Навчання у вищому навчальному закладі збігається з періодом юності і відзначається складністю становлення особистісних рис. У цей час розвиваються такі якості особистості, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціативність, уміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем: мети, способу життя. Однак здатність до свідомої регуляції своєї поведінки розвинена ще не повністю. Тому вивчення проблеми розвитку особистісної зрілості особистості в цей період є важливим для забезпечення якісного навчання.
Труднощі соціалізації молоді на етапі навчання у вузі обумовлені певними особливостями. Система навчання характеризується великим обсягом матеріалу, самостійністю і відповідальністю. Найбільші труднощі полягають у зміні соціальної позиції, зміні способів навчальної діяльності, відносини і стереотипів поведінки.
Навчання у вузі потребує уміння самостійно організовувати навчальну діяльність що є необхідною умовою успішності засвоєння знань. За період навчання формуються навички та уміння раціональності організації розумової діяльності, усвідомлюється покликання до самовизначення, встановлюється система значущих якостей особистості.
Як зазначає Г. А. Дьоміна особистісна зрілість є психологічним новоутворенням в період юності. Важливою особливістю особистісного розвитку у зазначений період є утворення особистісного конструкту зрілості, який виявляється у почутті дорослості, готовності до функціонування в дорослому світі, самовизначенні через переоцінку системи цінностей. У цей віковий період рівень сформованості психічної і соціальної зрілості є основою для вияву особистісної зрілості [1].
На думку Т. М. Титаренко особистісна зрілість характеризує стан розвитку особистості, що виявляється у високому ступені особистісної конструктивної активності та особистісної функціональної продуктивності людини. Особистісна зрілість молоді характеризує стан розвитку особистості, якого вони досягають до завершення навчання у вузі [3].
Критеріями проявів особистісної зрілості студентів є: інтерперсональна активність, що виражає характеристики вдосконалення структури та функцій особистості (саморегуляція, самостійність, креативність, інтелектуальність); інтерперсональна конструктивна активність, що виражає характеристики вдосконалення способів міжособистісної взаємодії (комунікативність, емпатійність, толерантність, моральність, відповідальність); трансперсональна конструктивна активність, що виражає характеристики вдосконалості структури самоідентичності (его-ідентичність), самоприйняття, трансцендентність, самоактуалізація) [2].
Теоретичний аналіз наукової літератури свідчить про те, що особистісна зрілість є важливою для майбутнього життя.
Емпіричне дослідження підтвердило наявність рис особистісної зрілості в структурі особистості студентів, що свідчить про потенційну готовність бути зрілими. Головними рисами особистісної зрілості є відповідальність, глибинність переживань, життєва філософія, самосприйняття, синергічність.
Результати дослідження свідчать, що переважна більшість досліджуваних студентів виявляють задовільний та незадовільний рівні мотивації досягнення.
Ставлення до свого «Я» характеризується переважно неадекватно заниженою або неадекватно завищеною самооцінкою.
На даний час ще неефективні життєве настановлення та смисложиттєві орієнтації. Недостатньо розвинена здатність до психологічної близькості з іншими людьми, яка характеризується переважанням середнього рівня емпатії, що може викликати труднощі під час спілкування з іншими людьми, труднощі при встановленні міжособистісних контактів з ними, встановлювати особистісні та професійні стосунки.
Слід відмітити, що близько половини досліджуваних мають дуже високий рівень почуття громадянського обов’язку, що може бути значною опорою у професійному зростанні майбутніх фахівців. Інша ж частина досліджуваних виявила задовільний рівень почуття громадянського обов’язку, що може стати перешкодою в особистісному і професійному зростанні молоді.
Особистісна зрілість це важлива характеристика стану розвитку особистості, що виявляється у високому ступені особистісної конструктивної активності та особистісної функціональної продуктивності молодої людини.
Отримані нами результати свідчать про те, що на даному віковому етапі продовжується формування професійно значущих характеристик особистісної зрілості, вони не є ще завершеними і потребують корекції протягом подальших змін.
Джерела та література:
- Дьоміна Г. А. Психологічні особливості формування та активізації особистісної зрілості. Практична психологія та соціальна робота. 2006. №5. С. 24 – 31.
- Кордунова Н. О., Михайлевський П. Особистісна зрілість як необхідна умова формування особистості в юнацькому віці. Психогенеза особистості: норма і девіація : зб. наук. статей і тез ; [гол. ред. Я. Гошовський]. Луцьк : ПП Іванюк В. П., 2021. С.131 – 136.
- Титаренко Т. М. Рання молодість: проблеми смислоутворення, подальше професійне й життєве самовизначення. Основи практичної психології. Київ: Либідь, 2001. 150 с.
