Серед глобальних загроз сучасного світу воєнні конфлікти набувають першочергового значення, адже упродовж історії людства війни, міжнаціональні конфлікти, агресивні воєнні дії досить часто обиралися єдиним і остаточним способом вирішення проблем. Конфлікт як неприємний, дискомфортний, тривожний і деструктивний повсякденний фактор людського життя в сьогоднішній Україні поглинає без винятку всі його сторони, пронизує відчуттям тривоги й фрустрації. Тривала агресія споконвічного ворога і геополітичного сусіда проти нашого народу й держави зумовлює необхідність активно втрутитися в цей воєнний конфлікт, дати гідну відсіч ворогові, перемогти його військовим, політичним, психологічним, моральним, зрештою цивілізаційним шляхом.
Безперечно, всі конфлікти між собою одночасно схожі і не схожі, поділяються на конструктивні – призводять до вирішення проблеми, і деструктивні – заганяють її вирішення в глухий кут, але загальною їхньою ознакою є насамперед реакції : неприємні й болісні асоціації, розбурхані й розбалансовані емоції, травмогенні переживання, болісні спогади, агресивні уявлення тощо. Конфлікт як процес агресивного зіткнення двох сторін свідчить про глибинну психологічну природу його прояву, про закоріненість у базальних пластах та інстинктах людської психіки.
Проблема конфліктів в армії на даний час набуває особливо важливого значення та є вкрай актуальною насамперед з причини того, що всі військові прямо або опосередковано задіяні в воєнному конфлікті та перебувають у жорстких умовах воєнного часу. Враховуючи специфіку діяльності військових (повсякчасні екстремальні ситуації, постійні фізичні та психологічні навантаження, стрес-фактори, загроза власному життєіснуванню тощо) можна стверджувати, що умови їхньої фахової діяльності потребують значного психоемоційного вигорання та психофізичного виснаження. Внаслідок цього тривалі випробування негативно впливають як на міжособистісні стосунки на службі, так і на міжособові соціально-перцептивні комунікації та взаємини між членами їхньої сім’ї та родини.
Конфлікти у сім’ях військових не можуть не впливати на якість виконання ними професійної діяльності, тому превенція, психопрофілактика конфліктності серед військових є дуже актуальною проблемою і потребує різнобічного та детального науково-психологічного вивчення.
Мета дослідження полягає у дослідженні суперечностей і конфліктів у подружніх взаємовідносинах військових.
Психологія різновидової конфліктності досить детально висвітлена у вітчизняних психолого-педагогічних та військово-психологічних дослідженнях. У роботі з військовими наших збройних сил потрібно враховувати досвід роботи в армії США та арміях інших країн, особливо ж щодо недопущення втрат особового складу з причин, не пов’язаних із виконанням завдань за призначенням. Звичайно, що сприятливий сімейний мікроклімат допоможе уникнути таких негативних випадків і тенденцій, а тому психологічна допомога щодо зняття і зниження рівня сімейної конфліктності висувається в ранг дуже важливих соціально-психологічних завдань [2].
Також авторський дослідницький колектив (Агаєв, Н. А., Кокун, О. М., Пішко, І. О., Лозінська, Н. С., Остапчук, В. В., Ткаченко В. В.) пропонують фаховий збірник методик для здійснення психодіагностики негативних психічних станів військовослужбовців, що дозволяє отримати різнопланову психологічну інформацію про психологію військових, зокрема і про специфіку їхніх сімейних взаємин, комунікацій, конфліктів, перепон та інших психологічних станів [3].
Ці ж автори (Кокун, О. М., Агаєв, Н. А, Пішко, І. О., Лозінська, Н. С.) висвітлюють проблему вияву негативних психічних станів у військовослужбовців внаслідок тривалої участі в бойових діях та перебування в зоні АТО та зазначають особливу роль сім’ї в оптимізації психосвіту військових [3].
Соціальна адаптація армії України до нових умов існування повинна включати сімейно-психологічні аспекти, оскільки сімейний затишок і гармонія виступають тими чинниками, що дозволяють краще ести службу.
Цікавими і корисними науковими студіями в ракурсі досліджуваної нами проблематики є праці Дідик Ф., присвячені сімейній військовій психології. Зокрема здійснено досить різнопланове наукове вивчення проблеми впливу сімейних негараздів, розладів і конфліктів на психологічний стан військовослужбовців під час проведення АТО. Відзначено релаксаційну і підтримувальну функцію сімейного мікроклімату для військового, сприятливість для успішної діяльності [1].
Варто відзначити здійснені Дідик Н. дослідження, в яких розрита соціально-психологічна підтримка членів родин військовослужбовців. Констатовано, що вона є дуже важливим чинник впливу на морально-психологічний стан бійця під час виконання завдань у зоні АТО [1].
Згідно з твердженнями Доценко Л., Максименко Н., потрібно різнопланово враховувати психологічні чинники адаптації військовослужбовців строкової служби в умовах військової частини. Позитивні контакти із сімєю налаштовують і надихають на результативне і дисципліноване виконання службових завдань [2]. Як вважають дослідники, сімейно-психологічна підтрима сприяє вирішенню такої актуальної проблеми я комплексна допомога. Організаційні засади медико-психологічної реабілітації учасників антитерористичної операції повинні обов’язково враховувати фактор сімейності, позитивний досвід якої допомагає швидше і якісніше реабілітуватися [2].
Як стверджують вчені, суїциди в збройних силах України часто трапляються якраз через сімейні конфлікти і розлади спілкування з референтними рідними. Здійснений дослідниками аналіз дозволив виробити напрями їх запобігання, що в контексті вирішення проблеми військової охорони здоров’я посідає дуже важливе значення [2].
Про механізми й особливості вдосконалення роботи з профілактики суїцидів серед особового складу Національної гвардії України йдеться у директиві командувача Національної гвардії України. В ній наголошено залежність морального й бойового стану воїна від гармонійності соціально-сімейного довкілля [3].
Комар З. відзначає, що пихологічна стійкість воїна передбачає його впевненість у добротному і надійному «тиловому забезпеченні», тобто наголошено особливу роль сімейного тепла і затишку для військової людини, яка перебуває в екстремальних ситуаціях та переживає численні випробування і психоемоційні стани [4].
Вивчаючи на рівні дисертаційного дослідження проблеми соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців із районів військових конфліктів, Лесков В. О. стверджує, що відсутність сімейних конфліктів у власних родинах допомагає істотно покращити афективні і регулятивні поведінкові тактики і стратегії воїнів [5].
Р. Попелюшко відзначає, що причини виникнення та механізм розвитку ПТСР у комбатантів істотно залежать як від наслідків бойових травм і невдач, так і від сімейних та родинних конфліктів. Тому їхня нейтралізація є важливим завданням для військових психологів [7].
Як констатує Ложкін Г. В., психологічне супроводження діяльності військовослужбовців в екстремальних умовах повинно враховувати кореляцію сімейного і службового клімату. Від міри їхньої злагодженості залежить успішність службової діяльності, тому фактор сімейного благополуччя для військового переоцінити дуже важко – він надзвичайно впливовий і регуляторний [6].
На думку Н. Сторожук, потрібно проводити дослідження факторів формування психологічної готовності молодих офіцерів Збройних Сил України, адже від їхньої згуртованої ототожнювальної позитивної налаштованості на службу залежить і боєготовність очолюваних ними підрозділів. Звичайно, порядок і гармонія в молодих офіцерських сім’ях лише підтримує офіцерську мотивацію та сприяє покращенню виконання службових обов’язків [8].
Отож ціла система детермінант зумовлює необхідність вивчення сімейної конфліктності у військових, а сама проблема набуває значущого науково-дослідницького статусу.
Список використаних джерел
- Дідик, Н. Ф. Соціально-психологічна підтримка членів родин військовослужбовців як чинник впливу на морально-психологічний стан бійця під час виконання завдань у зоні АТО. Український психологічний журнал, 1(7), 41–56.
- Доценко Л., Максименко Н. Психологічні чинники адаптації військовослужбовців строкової служби в умовах військової частини. Вісник Національного університету оборони України. 2019. № 2 (52). С. 49 – 55.
- Кокун, О. М., Агаєв, Н. А, Пішко, І. О., Лозінська, Н. С. Особливості вияву негативних психічних станів у військовослужбовців внаслідок тривалої участі в бойових діях та перебування в зоні АТО. Вісник Національного університету оборони України, 3 (46), 123–129.
- Комар З. Психологічна стійкість воїна : підручник. Київ, 2017. Режим доступу: http://shron1.chtyvo.org.ua/Komar_Zoran/Psykholohichna_stiikist_voina.pdf
- Лесков, В. О. Соціально-психологічна реабілітація військовослужбовців із районів військових конфліктів. Автореф. дис. канд. психол. наук. Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Хмельницький, 2020.
- Ложкін Г. В. Психологічне супроводження діяльності військовослужбовців в екстремальних умовах: навч. посіб. Житомир: ЖВІРЕ, 2012. 273 с.
- Попелюшко, Р. П. (2016). Причини виникнення та механізм розвитку ПТСР у комбатантів. International Scientific-Practical Conference Actual questions and problems of development of social sciences. Kielce: Holy Cross University, 95–98
- Сторожук Н. Дослідження факторів формування психологічної готовності молодих офіцерів Збройних Сил України. Проблеми загальної та педагогічної психології: збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка Академії педагогічних наук України / за ред. С. Максименка. К., 2008. Т. Х. Ч. 5. С. 567–577.
