг – одна з ключових проблем в сфері навчання. В Україні даний аспект вивчений, в порівнянні з західними країнами, недостатньо, однак, тим не менш, проблема «цькування» є присутньою, і більш ніж серйозною. Звісно, існують методи протидії – це ознайомлення з суттю булінгу як такого, заклики, щоб постраждалі не боялися розповідати, що саме з ними сталося, покарання різного характеру. Однак досить часто агресори залишаються непокараними – через упередженість, страхи, стереотипи тощо.
Що ж таке булінг? Насправді, чіткого наукового визначення на даний момент не існує, різні автори дають різну кваліфікацію як самого поняття булінгу, так і його різновидів. В нашому випадку найбільше підійде визначення, яке має на увазі сукупність певних соціальних, психологічних та педагогічних проблем, що в свою чергу охоплюють процес тривалого насилля фізичного або психологічного характеру з боку індивіда або групи стосовно іншого індивіда [1, с. 170]. Дане визначення для нас найбільш актуальне за рахунок наявності психологічно-педагогічного аспекту, а також соціального пункту – так як має місце проблема з адаптацією індивіда в соціум за рахунок здійснення тиску окремими його членами.
Відповідно, після отримання приблизного визначення суті поняття «булінгу», стає можливим визначити, що ж собою являє політичний булінг. Щоправда, визначення дещо ускладнюється тим, що це як підвид булінгу в цілому з однієї сторони, так і елемент шкільної (а подекуди має місце і у вищих навчальних закладах) і кібернетичної сфери булінгу зокрема з іншої сторони. Однак, якщо підійти ближче до суті і врахувати всі наявні на даний момент нюанси, то політбулінг – це процес насилля, переважно психологічного, який має в основі процес переважно соціально-психологічного проблемного характеру, спрямований на приниження гідності за пунктами національного, мовного, подекуди релігійного характеру, причому, булінг може виражатися і у фізичній формі – побої, знущання тощо. Також, має місце цькування і знущання за рахунок політичних вподобань (наприклад, коли має місце сильно виражена різниця в поглядах стосовно, скажімо, політичного курсу партії, або при виборі президента). Останнє було добре помітно у випадку виборів президента в Україні 2019 року або у виборах в США, коли виникали сутички і суперечки між прихильниками Трампа та Байдена. Щоправда, останнє булінгом можна назвати лише дещо умовно. Якщо ж взяти до уваги перший приклад з українськими виборами, то мав місце сильний психологічний тиск, коли за рахунок «ефекту більшості» міг виникати тиск на прихильників того чи іншого кандидата – наприклад, коли на десять-двадцять людей більшість вибрали (причому, немає значення, чи було вже право голосу на виборах – могло мати місце власне просто вподобання або зацікавлення) одного, а хтось один – іншого, і коли група взнавала дану інформацію, вона намагалася тиснути на «одинака» і знущатися задля зміни думки індивіда або заради задоволення від відчуття перемоги. Стосовно причини також можна вказати активні зміни в політично-соціальній сфері людської життєдіяльності, яка в поєднанні з активною інформатизацією підвищувала рівень конфліктності та агресивності у міжособистісних відносинах [2, c. 79].
Відповідно, знаючи суть проблеми, необхідно знайти контрзаходи. Оскільки політизація сучасного українського суспільства досить масова, незважаючи на те, що багато хто вирішив залишитися через ті чи інші причини осторонь, потрібно, окрім психологічної допомоги, відштовхуватися і від політично-соціальних чинників. Звісно, для початку, потрібно розуміти, що не треба боятися погроз і тиску і того, що у випадку звернення по допомогу можна виставити себе для агресорів-булерів як «слабкого». Причому, можна звернутися до педагогів-викладачів, батьків, або психологів. Розберемо останній варіант. Передусім, потрібно розуміти, що все буде чисто анонімно, якщо звісно сам постраждалий не захоче сам розповісти інформацію, тому булери навряд чи зможуть в цьому плані допікати або навіть шантажувати, що також іноді має місце. Варто розуміти, що повноцінна психологічна допомога в умовах школи або університету чи інституту може ускладнюватися певними факторами – наприклад, небажанням постраждалого розкриватися повністю через страх, певним обмеженням в можливості діяти, неможливістю повноцінно боротися з проблемою (варто враховувати, що з точки зору психології психолог не має вирішувати проблему, а має підштовхнути до її вирішення). Тим не менше, психолог може не тільки підштовхувати постраждалого клієнта до вирішення проблеми, а й винести питання булінгу на консиліум – малоймовірно, щоб випадок булінгу, політичного або загального, був поодиноким, також, рано чи пізно він стане помітним.
Проблема також в тому, що самих булерів подекуди доволі важко перевиховувати чи взагалі на них впливати, а у випадку кібербулінгу це практично неможливо – агресію може виражати абсолютно стороння і незнайома людина або група людей, щоправда, це можуть бути і знайомі, подекуди навіть доволі близькі люди. В даному випадку можна спробувати залучити не лише психологічну службу, але й діяти в межах закону, використовуючи за основу статтю 34 Конституції України, де є вказаним право на свободу думки і слова та на вільне вираження своїх поглядів та переконань, а булінг в цьому випадку перетворюється з, здавалося б, відносно звичайне «цькування» на так званий «конституційно-правовий делікт», який в свою чергу представляє суспільно-небезпечне, протиправне діяння. [3, c. 86]. Відповідно, протистояння і боротьба з булінгом починає в себе включати не тільки психологічно-педагогічний аспект, а й юридичний, що у випадку цькування за політичними мотивами може зіграти ключову роль.
Підводячи висновки, можна вказати наступне – політичний булінг по своїй суті являє собою доволі комплексну проблему, яка, будучи по факту окремим видом булінгу в цілому, може здійснюватися напряму або в мережі різною кількістю людей з різною метою, причому частіше має місце саме тиск не фізичного, а психологічного характеру. В свою чергу, боротьба і контрзаходи проти такого типу булінгу може включати в себе не лише комплексну боротьбу з психологічним насиллям та політичним цькуванням, де йде залучення батьків, педагогів (так як в нашому випадку розбирається булінг саме тих, хто ще навчається) і психологічної служби чи служб, а й можливе використання юридичних аспектів, за якими передбачена конституційно-правова відповідальність.
Список використаних джерел:
- Сидорук Ірина. Булінг як актуальна соціально-педагогічна проблема / І. Сидорук // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. - 2015. - № 1 (302) : Серія "Педагогічні науки". - С. 169-173.
- Петечел О. Ю. Булінг: юридико-психологічний аналіз та запобігання/ О. Ю. Петечел // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. - 2019. - Вип. 49. - С.79-89.
- № 29 (2020): Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «ПРАВО». Випуск 29, 2020
