Постановка наукової проблеми та її значення. За останні роки обертів розвитку набуває система освіти у нашій країні, а з нею й психологічний супровід учасників освітнього процесу. І в залежності від цього супроводу, діагностування, просвіти, консультування, залежить внутрішній стан людей, які залучені до цього процесу. А отже, під впливом і уся освітня система, де людина є її основою.
Актуальність проблеми. Одним із основних напрямів діяльності психолога у сфері освіти є консультування. Консультування розповсюджується на усіх учасників освітнього процесу – вихованців, учнів, батьків, вихователів, вчителів. Дана проблема є актуальною тому, що кожен учасник освітнього процесу є активно включеним в роботу та відіграє свою роль не лише в особистому житті, а й у житті людей, що його оточують. Важливо зрозуміти суть даного виду діяльності, його особливості стосовно віку дитини. Адже, консультування є важливим у різних закладах освіти, воно посилює ефективність діяльності не лише батьків, вчителів, вихователів, а й учнів та вихованців також.
Виклад основного матеріалу. Надзвичайно поширеним є вид психолого-педагогічного консультування, метою якого є надання допомоги у питаннях виховання, навчання, розвитку дітей в освітніх закладах та сім'ї. Консультації психолого-педагогічного характеру зазвичай проводяться із дорослими – педагогами, батьками, керівниками освітніх закладів. Проте консультації психолого-педагогічного змісту стосовно навчання та виховання можуть проводитись зі школярами – учнями середніх та старших класів.
Розглянемо особливості консультування батьків та педагогів дітей дошкільного, молодшого шкільного, підліткового та старшого шкільного віку.
У сфері взаємин батьків та педагогів з дошкільнятами особливо важливо пам’ятати про вразливість та динамічність дитячої психіки, про наявність сензитивних (найбільш сприятливих) періодів у віковому розвитку дитини, про специфіку переживання криз у різний віковий період. Доречно з’ясувати також можливі причини гіперактивності або, навпаки, підвищеної пасивності дітей дошкільного віку. Для цього важливо провести попередню діагностику на визначенняня типу нервової системи та темпераменту. Проблема суттєвих розбіжностей між батьками і педагогами з приводу методики навчання і виховання дитини дошкільного віку є не менш важливою. Важливо разом з батьками та педагогами розглядати найбільш раціональні способи розв’язання певної проблеми, обговорюючи це за круглим столом.
Однією з поширених проблем є небажання дитини, що досягла семирічного віку, навчатися в школі. Причини криються здебільшого в неготовності дитини до школи, яка включає інтелектуальні, мотиваційні та емоційні аспекти. Під час консультування важливо проаналізувати мотиви неадекватної поведінки дитини, соціальну ситуацію її розвитку, а також специфіку підготовки дитини до школи в сім’ї. На основі такого обговорення можна розробити відповідні рекомендації щодо подальшої взаємодії з дитиною, можливо, порекомендувати зустрітися зі спеціалістами-медиками чи дефектологами. Процедура проведення консультування з проблеми погіршання поведінки дітей передбачає врахування індивідуальних особливостей батьків, їх готовність до змін, а також психолого-педагогічну культуру. Нерідко позитивні результати дає і додаткове діагностування батьків.
Психолого-педагогічне консультування батьків дітей молодшого шкільного віку передбачає врахування нормативних психічних новоутворень (рефлексія, довільність, внутрішній план дій), включення дитини у процес учіння, специфіку взаємин з однокласниками, статус дитини у сім’ї. В ході консультування доводиться враховувати цілий ряд об’єктивних і суб’єктивних обставин, через які в дітей виникають проблеми з навчанням у школі та можуть складатися погані взаємини з однолітками. Практичні рекомендації з виявлення й усунення цих причин мають складатися в процесі діалогу з батьками та за наявності необхідної інформації від учителів. Психологічне консультування батьків дітей цього віку має бути спрямоване на оптимізацію батьківського впливу та підвищення їхнього авторитету.
Вирішення психолого-педагогічних проблем дітей підліткового віку має також цілий ряд особливостей. До типових конфліктів між батьками і підлітками можна віднести: неадекватну соціальну поведінку підлітків, небажання підлітка спілкуватися зі своїми батьками, ділитися з ними своїми думками і переживаннями, розповідати про те, що з ними відбувається: зниження навчальної активності, погіршання результатів навчання в школі, неадекватність самооцінки тощо. Передбачається подальший розвиток особистості за нових умов, оскільки сама група підлітків стає іншою (в результаті інтеграції соціальних і психологічних змін). Психологу в роботі з підлітками варто пам’ятати, що суттєві зміни у структурі особистості підлітка відзначаються, перш за все, зрушеннями у самосвідомості. Підліток починає уявляти себе дорослим, намагається виражати нову життєву позицію як у ставленні до себе, так і до інших та світу в цілому. В такій ситуації підліток часто заявляє про свої права – на самостійні рішення, на вибір друзів, на проведення вільного часу. Він ображається, опирається, захищається всіма відомими йому методами, інколи викликаючи обурення та протест дорослих. У бесідах з батьками необхідно звертати увагу на складність перебігу вікових криз.
Щодо консультування юнаків і дівчат старшого шкільного віку, то можна виділити типові випадки і ситуації звертання до консультації батьків старшокласників, а також їх самих. Найпоширенішими є: погані взаємини між старшокласниками та їхніми батьками, послаблення впливу на прийняття рішень дітьми; невдоволення батьків тим, як їхні діти вибирають собі друзів, особливо стосунками між статями; розбіжності між батьками і дітьми щодо вибору дитиною майбутньої професії, нездатність відшукати адекватні способи досягнення згоди; відсутність спільних інтересів, небажання дітей проводити час разом із батьками; конфлікти між розлученою матір’ю (батьком) і дорослою дитиною через те, що в родині з’явився новий чоловік (нова жінка), конфліктні ситуації як наслідок поганих взаємин між дорослими дітьми від різних батьків в одній і тій же родині. У ході індивідуальних консультацій із старшокласником потрібно звернути увагу на зміст його власних переживань, що викликає в них стійку негативну реакцію, вияснити, як би вони вчинили на місці батьків чи вчителів.
Висновки. Під час бесід з батьками важливо звернути їхню увагу на типові й специфічні прояви індивідуальних якостей дітей, на які необхідно зважати, якщо дорослі щиро хочуть налагодити з ними стосунки.
До можливих ефективних способів практичного розв’язання згаданих вище проблем можна зарахувати: індивідуальні бесіди з учасниками конфліктних ситуацій, у ході яких спільно проаналізувати причини погіршання міжособистісних стосунків; групові зустрічі (тренінги, круглі столи, диспути, ділові ігри), на яких оптимізувати процеси саморегуляції, здатність до відкритого демонстрування як позитивного, прихильного, так і негативного ставлення; виробляються уміння до гнучкого управління емоціями, емпатійного слухання, спільного знаходження конструктивних рішень тощо. Під час групових зустрічей можна виробити спільні правила поведінки (бачити позитивне, оцінювати свої дії, критика у вигляді рекомендацій, спокійне представлення своєї позиції, пошуки компромісу, утримання від з’ясування стосунків у стані роздратування).
Головне завдання консультанта – зняти психологічний бар’єр, налаштувати на готовність до співпраці, звертати увагу на мотивацію людських вчинків, а не лише на їх результати. Можна запропонувати дітям та батькам вести щоденні записи спостережень за своєю поведінкою, виділяючи те, що їм найбільше сподобалось, а що викликало неприємні емоції.
Джерела та література:
- Айви А. Е., Айви М. Б., Саймэк-Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: Практическое руководство. – М. : Владос, 1999. – 340 с.
- Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості: Навч. посіб. для студ. ст. курсів психол. фак. та від-нь ун-тів. – Харків: Фоліо, 1996. – 163 с.
