В останній час спостерігається великий інтерес до питань професійної підготовки. І це не випадково: освіта розглядається як фактор економічного зростання, соціального та економічного добробуту, конкурентоздатності країни. Ефективність функціонування будь-якої системи можна „виміряти” якістю вихідної продукції, чи якістю результатів її діяльності. Ефективність системи вищої освіти визначається попитом на випускників ЗВО. Саме тому проблема взаємодії ЗВО зі стейкхолдерами в теперішній час стає все більш актуальною.
Таким чином ефективність діяльності ЗВО а також випускової кафедри пов’язана з конкурентоспроможністю спеціаліста на ринку праці, та спроможністю адаптуватися до умов праці, які постійно змінюються, й здатності застосування отриманих знань, вмінь та навичок в практичній діяльності.
При розгляді даної проблематики, нам видається найбільш точним визначення, котре надалі ми вважатимемо робочим: конкурентоздатний спеціаліст – це спеціаліст, спроможний досягати поставлених цілей в різноманітних, швидко змінюваних ситуаціях за рахунок володіння методами вирішення великого об’єму професійних задач і наявність певних особистісних якостей. Однією з найважливіших особливостей конкурентоспроможності особистості, виділених цим автором, являється її адаптивність до умов середовища які змінюються, здатність достатньо легко орієнтуватися в них, знаходити рішення складних завдань.
Конкурентоздатність майбутнього спеціаліста повинна розглядатися, як показник якості підготовки у ЗВО.
В якості підготовки випускників вищих навчальних закладів, в формуванні їх конкурентоздатності основним критерієм повинна виступати професійна компетентність, яка включає розширення знань, вмінь та навичок, необхідних безпосередньо для підвищення продуктивності праці, в сфері життєдіяльності загалом.
До чинників, які характеризують і визначають якість підготовки випускників ЗВО, відноситься затребуваність одержаних спеціалістом знань та вмінь. Розв’язання сформульованих виробничих завдань в процесі проходження практики дозволить створити впевненість студента в тому, що, знання та вміння, які він одержує у ЗВО будуть затребувані, що стане основою його успішного працевлаштування, матеріального благополуччя і морального задоволення своєю професійною діяльністю. Тільки впевненість в отриманих знаннях може створити рушійну силу освітнього процесу – мотивацію студента до навчання.
Сучасний соціальний прогрес безпосередньо пов'язаний з гуманістичними ідеями. Реалізація цих ідей базується на розумінні гуманістичної сутності людини. В розкритті гуманістичної сутності особистості центральне місце i роль належить психології як науці та практичній дисципліні. Ще більшу роль психологія відіграє в активізації особистісного потенціалу сучасної людини як суб’єкта різних видів соціальних відношень i практики. Свою соціальну функцію психологія виконує завдяки висококваліфікованим фахівцям. Підготовка сучасного висококваліфікованого фахівця базується на великій кількості різноманітних факторів, які об’єднуються в межах відповідної педагогічної системи. Таким чином, щоб задовольнити сучасні вимоги до професійної підготовки психологів в умовах ЗВО, необхідно виходити з професійної концепції. Така концепція повинна вpaxoвувати, з одного боку, найбільш актуальні проблеми сучасної вищої освіти, з іншого – найбільш перспективні вітчизняні та світові тенденції її розвитку. Ми пропонуємо концепцію, яка базується на ідеї активізації особистісного та професійного самовизначення психолога.
Розроблена концепція відповідає найбільш важливим вимогам до сучасної системи професійної підготовки.
1) Вона враховує основні тенденції розвитку системи освіти i знімає у межах конкретної освітньо-виховної системи найбільші наявні i гострі протиріччя сучасної освіти.
2) В аспекті змісту, форм i методів концепція гармонійно поєднує підготовку психологів за всіма напрямками особистісної траєкторії навчання студента.
3) Концепція являє собою багаторівневу систему. Концепція охоплює вci етапи професійної підготовки фахівця, починаючи з професійного самовизначення i включаючи самореалізацію особистості через професію.
Найбільш важливим є те, що концепція ґрунтується на ідеї активізації особистісного та професійного самовизначення. Наявні у сучасній науці концептуальні та емпіричні розробки у цій галузі в поєднанні з деякими іншими психолого-педагогічними концепціями дозволяють проектувати i впроваджувати вci складові концепцій на вcix необхідних рівнях.
Зміст, форми та методи професійної підготовки психологів визначають такі базові принципи концепції:
- координація розвитку освіти;
- інтеграція підготовки спеціалістів з наукової i практичної діяльності;
- дотримання конкуренто-контрактної системи в комплектуванні професорсько-викладацького складу;
- висока культура праці та побуту;
- постійне використання нових програм; динамізм, постійна перебудова системи підготовки спеціалістів в залежності від соціальних потреб та тенденцій розвитку освіти.
Сучасна ситуація підготовки спеціалістів потребують впровадження різного виду практик в навчальний процес. Це зумовлено тим, що реальне зростання суспільного запиту на спеціалістів-психологів істотно підвищує рівень вимог, а також змінює зміст і структуру завдань, які студент повинен вміти вирішувати самостійно. Наукова розробка і облік соціально-психологічних факторів дає істотний соціальний, управлінський економічний ефект, потребує цілеспрямованого практично-орієнтованого підходу в підготовці спеціалістів. Суттєво відрізняються завдання, які повинен вирішувати психолог в навчально-виховних закладах, медичних установах, промислових підприємствах або в комерційних структурах, органах державної влади або в засобах масової комунікації чи рекламі.
Вирішення складних соціально-політичних та економічних завдань, пов’язаних із розбудовою Української держави та її інтеграцією в європейську спільноту, значною мірою залежить, на наш погляд, від ефективності діяльності організацій, що здійснюється в різних соціальних сферах.
Враховуючи складність психологічних виробничих проблем, які спостерігаються в організаціях, особлива увага, на наш погляд, повинна надаватися врахуванню багатомірності умов та шляхів оптимізації організаційного процесу. Важливе місце в оптимізації процесу функціонування організацій має відігравати психологічне забезпечення організаційного процесу.
У сучасних умовах при підготовці майбутніх спеціалістів у будь-якій сфері потрібні зміни в галузі освіти, введення комплексу дисциплін, що вивчають вплив „людського фактору” на психологічну діяльність. Для вирішення завдань одним із важливих напрямків професійної підготовки є вивчення комплексу дисциплін з проблем психології.
Актуальність набуває впровадження новітніх технологій роботи для підготовки майбутніх психологів, які можуть бути використані для розв’язання актуальних проблем в різних сферах діяльності, виникають в роботі менеджерів з персоналу організацій: формування конкурентоздатної команди; розвиток професійно-управлінського самовизначення менеджерів; прийняття менеджерами ефективних управлінських рішень; формування професійної етики менеджерів; профілактики та подолання комунікативних бар’єрів; запобігання та розв’язання організаційних конфліктів; формування сприятливого соціально – психологічного клімату; профілактики та подолання синдрому „професійного вигорання”; психологічного забезпечення ефективності підприємницької діяльності тощо.
Отже, головною метою підготовки психологів повинно стати формування навичок та вмінь дослідницької та практичної соціально-психологічної діяльності, опрацювання прикладних алгоритмів у вирішенні конкретних завдань, що виникають у різних галузях застосування психологічних знань.
Вихід на рівень оволодіння практичними вмінням та навичками у професійній підготовці відкриває нові можливості для поєднання науково-дослідницького і соціально-практичного аспектів фахової підготовки на базі сучасних соціально-психологічних технологій.
Зміст практичної підготовки базується на таких принципах:
- безперервність протягом всього терміну навчання (кожний вид практики передбачає формування практичних вмінь та навичок щодо виконання функцій психолога в різноманітних соціальних установах);
- самостійність (можливість творчо використовувати одержані під час практики результати у своїй дослідницькій діяльності);
- дослідницький підхід до діяльності психолога (можливість досліджувати психологічні проблеми відповідно до особливості і потреб соціальних структур, які виступають в ролі бази практики);
- можливість вибору об’єкту практики відповідно до інтересів, нахилів і здібностей студентів, що сприяє професійному спрямуванню майбутніх фахівців.
