Вплив альтруїстичної поведінки на життя особистості. Альтруїзм у філософській науці розуміють, як принцип безкорисливого служіння іншим людям. Він за своєю природою має різні дефініції: акт доброти і турботи, який не несе за собою матеріальної вигоди; прагнення допомогти іншим поза своїми інтересами; виявляти схильність жертвувати собою заради інших без винагороди. З точки зору психології альтруїзм значно впливає на життя особистості, так як, він спонукає підсвідомість людини допомагати іншим, через неможливість бачити їх страждання.[5; с. 26]. Окремі напрямки дослідження та розробки теорії альтруїзму були здійснені через аналіз наявних моральних якостей та їх прояву в процесі розвитку та онтогенезу особистості.(Л. Антілогова, І. Бех, Л. Божович); здійснювався аналіз альтруїстичних емоцій (Л. Виговська, Т. Гаврилова); альтруїстичних цінностей (З. Карпенко, С. Максименко), та альтруїстичних мотивів діяльності (В. Кім, О. Насиновська) [9; с.60]. Незважаючи на досить велику кількість досліджень проблеми альтруїзму, однозначне трактування даної категорії відсутнє. Соціальний психолог Д. Майерс пропонує одразу декілька поглядів, серед яких альтруїзм – це зворотна дія егоїзму; мотив надання допомоги, свідомо не зв’язаний з власними егоїстичними інтересами.[2; с. 12].
Мета дослідження: полягає в теоретичному та емпіричному аналізі сучасних наукових обґрунтувань психологічних аспектів альтруїстичної поведінки, її впливу на життя та функціонування особистості. Вибірку дослідження склала група 30 осіб, респондентів віком від 17 до 23 років. Загалом студенти факультету психології, першого-другого курсу ВНУ імені Лесі Українки, м. Луцьк.
Методи та методики: «Діагностика соціально-психологічних установок особистості в мотиваційно-потребнісній сфері» О.Ф. Потьомкіної [4; с. 387-388]; Діагностика особистісної установки альтруїзм-егоїзм [8; с.16-17]; тест «Дослідження рівня емпатійних тенденцій» за І. М. Юсуповим [4; с. 383-384]; «Особистісний опитувальник з визначення темпераменту» Г. Айзенк [3; с. 8].
Німецький філософ Фрідріх Ніцше вважав сам альтруїстичний принцип за своєю суттю негативним і зверненим на знеособлення людини, що спрямовано проти принципу розвитку. В одній з фундаментальних праць «Культура та етика» А. Швейцера стверджується, що «серед сил, що формують дійсність, моральність є першою. Вона має вирішальне знання, яке ми повинні відвоювати у мисленні ...».[7; с. 299]. Існує кілька відомих теорій альтруїстичної поведінки: згідно з теорією соціального обміну взаємодія людей між собою спрямовується «соціальною економікою», проте вона не підтверджує те, що люди свідомо розраховують на певну вигоду, тобто теорія припускає, що ці міркування в більшості випадків керують нашою поведінкою [5]. Теорія соціальних норм говорить нам, що людина здійснює альтруїстичні вчинки, тільки тому, що життєві обов’язки, певна поведінка, накладають на них суспільні очікування. Інше пояснення альтруїзму бере початок з еволюційної теорії. Річард Докінз у книзі «Егоїстичний ген» висвітлює її представляючи образ людини, котру психолог Дональд Кембелл назвав біологічним підтвердженням ідеї про наявність глибоко вкоріненого в людині «первородного гріха» який змушує людей турбуватися тільки про власні інтереси [6]. Адам Сміт стверджував, що «Якою б егоїстичною не здавалася людина, в її природі явно закладені певні закони, які змушують її цікавитися долею інших і вважати їхнє щастя необхідним для себе, хоча вона сама від цього нічого не отримує, за винятком задоволення бачити це щастя» [1]. Теоретичний аналіз питання спонукав нас здійснити опитування для визначення загальних тенденцій сучасних молодих людей, студентів. За результатами емпіричного дослідження ми отримали такі результати. Загальний відсоток усіх опитаних респондентів становить - 60,44%, соціально-психологічні установки особистості в мотиваційно-потребнісній сфері засвідчують орієнтацією на працю, та сам процес праці. Серед опитаних було виявлено 58,62 % альтруїстів та 41,38% егоїстів. Загальна кількість досліджуваних з наявним дуже високим рівнем емпатійності становить – 76,89 %. Дослідження темпераменту за Айзенком, засвідчують серед опитуваних – 13,33 % екстравертів. Серед респондентів виявилось – 46,67 % амбівертів, кількість досліджуваних інтровертів досягає – 40 %. Таким чином домінуючим типом темпераменту частини опитуваних виявився – амбівертний. Проте емпіричне дослідження не виявило статистично значущої залежності між домінантною орієнтацією та типом темпераменту. Показником розміру ефекту є безпосередньо саме емпіричне значення коефіцієнтів взаємної зв’язаності ознак. Також в ході роботи порівнювалися дані за опитувальником темпераменту Айзенка та методикою особистісної установки альтруїзм-егоїзм за допомогою методів математичної статистики. В результаті цього також не було виявлено статистично значущої асоціативної залежності між егоїстично-альтруїстичною тенденцією та типом темпераменту.
Висновки та перспективи прийдешніх досліджень: в результаті теоретичного аналізу зазначеної проблеми, ми трактуємо альтруїзм як безкорисливу мотиваційну тенденцію, особливість поведінки особистості; емпіричне дослідження засвідчило, що від типу темпераменту не залежить прояв альтруїзму. На наш погляд, темперамент залежить від типу вищої нервової діяльності, який підкоряється вродженим та індивідуально набутим властивостям організму особистості, а альтруїзм швидше обумовлений наявністю в людини сформованих духовних якостей, таких як емпатія, співчутливість, турботливість, відповідальність. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів дослідження проявів альтруїзму у сучасної української молоді. Актуальним вбачаємо пошук оптимальних шляхів розвитку альтруїстично спрямованої особистості.
Джерела та література:
- Сміт А. «Теорія моральних почуттів».
- Майерс Д. «Соціальна психологія», 7-е вид. том 12, 2002.688 с.
- Кокун О. «Збірник методик для діагностики психологічної готовності військовослужбовців військової служби за контрактом до діяльності у складі миротворчих підрозділів.» (2011).
- Ільїн Е. П. Мотивація та мотиви. Пітер, 2002. 512 с.
- Психологія. Словник / За заг. ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського. видавництво, 1990. 494 с.
- Докінз Р. Егоїстичний ген. Переклад з англійської: Я. А. Лебеденко. Харків: КСД, 2017. 540 с.
- Скіннер. Б.Ф. «По той бік свободи і гідності» // Ростов Дону: Фенікс, 2000. 398 с.
- Фетіскін М. П, Козлов В. В., Мануйлов Г. М. Соціально-психологічна діагностика розвитку особистості та малих груп. (2014).
- Стойко К. «Динаміка проблеми альтруїзму як психолого-педагогічної категорії.» Освітологічний дискурс (2018): 56-67.
