Актуальність. Педагогічна майстерність тренера – це вміння творчо визначати цільові настанови занять юних спортсменів відповідно до програми навчання конкретного виду спорту. Однак, дослідження науковців показують, що тренери часто недостатньо демонструють виховні можливості всієї програми або окремих занять. Вони прагнуть дати юним спортсменам якомога більше спортивних знань, умінь і недостатньо організовують роботу з метою їхнього виховання.
Ефективність діяльності тренера значною мірою залежить від його особистості, світогляду, здібностей, характеру [3].
Зазвичай діяльність тренерів характеризується за: 1) відношенням до спорту і педагогічної діяльності загалом, та до роботи з юними спортсменами, зокрема; 2) характером визначення змісту діяльності з юними спортсменами; 3) знаннями закономірностей навчально-виховного процесу в роботі з юними спортсменами. Ефективність діяльності тренера залежить передусім від того, наскільки добре він володіє конкретним видом спорту, від його ерудиції, культури, рівня педагогічної майстерності і фізичної підготовленості.
Мета дослідження – висвітлити особливості тренерського підходу до виховання юних легкоатлетів.
Результати дослідження. Тренери по-різному визначають задачі спортивно-масової роботи з підлітками. Одні вважають, що творцями всієї спортивно-масової роботи повинні бути самі юні спортсмени [2]. На думку інших, основне завдання тренера – якомога повніше, цікавіше і яскравіше побудувати навчально-виховний процес. Вони удосконалюють його, відбирають найефективніші форми, методи, прийоми виховання і перевиховання. Отже, ми виділяємо три рівні майстерності тренерів у роботі з юними спортсменами: високий, середній і низький. Для діяльності тренерів високого рівня майстерності характерне стійке позитивне відношення до своєї діяльності, інтерес до справи. Вони чітко розуміють оздоровчі, освітні, виховні завдання, уміють планувати шляхи їхнього вирішення і бачать кінцеві результати роботи [4]. У тренерській роботі вони враховують особливості віку, статі, стану здоров’я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості підлітків; знають свій вид спорту; успішно формують у дітей стійкий інтерес до занять; вміють яскраво й захоплююче розкривати перспективи систематичних навчально-тренувальних занять, переносити на тренування з юними спортсменами принципи технічної і тактичної підготовки сучасного спорту. Тренери високого рівня вміють контролювати, вчасно поправляти і заохочувати вихованців, об’єктивно оцінювати діяльність, не впадати у відчай при невдачах, не зазнаватися при удачах і перемогах. Вони постійно цікавляться новими дослідженнями в галузі фізичної культури і спорту, психології, педагогіки. Педагогічна діяльність таких тренерів виразна, багата внутрішньою вольовою активністю і цілеспрямованістю. У них яскравіше виявляються організаторські уміння. Вони відрізняються високою вимогливістю до юних спортсменів і до себе, привчають вихованців до правильного режиму навчання, праці, відпочинку, харчування, сну, до виконання санітарно-гігієнічних правил. Моральний вплив вони роблять насамперед особистим прикладом. Такі тренери уміло враховують конкретні педагогічні ситуації, обирають найбільш доцільні прийоми впливу. На прикладах із практики спорту формують у юних спортсменів почуття товариства, уміння у важких умовах змагань домагатися перемоги. У команді створюють невимушену обстановку, сприяють розвиткові ініціативи і самостійності підлітків. Планують роботу так, що від доручень виконавчого характеру підліток переходить до доручень, які вимагають від нього творчості, прояву своїх індивідуальних здібностей та вмінь організатора.
Для тренерів середнього рівня майстерності характерне позитивне відношення до спортивно-масової роботи з юними спортсменами. Вони розуміють її задачі, але зазнають труднощів у їхньому практичному виконанні. Їх більше приваблює сам процес навчально-виховної діяльності, ніж її кінцевий результат. Вони не завжди усвідомлюють послідовність своїх дій, не можуть пояснити їхню доцільність; використовують випадкові прийоми і способи дій. Їм подобається живе спілкування з дітьми, напруженість повсякденної роботи. В основі їхнього ставлення до навчально-виховної роботи лежить захопленість справою [1]. Вони охоче беруться за ті види діяльності, які їм краще вдаються, ігноруючи малоцікаві, але необхідні ділянки роботи. Виявляють творчість у проектуванні справ команди, але дії їхні носять індивідуальний характер. До роботи залучають лише активістів команди. Раціонально розподіляють час, відведений на виконання задачі, але діють найчастіше невпевнено, утрудняються в пошуках нових прийомів активізації діяльності юних спортсменів. Формально використовують прийоми педагогічного впливу щодо розвитку самостійності й ініціативи підлітків [4].
Низький рівень спортивної майстерності має, на жаль, досить численна група тренерів, які через недостатнє знання основ педагогіки не можуть цілеспрямовано керувати навчально-виховним процесом. Мета роботи таких тренерів чітко не визначена, в основі діяльності лише тактичні і короткочасні завдання. Вони не ставлять ні перед собою, ні перед учнями далеких перспектив, уся їхня робота складається із сукупності близьких і середніх перспектив, тому результат залежить від цілої низки випадкових факторів. Тренери низького рівня майстерності не досить уважно ставляться до виховання в юних спортсменів почуття обов’язку, відповідальності, тому вихованці часто не приховують недоброзичливе ставлення до тренера, допускають репліки на його адресу. Хоча ці тренери мають зрілі моральні переконання, але недостатньо дієві через обмеженість спортивних і педагогічних здібностей і вмінь, слабко знають реакцію вихованців на свої дії, повільно реагують на зміну обстановки, застосовують одноманітні прийоми. Спортсмени позбавлені можливості виявити свою активність через вимоги беззаперечного підпорядкування. У такій ситуації нерідко значне місце займають примусові заходи.
Висновки. Важливим критерієм педагогічної майстерності тренера з юними спортсменами є володіння ним системою знань із конкретного виду спорту та методична озброєність, що забезпечує раціональну організацію процесу навчання і виховання. Майстерність у вихованні і навчанні юних спортсменів припускає високий ступінь розвитку педагогічних знань, умінь і навичок. Якщо якийсь компонент у структурі педагогічної діяльності тренера розвитий недостатньо, то педагогічні впливи виявляються малоефективними.
Список використаних джерел
- Дутчак М. В. Спорт для всіх в Україні : теорія і практика. Київ : Олімп. літ. 2009. 279 с.
- Лисяк В. М. Формування інтересу до занять фізичною культурою і спортом у школярів 6-11 класів : дис. канд.. наук з фіз. вих. і спорту : 24.00.02. Харківська державна академія фізичної культури. Харків, 2006. 211 с.
- Петровская Т. В. Мастерство спортивного педагога: Научно-методическое издание. Киев : «ЧПП», 2004. 104 с.
- Ходорчук В., Кліш І. Психофізіологічні передумови розвитку спортивних здібностей юних легкоатлетів. Медико-біологічні проблеми фізичного виховання різних груп населення : матеріали VII наук.-прак. конференції. Кременець : КГОПА, 2021. С.131-133.
