Насилля стало невід’ємною складовою сучасного життя. Найголовнішою рисою сучасного насилля є його глобальний характер. Саме це обумовлює актуальність поглиблення теоретичних досліджень визначеної проблеми.
Проблема насилля має складну внутрішню структуру і досліджується вченими різних наукових напрямків: психологами, педагогами, філософами, соціологами.
Психологічні основи насилля відображені у дослідженнях Ф. Александрова, І. Андрєєвої, Ю. Антоняк, А. Гулиги, І. Кона, В. Ролінського, Т. Сафонової, Н. Щербак та ін.
Проблема насилля представлена в роботах соціологів: Т. Парсонса, Р. Мертона, Р. Арона, М. Вольфгана, Ф. Феракутті, І. Гоффмана, Н. Лумана, М. Фуко, Е. Гіденса та ін. Сімейне насильство проаналізовано в працях зарубіжних науковців: Р. Геллеса, Є. Меллібруди, Г. О’Браєна, Р. Хілла, Д. Фінкельхора, М. Фрідмана, М. Штрауса, а також українських дослідників, серед яких А. Бова, О. Бойко, Т. Голованова, А. Йосипів, О. Костенко, Л. Міщик, І. Трубавіна та ін.
В дослідженнях американського психолога Дж. Дейка насилля трактується як дія, в основу якої покладено деструктивність щодо людини. Основний мотив насильницької поведінки – самоствердження індивіда за рахунок іншого. Доведено, що головними ознаками феномену насильства виступають агресивність як основна ознака насильницької поведінки.
Ю. В. Лисюк розглядає насилля як соціальне явище і визначає його як: «умисну дію, що здійснюється соціальною групою або індивідом, яка прямо пов’язана з нанесенням або загрозою нанесення фізичної, психологічної, майнової шкоди іншій особі» [3].
Вважаємо більш повним є визначення А. Гусєйнова: «насилля – це такий примус і така шкода, які здійснюються всупереч волі того або тих, проти кого направлені. Насилля – це посягання на свободу людської волі» [2, с. 36].
Згідно з А. Гжегорчиком, насилля пов’язане не тільки з прямими фізичними та матеріальними втратами у формі вбивства, пограбування, загрози тощо – це прямі, очевидні, брутальні форми насилля. Та поряд з цим існує ще насилля, що пронизує психологічну та інтелектуальну сфери і проявляється непрямо – у вигляді нав’язування власних переконань опонентові, спотвореної інформації . Вчений вважає, що сутність поняття виражена в самому слові «насилля», яке означає примушування до чогось силою.
Деякі автори розглядають насилля в його найбільш гострих формах як самокерований механізм, що спирається на реалізацію певних вроджених властивостей людської спільноти. Зокрема, О. Кішко вказує, що насильство – означає застосування фізичної сили до кого-небудь чи для досягнення чогось. Дослідниця О. Черепанова, слово «насильство» пов’язує лише крайню міру прояву зловживання, причому сполучений з фізичним впливом.
Загалом же насилля являє собою навмисну дію, спрямовану на знищення людини або нанесення їй шкоди, яка здійснюється всупереч її волі. Насилля може бути фізичним, економічним, психологічним.
Всесвітня організація охорони здоров’я запропонувала таке визначення насилля стосовно дітей: «насилля – це всі форми фізичного і/або емоційно жорстокого поводження, сексуальне насилля, зневага або зневажливе ставлення, комерційна або інша експлуатація, яка призводить до реальної або потенційної шкоди здоров’ю дитини, її життю, розвитку, достоїнству»[1].
Г. Н. Кірєєв під насиллям розуміє особливий тип відносин між людьми, які склалися у результаті протилежного ставлення до об’єктивних умов існування всього земного.
Насилля існує там, де має місце привласнення, підкорення волі суб’єкта. В. О. Ситаров зазначає, що насилля – це форма примушення з боку однієї групи людей (однієї людини) по відношенню до іншої групи (окремої людині) з метою набуття або зберігання певних вигод і привілеїв, завоювання політичного, економічного і будь-якого іншого виду панування.
Науковці стверджують, насилля – це дія, що порушує права і свободи людини, і часто заснована на неможливості захиститись. А жорстоке ставлення до дітей – це типовий прояв насильства по відношенню до дітей, яке може поставити під загрозу розвиток дитини і надати шкідливу дію на її фізичний, психосоціальний, емоційний і сексуальний розвиток, що призводить до сумних наслідків як з погляду суспільства в цілому, так і з погляду благополуччя дітей, зокрема [2, с. 10-12].
Таким чином, аналіз наукових досліджень засвідчив, що насилля являє собою навмисну дію, спрямовану на знищення людини або нанесення їй шкоди, яка здійснюється всупереч її волі, порушує права і свободи людини, і часто заснована на неможливості захиститись.
У насиллі чітко простежується негативність феномену, що може мати різні форми прояву у суспільстві. Соціально-психологічний аспект насилля дозволяє виокремити суть поняття, що полягає у зневазі інтересів особистості, яка може виявлятися у різних видах і формах, але їх наслідок завжди наносить серйозний збиток для здоров’я, розвитку і соціалізації особистості, іноді – загрозу її життю.
Джерела та література:
- Антонян Ю. М. Бородин С.В. Преступное поведение и психические аномалии. Москва: Спартак, 1998. 215 с.
- Гусейнов А. А. Понятия насилия и ненасилия. Вопросы философии. 1994. № 6. С .35- 41.
- Гуцол Н. В. Дитяча жорстокість: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://pedrada.km.ua/ dityacha-zhorstokist.html
