Актуальність проблеми. Підлітковий вік є одним з найскладніших вікових періодів. Вже не дитина і ще не дорослий. Робота психологів йде з багатьма категоріями населення, і підлітки, як частина шкільної системи, сімейної системи, молодіжної системи – також не мають залишатись поза їхньою увагою. Адже саме вони будуватимуть наше майбутнє.
Виклад основного матеріалу. Особистість підлітка – є динамічною системою. Психологічне консультування підлітків є складним, а процес його організації і проведення має свою специфіку. Варто зазначити, що принципи психологічного консультування, які зорієнтовані на вирішення проблеми дорослих людей, не можуть бути використані у роботі з особистістю підлітка. Специфіка розвитку підлітків відповідає їх віковим можливостям, їх особистість ще формується.
У підлітковий період відбувається інтенсивний розвиток самосвідомості особистості. У цей час, важливим виявляється активний пошук шляхів самореалізації та самоствердження підлітка. Маючи вже достатній соціальний досвід, особистість цього віку здатна усвідомлювати свої переживання, виражати їх вербально і відрефлексовувати те, чим вони викликані. Підлітки вже чіткіше визначають природу своїх труднощів і усвідомлюють, що саме може їм допомогти.
Ставлення до процесу консультування у них може бути неоднозначним. Старші підлітки неохоче допускають психолога у свій внутрішній світ, намагаються уникати глибокого контакту, при цьому охоче можуть просити допомоги, щоб налагодити взаємини з батьками. Підліток має бути впевненим, що психолог не використає проти нього все те, що повідомлялося на прийомі, і що зміст бесід з ним не стане відомим ні вчителям, ні батькам, ні однокласникам. Психологу важливо не лише бути в позиції прийняття до підлітка, який потребує допомоги, але й виявляти зацікавлене ставлення до нього, будуючи таку дистанцію, що не припускає фамільярності, зарозумілості й демонстрації переваг.[1]
При проведенні індивідуальної консультації з підлітком практикуючий психолог використовує певну модель консультування. Як підкреслює О.В. Хухлаєва, на самому початку роботи з підлітком, щоб увійти у його внутрішній світ, психолог повинен брати до уваги культурну специфіку його розвитку (звичаї, вірування, домашній устрій, способи комунікації), враховувати систему взаємин з дорослими й однолітками.
Консультування підлітків здійснюється відповідно до загальноприйнятої схеми: встановлення контакту з підлітком; запит підлітка, опис труднощів і бажаних змін у собі, конкретних людях, ситуації; психодіагностична бесіда: пошук причин труднощів; психологічна інтерпретація (вербально висловлена гіпотеза консультанта про можливі чинники труднощів підлітка). Найефективнішим для підлітка є не пряме повідомлення йому своєї гіпотези, а опосередковане – з використанням методу «аналізу чужих проблем». Опосередковане пред'явлення проблеми дозволяє консультанту спиратися на активність самого підлітка, а підлітку – сформулювати проблему зрозумілою мовою і самому визначити глибину занурення в неї. Використовується такий прийом як реорієнтація – спільне розроблення конструктивних засобів подолання труднощів.[2]
Підлітковий вік традиційно вважається важким не тільки в плані виховання, а й стосовно навчальних досягнень. Знижується успішність, згасає інтерес до навчання та його значущість. Тому у роботі з підлітками психологу важливо враховувати індивідуальні особливості дітей (повільність або імпульсивність, боязкість, надмірна чутливість до зауважень і т.п.), що несподівано стають перешкодами в адаптації до середньої школи.
Основними показниками успішного консультування підлітків з проблемами низької адаптації до школи виступають: інтерес до навчання, критичне ставлення до своїх успіхів, зниження агресивних проявів, налагодження взаємин з ровесниками, участь у громадському житті школи, наявність адекватної самооцінки, прагнення до самовдосконалення.
Батькам підлітків, так само як і їх дітям, потрібна психологічна підтримка. Консультування батьків зазвичай спричинене через нерозуміння ними змін, що відбуваються в підлітку. Консультанту варто переконати батьків, що основа їхньої допомоги - не будь-які дії щодо зміни підлітка у відповідності зі своїм еталоном, а відкрите вираження своєї любові до нього. Психолог-консультант має показати батькам необхідність і можливість задоволення ними потреби в саморозкриття у їх підлітка, оскільки вона далеко не завжди задовольняється в спілкуванні з однолітками. Також важливо допомогти батькам розібратися з правами та обов'язками підлітка, направити їх зусилля на формування самостійності в усіх основних життєвих сферах.
Підлітковий вік надає батькам останню можливість для налагодження емоційного контакту зі своєю дитиною. Необхідно, щоб батьки скористалися такою можливістю, інакше їх батьківство втратить всякий сенс, пізніше стане причиною різного роду страждань, відчаю від того, що пізно що-небудь змінити. Тому батькам особливо важливо при спілкуванні з підлітком перейти на партнерські відносини, поважати його особистість прагнення бути дорослим.[3]
Висновок. Психологічне консультування підлітка – це складний процес, специфіка проведення якого є відмінною від консультації дорослих. Також важливим моментом є консультування батьків підлітків, пояснення змін, що відбуваються та допомога у вибудовуваванні взаємин з власною дитиною.
Джерела та література:
- Консультативна психологія: підручник / I.С. Булах, В.У. Кузьменко, К 64 Е.О. Помиткін [та ін.]: – Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2015. – 482 с.
- Хухляєва О. В. Основи психологічного консультування та психологічної корекції. – М.: Вид. Центр «Академия», 2006
- https://dspace.udpu.edu.ua/handle/6789/350
