У сучасних складних і загрозливих воєнною дійсністю умовах, коли роль психології в житті людини значно зростає, все більш актуальними стають дослідження, які забезпечують підвищення ефективності фахової діяльності самого психолога. Численні виклики нашого часу, зумовлені насамперед війною, породжують у значної кількості громадян підвищений рівень тривожності, агресивності, фрустрованості, емпатійності, депресивності та інших дискомфортних психостанів. Звичайно, істотно зростає роль і значення психологів, які працюють з дітьми з різноманітних закладах освіти, адже якраз вони повинні вберегти зростаючі генерації від жахіть воєнних наслідків та негативного впливу на їхній психічний розвиток. Багатопланова психологічна допомога, кваліфікований психолого-педагогічний супровід різновікових дитячих вибірок постають нагальними обов’язками всіх шкільних психологів.
Науково-психологічні реалії засвідчують, що найважливішою характеристикою праці шкільного психолога є її напруженість. Вчені вказують на високу частоту виникнення невротичних та психосоматичних розладів серед психологів (С. Максименко, Я. Гошовський, О. Іванашко та ін.). Численні дослідження свідчать про низьку стресостійкість шкільних психологів та їхню схильність до психоемоційного вигорання.
Передумови вивчення станів психічної напруженості з погляду залежності від психологічної структури особистості було закладено такими вченими, як Л.Виготський, К.Левін, Б.Зейгарнік та ін.
Проблему впливу психічно напружених ситуацій, емоційних чинників на формування особистісних характеристик, а також на продуктивність діяльності суб'єкта розробляли такі психологи, як С. Максименко, В.Моляко, Н.Наєнко, Е. Носенко, В.Семиченко, В.Чернобровкін, В. Чернобровкіна та ін.
Проте при всій очевидній актуальності проблеми, дотепер, у науковій літературі ще не досить чітким є обґрунтування різноманітних підходів до вивчення проблеми невротизації та фрустрації, зокрема, в професійній діяльності психолога. Недостатньо висвітлені аспекти, що стосуються особливостей поведінки та переживань психологів у ситуаціях фрустрації, яка виникає як внаслідок зовнішніх чинників (війна, соціально-економічні проблеми тощо), так і в процесі складнощів організації навчальної діяльності у школі. Крім того, залишаються недостатньо вивченими фактори, що сприяють виникненню і розвитку фрустрованості психологів в їх професійній діяльності, а також шляхи і методи психокорекції деструктивного впливу фрустрації на діяльність та особистісний розвиток психолога.
Мета дослідження передбачає аналіз невротизації та фрустрованості шкільних психологів
Фрустрація в психології є багаторівневим терміном, який має різні ракурси використання:
- стан, в якому знаходиться людина (персоніфікований аспект);
- психологічне явище (феноменологічний аспект);
- чинник (детермінанта особистісних змін);
- подія (діяльнісний підхід) тощо.
Отже і поняття фрустрованості є досить складним та багатогранним. Ми визначаємо фрустрованість як особистісну якість, яка може породжуватися попередніми обставинами життєдіяльності. Це схильність людини до фрустрації, тобто стану пригніченості, відчаю з елементами тривоги, який розвивається в результаті якихось реальних, або уявних життєвих невдач, неможливості досягнення поставленої мети, чи труднощів пристосування до нового середовища з блокуванням цілеспрямованої поведінки.
Фрустрованість – це ступінь підвищеної чутливості до дії травмуючих факторів, на відміну від толерантності до фрустрації, яка визначається як стійкість до несприятливих факторів, або послаблення реагування в результаті зниження чутливості до їх дії. Отже фрустраційна толерантність є лише ступенем реагування на несприятливі обставини ситуації, а фрустрованість передбачає наявність травми, внаслідок життєвих невдач, яка потенціюється дією несприятливих зовнішніх факторів.
У сучасній психології помітно зростає інтерес до проблеми фрустрації. Це пояснюється тим, що фрустрація є досить поширеним явищем, яке відіграє істотну роль в житті людини. У зв'язку з цим набуває особливого значення, насамперед, визначення психологічного змісту цього феномена та впливу фрустрації на діяльність і, зокрема, на спілкування людини.
В. Чернобровкін, В. Чернобровкіна, провели різнобічне дослідження в центрі якого діагностика фрустраційних реакцій педагогів. Дуже цікавими, на наш погляд, є дослідження особливостей особистісних характеристик та психічних станів у представників різних професій, зокрема, у бізнесменів, адміністративних робітників, інженерів, продавців, працівників телецентру, журналістів, викладачів і психологів школи [5].
Результати емпіричних даних цікаві для нас ще й тим, що вони дають можливість порівнювати показники деяких особистісних характеристик у представників різних професійних груп. Так, у психологів були визначені найвищі показники за такими характеристиками: неврівноваженість та прагнення до стабільності, особистісні проблеми та внутрішні конфлікти, моральні установки, авторитарність, фрустрація, виснаження та вигоряння. Найнижчі бали вони отримали за такими шкалами, як мотив досягнення, саморегуляція, самоповага та навички спілкування.
Стрес-фактори, які потенціюють розвиток фрустрованості у психологів, випливають із самих функцій професійної діяльності: 1) інформаційної; 2) мобілізаційної; 3) розвиваючої; 4) орієнтаційної; 5) комунікативної; 6) конструктивної; 7) організаційної; 8) дослідницької.
Звичайно, що найбільш стресогенними факторами є високий динамізм професійної діяльності шкільного психолога діяльності та брак часу.
В цілому, для діяльності шкільного психолога характерна дія всіх класичних чинників фрустрації, описаних в сучасній концепції стресу [1]:
Соціальна оцінка (симпатії-антипатії учнів, оцінка психолога батьками, колегами, тощо).
Фізична загроза. Відчуття фізичної загрози може виникати у психолога при сприйнятті ним певних умов, чи аспектів організації праці в школі. Наприклад: типовий для школи підвищений рівень шуму, загроза захворювання у зв’язку з високою контактністю з учнями та інше
Невизначеність. В професійній діяльності психоога позитивним є те, що професія психолога – творча, він може сам моделювати стратегію й тактику своєї роботи. Але при цьому у нього виникає ризик позбавлення психічного комфорту, так як будь-яка ситуація, яка потребує від людини вибору і створення чогось нового, є напруженою.
Повсякденна одноманітність. Одним із найважчих аспектів роботи психолога є багаторазовість повтору однакових, типових ситуацій. Для багатьох психологів така ситуація може стати фруструючою.
Професійна діяльність шкільного психолога відноситься до професій соціономічного типу, в якому провідну роль відіграє спілкування. Воно є основним засобом, завдяки якому здійснюється реалізація завдань навчання та виховання, адже саме особливості взаємовідносин учасників педагогічного процесу визначають у кінцевому результаті можливість досягнення стратегічної мети освіти - формування особистості як самоцінної, здатної до саморозвитку і самовдосконалення, самодостатньої істоти. Від того, на якій основі і як здійснюється спілкування психолога з дітьми, колегами, батьками, залежить весь процес навчання та виховання школярів [32].
Під час професійної взаємодії психолог зустрічається з різноманітними ситуаціями, які впливають на його внутрішній стан, змінюють поведінку, настрій, погляди, переконання, тощо. Тобто, порушується емоційний фон, який впливає на працездатність, знижує мотивацію та інтерес до діяльності.
Існують альтернативні точки зору у визначенні основного підходу до вивчення даної проблеми. Вчені розглядають спілкування як особливу самостійну форму активності суб’єкта, в процесі якої здійснюється взаємний обмін діяльностями, інтересами, поглядами, ідеями тощо, розвивається і проявляється система відношень “суб’єкт-суб’єкт(и)” [4].
Особливого значення набуває вивчення фрустрації в професійній діяльності психолога, оскільки це явище виникає в спілкуванні при ускладненні стосунків між людьми. Необхідність досліджень такого роду зумовлюється тим, що спілкування є основою в царині людських емоцій і психічних станів, необхідною умовою формування психічних властивостей особистості. [4]
Колектив дослідників проблеми педагогічної майстерності під керівництвом І. Зязюна наголошують на можливості виникнення ускладнень в стосунках психолога та учнів через низький рівень психолого-педагогічної культури та психічних станів обох сторін.
Культура емоційних станів психолога, його особистісні властивості набувають суттєвого значення у навчально-виховному процесі, виступають важливим фактором, який впливає на ефективність педагогічного процесу у школі.
У зв’язку з цим, дуже важливо знати, як психолог сприймає блокування своєї діяльності.
В контексті вивчення даної проблеми для нас видаються цікавими емоційні та поведінкові реакції психологів, які виникають за умов дії особливих обставин критичної ситуації.
Низький рівень психологічної культури, розвитку комунікативних здібностей, навичок саморегуляції призводить до того, що значна частина психологів страждає хворобами стресу – соматичними та нервово-психічними розладами. Це, в свою чергу, є основною причиною невротизації школярів, які значну частину свого життя проживають в невротизуючому середовищі, що створюється педагогами, а іноді й психологами. Адже, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, невротизація школярів під час навчання в школі за останні роки зросла майже в десять разів. [2, С.47].
Таким чином, зауважимо, що фрустрованість однієї людини впливає на іншу, замикаючи коло. Така ситуація ще більше “підігріває” та “накаляє” обставини в процесі взаємодії і заважає нормальному перебігу спілкування.
Вивченню особливостей розвитку фрустрацій в різних сферах професійної діяльності шкільного психолога присвячено низку робіт [1; 2; 3; 4]. В процесі дослідження таких фруструючих типів взаємовідносин в професійній діяльності, як стосунки психолога з учнями, з колегами по роботі, адміністрацією школи, батьками, було встановлено, що найбільш проблематичними є стосунки з адміністрацією школи та батьками учнів. За даними вчених, між батьками учнів і психологами виникає найбільша кількість конфліктів та дискомфорту, а особливо – з класними керівниками.
О. Солодухова, вивчаючи становлення особистості психолога у процесі професійної адаптації, коycтатує важливу роль фрустраційної толерантності. яка допомагає протистояти як фрустраціям, так і іншим негативним психологічним станам у школі [4].
Перший клас фрустраторів складають ситуації, в яких психологу, як особистості, наносяться образи, докори, приниження. Наприклад: школярі «нагородили» психолога образливим прізвиськом.
У другому класі фрустраторів згруповані епізоди, які містять перешкоди на шляху до вирішення поставлених завдань. Наприклад: психолог переконаний в необхідності застосування інновацій, а адміністрація школи не підтримує його в цьому.
Третя група – ситуації, в яких страждає самолюбство та особистісна гідність психолога як представника цієї професії. Наприклад: батьки учнів стверджують, що психологами стають в основному невдахи, а психологічна професія “не нагодує”.
До четвертої групи фрустраторів автор відносить епізоди, які знижують престиж школи. Їх сутність полягає в недооцінюванні результатів, яких людина досягла в процесі роботи тощо. Наприклад, адміністрація школи запропонувала психологу необладнане приміщення для кабінету.
В.Семиченко називає фрустрацією «тимчасовий стан інтелектуального, емоційного та поведінкового розладу, пов'язаний із появою несподіваних, непередбачених труднощів на шляху досягнення мети, з усвідомленням даремності прикладених зусиль» [3, C.18]. На нашу думку, саме таке тлумачення поняття фрустрації є найбільш точним і змістовним.
Слід зазначити, що для виникнення фрустрації не має значення, чи дійсно перешкода непереборна, чи тільки здається такою для даної людини [1; 2; 3]. Ми вважаємо, що таке уточнення є досить важливим, оскільки часом саме суб'єктивне сприймання ситуації як фруструючої викликає у людини відповідні переживання та безпосередньо впливає на його діяльність.
Зазвичай фрустрацію також тлумачать як стан дезорганізації свідомості та діяльності, який виникає тоді, коли внаслідок якихось перешкод та протидій мотив залишається незадоволеним, або його задоволення гальмується [1;2;4].
В останньому класі емоціогенних ситуацій зміни в емоційно-вольовій сфері особистості психолога зумовлені негативною оцінкою рівня професійної підготовки психолога, сумнівами, що виникають щодо його професійної компетентності, важливості та доцільності заходів, які використовує психолог в своїй роботі та ін.
Отже, зауважимо, що у всіх типах фруструючих ситуацій, вказаних вище, причинами негативних змін в емоційно-вольовій сфері особистості психолога є його партнери по спілкуванню. Таким чином, названі класи емоціогенних ситуацій можуть виникати у всіх сферах професійної взаємодії.
Список використаних джерел
- Кравчук С. Л. Статеві відмінності в особливостях фрустрації як психічного стану особистості. Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки : зб. наук.праць. Київ : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. № 20 (44). С. 59 – 63
- Разиграєва Л. Психологічні особливості прояву фрустрації в депривованих підлітків. Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень (10–11 травня 2011 р.) / М-во освіти і науки України, Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, Наук. т-во студентів і аспірантів. Луцьк, 2011. Т. 2. С. 221 – 222.
- Семиченко В.А. Психологія особистості. К.: Видавець Ешке О.М., 2001. 427 с.
- Солодухова О.Г. Становлення особистості психолога у процесі професійної адаптації. Монографія. Донецьк: Либідь, 1996. 175 с.
- Чернобровкин В.Н., Чернобровкина В.А. Диагностика фрустрационных реакций педагогов. Київ : НПЦ Перспектива, 2000. 73 с.
