ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ

Аналіз наукової літератури дозволяє виділити наступні основні причини девіантної поведінки дітей: вплив асоціальної сім`ї; вплив спадково-біологічних факторів: генотипу, психічних розладів, відхилень в нервово-психічній діяльності, затримок психічного розвитку; неправильне або недостатнє виховання, здійснюване школою і суспільством; вплив педагогічних помилок вчителів; соціально-економічні причини; підліткова «мода»; вплив ЗМІ; поганий розвиток дозвілля дітей; дисгармонія в мотиваційно-вольовій сфері.

2) Аналіз вітчизняної і зарубіжної наукової літератури дозволив зробити міні важливий висновок про те, що протиправна поведінка визначається не «дефектами» право пізнання, а тими реальними життєвими умовами, які ці «дефекти» породжують. Відповідно, асоціальна сім`я надає  негативну психологічну дію на процес формування особистості дитини, сприяє його де соціалізації, і у підсумку приводить до девіантної (відхиляючої) поведінки дітей.

3) В психолого-педагогічній літературі є прихильники біопсихологічного і соціального підходів до девіантної поведінки дітей. Теоретичний аналіз публікацій в юридичній психології показують, що при розгляді причин девіантної поведінки соціальні причини завжди превалювали. Погодимося з цим поглядом.

4) Вітчизняні і зарубіжні дослідники проблеми виділяють наступні основні критерії сімейного неблагополуччя:

• Алкоголізм батьків;
• Наркоманію батьків;
• Асоціально-аморальну поведінку батьків;
• Конфліктні відносини в сім`ї;
• Кримінальний вплив батьків;
• Психічні захворювання батьків;
• Педагогічна неспроможність батьків.

1)           Вчені пропонують різну типологію асоціальних сімей, виходячи із об’єкта свого дослідження. Проте автори не пропонують типологію асоціальних сімей, що сприяють формуванню девіантної поведінки дітей.

2)           В якості вихідного можемо спиратися на визначення, яке на наш погляд відображає суть девіантної поведінки: « Відхиляюча (девіантна) поведінка – це стійка поведінка особистості, що відхиляється від найбільш важливих соціальних норм, що спричинюють реальний збиток суспільству або самій особистості, а також супроводжується її соціальною дезадаптацією. Відхиляюча поведінка висловлює соціально-психологічний статус особистості на осі «соціалізація – дезадаптація – ізоляція».

3)           Загальним для всіх девіантних підлітків є наступні особливості: висловлювання емоційної сфери над раціональною; висловлювання негативних емоцій над позитивними; негативне відношення до навчання; деформація в розвитку вольової сфери; педагогічна «занедбаність»; система оцінок і передбачень з орієнтована на дозвілля; самооцінка підвищена або понижена; совість не розвинена; необхідність у свободі, незалежності; необхідність бути дорослим (більш розвинена у дівчат); глибока деформація моральних ідеалів і установок; емоційна неврівноваженість, марнославство, агресивність, впертість; боротьба за престиж; обтяженість нервово-психічними аномаліями.

4)           Теоретичний аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури дозволяє виділити основні форми виявлення девіантної поведінки дітей: бездомність, жебракування; дармоїдство, небажання навчатися, другорічництво; зловживання алкогольних напоїв; вживання наркотиків; токсикоманія; куріння; підвищена агресія, жорстокість; ранній початок статевого життя; крадіжка; шахрайство; участь в кримінальних групах; суїцидальна поведінка; вандалізм; наявність судимості.

5)           В умовах життя в асоціальній сім`ї діти відчувають постійні стресові і дистресові ситуації, які сприяють запуску психологічних механізмів злочинної поведінки і формуванню девіантної поведінки дітей.

В ході проведеного емпіричного дослідження вдалося виявити асоціальна сім`я негативно впливає на поведінку неповнолітніх,  сприяє формуванню девіантної поведінки неповнолітніх. Виділено сім типів асоціальних сімей, що сприяють виникненню девіантної поведінки неповнолітніх:

1 – алкогольні – сім`ї, в яких один або обоє батьків надмірно вживають алкоголь;

2 – асоціально-аморальні – сім`ї, які характеризуються антигромадськими установками і орієнтаціями;

3 – конфліктні – сім`ї, в яких постійно або тимчасово відбуваються конфлікти, де панує атмосфера взаємної неповаги, причіпок, інколи діло доходить до рукоприкладства;

4 – кримінальні – сім`ї, в яких батьки, старші брати (сестри), інші члени сім`ї відбувають або вже відбули покарання в місцях позбавлення волі;

5 – сім`ї з психічно хворими батьками – сім`ї, в яких один або обох батьків стоять на обліку в психдиспансері; часто неповнолітні із цих сімей мають психічні відхилення: шизофренію, олігофренію, затримки психічного розвитку і в силу цього не встигають у школі, ідуть з уроків, проводять час з вуличними компаніями;

6 – педагогічно неспроможні – сім`ї, що втратили свій вплив на неповнолітніх в силу психологічних причин або за причиною незнання дитячої психології;

7 – наркотичні – сім`ї, в яких батьки вживають наркотики.

В основі запропонованої класифікації лежить криміногенний характер впливу асоціальних сімей і ознак домінуючого психологічного впливу асоціальної сім`ї.

Відхиляючу (девіантну) поведінку ми розуміємо як стійку поведінку особистості, яка відмінна від найбільш важливих соціальних норм, що наносить реальний збиток суспільству або самій особистості, а також супроводжується її соціальною дезадаптацією. Відхиляюча поведінка висловлює соціально-психологічний статус особистості на осі «соціалізація – дезадаптація – ізоляція».

В процесі дослідження у неповнолітніх із асоціальних сімей

зафіксовано різні форми девіантної поведінки: агресія і насильство (16,22%), дармоїдство, небажання вчитися, другорічництво (14,89%), куріння (12,02), вживання алкогольних напоїв (11,64%), бродяжництво, жебрацтво (11,07%), ранній початок статевого життя, проституція (7,44%), токсикоманія (6,11%), крадіжка (5,73%), шахрайство (5,15%), участь в кримінальних групах (4,01%), наявність судимості (2,67%), суїцидальна поведінка (1,72%), вандалізм (0,76%), наркоманія (0,57%).

За допомогою методів математичної статистики вдалося з’ясувати, що фізично і психічно не здорові неповнолітні виявляють, як правило, девіантну поведінку, а між типом асоціальної сім`ї і якоюсь певною формою девіантної поведінки немає ніякого взаємозв’язку.

Стреси і дистреси, які відчувають неповнолітні в умовах життя в асоціальній сім`ї, сприяють запуску психологічних механізмів злочинної поведінки і формуванню девіантної поведінки неповнолітніх. Визначений наступний механізм психологічного впливу сімейного неблагополуччя на девіантну поведінку неповнолітніх: асоціальна сім`я створює стресові і дистресові ситуації, сприяє виникненню психічної травми, виникненню психотравмуючого переживання, дезадаптації поведінки, запуску механізмів злочинної поведінки (девіантної і делінквінтної поведінки).

Джерела та література:

1.  Збірник нормативно-правових матеріалів з питань профілактики правопорушень та дитячої бездоглядності / Упор. Зінченко С.В., Карпушевська Л.Р., Бабич В.М. – К.: МОН України. – 120 с.