У кожної людини існує свій оптимальний або бажаний рівень тривожності – це так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні є для нього суттєвим компонентом самоконтролю та самовиховання. Все ж таки, підвищений рівень тривожності являється суб’єктивним проявом неблагополуччя особистості.
Коли ж цей рівень перевищує оптимальний, можна говорити про появу підвищеної тривожності. Підвищений рівень може свідчити про недостатнє емоційне пристосування до тих чи інших соціальних ситуацій. Тривожність офарбовує у похмурі тони відношення до себе, іншим людям та дійсності.
Причини, що викликають тривогу і впливають на зміну її рівня, різноманітні і можуть лежати в усіх сферах життєдіяльності людини. Одні вчені вважають, що джерелом розвитку тривожності є соціальне оточення, а саме батьків як перших людей, з якими взаємодіє дитина. Інші стверджують, що тривожність обумовлена конфліктною будовою самооцінки, коли одночасно актуалізуються дві протилежні тенденції - потреба оцінити себе високо, з одного боку, і почуття непевності - з іншого.
В результаті дослідження з використанням методики Ч. Д.Спілбергера, який був адаптований, модифікований і стандартизований Ханіним та відомий як шкала реактивної й особистісної тривожності Спілбергера – Ханіна, ми отримали результати, що більшість студентів в міжсесійний період мають помірний рівень особистісної тривожності: хлопці – 84%, дівчата – 54%. Помірний рівень ситуативної тривожності переважає у 62% хлопців, а у дівчат переважає низький рівень ситуативної тривожності – 62%.
Отже, тривожність у дівчат не вища ніж у хлопців, хоча серед дівчат дещо більша кількість досліджуваних показала високий рівень особистісної тривожності. Проте досліджуючи ситуативну тривожність, ми помітили, що у дівчат переважає низький рівень, а у хлопців помірний. Тому ми не можемо говорити про те, що особистісна тривожність перевищує тривожність ситуативну.
В ході аналізу літературних джерел було встановлено, що не існує єдиної універсальної теорії визначення тривожності. Проблемою тривожності займалися багато психологів. Це такі як З.Фрейд, К. Хорні, Р. Мей, А. Прихожан та ін.[1,3] Узагальнюючи погляди вчених можна зробити припущення, що тривога – це невизначене передчуття, вона неконкретна, «невловима», «безпредметна», може бути результатом неправильних навиків спілкування; особливі властивості тривоги – почуття невпевненості і безпорадності перед обличчям небезпеки.
В широкому сенсі, тривожність розуміють як негативне емоційне переживання, пов’язане з передчуттям небезпеки. Те, що тривожність наряду зі страхом і надією – особлива емоція, пояснює її особливе положення посеред інших явищ.
Вимірювання тривожності як властивості особистості особливо важливо, оскільки це властивість багато в чому обумовлює поведінку суб'єкта. Певний рівень тривожності - природна й обов'язкова особливість активної діяльної особистості. У кожної людини існує свій оптимальний, чи бажаний рівень тривожності - це так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні є для нього істотним компонентом самоконтролю й самовиховання. Виділяють два основних види тривожності. Перший з них – це так звана особистісна тривожність, а другий – ситуативна тривожність. Величина особистісної тривожності характеризує минулий досвід індивіда, тобто наскільки часто йому доводилося відчувати ситуативну тривожність. А. М. Прихожан виділяє види тривожності на основі ситуацій, пов’язаних: з процесом оволодіння знаннями; з уявленнями про себе; зі спілкуванням.[2]
Причини, що викликають тривогу і впливають на зміну її рівня, різноманітні і можуть лежати в усіх сферах життєдіяльності людини. Одні вчені вважають, що джерелом розвитку тривожності є соціальне оточення, а саме батьків як перших людей, з якими взаємодіє дитина. Інші стверджують, що тривожність обумовлена конфліктною будовою самооцінки, коли одночасно актуалізуються дві протилежні тенденції - потреба оцінити себе високо, з одного боку, і почуття непевності - з іншого.
Список використаних джерел:
- Волошок О.В. Психологічний аналіз проблеми тривожності особистості / О.В. Волошок // Проблеми сучасної психології. Збірник наукових праць Кам’янецьПодільського національного університету імені І.Огієнка, Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України. – 2010. – Вип. 10, 120-128 с.
- Цекова Я.Ю. Психологічна корекція високої особистісної тривожності у студентівсоціальних працівників / Я.Ю. Цекова // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – № 12, 66-72 с.
- Ясточкіна І. А. Прояви тривожності серед студентської молоді / І. А. Ясточкі на // Вісник Запорізького національного університету. Педагогічні науки. - 2014. - № 1, 173-180 с. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vznu_ped_2014_1_25
- Мэй Р. Смысл тревоги / Р. Мэй; пер. с англ. А.Багрянцевой. – М.: Изд-во «Ин ститут общегуманитарных исследований», 2005, 416с.
