Науковий керівник: Дарія Гошовська, кандидат психологічних наук, доцент, Волинський національний університет імені Лесі Українки
Ранній дорослий вік – це період, який настає після юності і триває від 20 до 40 років. Він складається з двох фаз: перша та друга фаза ранньої дорослості, кожна з яких охоплює певний віковий період та має певні ознаки й особливості.
Перша фаза триває приблизно від 20 до 30 років. Їй характерні такі особливості:
1. Повне завершення статевого та фізичного дозрівання організму;
2. До 23-25 років максимальний розвиток більшості психофізіологічних функцій, які зберігаються на досягнутому рівні до 40 років;
3. Збільшення психосоціального досвіду.
Друга фаза ранньої дорослості триває від 30 до 40 років. Їй притаманні такі особливості:
1. Залежність розвитку людини від особливостей продуктивності її соціальної активності, досягнутого статусу, перебігу попередніх стабільних і кризових періодів;
2. Зміцнення соціальних та професійних ролей;
3. Зміни в системі суб’єктних цінностей особистості [1, с. 34-36 ].
Соціальна ситуація розвитку охоплює активне залучення в сферу суспільного виробництва, сферу трудової діяльності, а також створення власної сім'ї і виховання дітей. Особистість прагне бути самостійною, незалежною і, найголовніше, відповідальною. Ключове переживання соціальної ситуації розвитку ранньої дорослості – це усвідомлення особистої відповідальності за своє життя і життя близьких.
У період дорослості основним видом провідної діяльності є праця. Людина не лише просто долучається до виробничого життя суспільства, але й максимально реалізує свої сили в процесі такої діяльності. Особистість прагне до найвищих досягнень у таких сферах, як: фізична, моральна, інтелектуальна та професійна [2, с. 307-314].
Під час раннього дорослого віку стабілізується емоційна сфера особистості. Людина переживає нові, ще до цього невідомі їй емоції. Наприклад, емоції батьківства, що полягають у радості спілкування з дитиною, почуття прив’язаності, чутливістю до потреб дитини.
Між людьми протилежної статі починаються стосунки, які супроводжуються виникненням нового почуття – кохання, яке призводить до позитивних (радість, інтерес, збудження) та негативних (гнів, злість, сум) емоцій. [1, с. 56-57].
Центром внутрішнього світу є самосвідомість, тобто людина починає процес самопізнання, сприйняття себе у різних образах та найрізноманітніших життєвих ситуаціях, соціальній взаємодії, індивідуальній діяльності.
Під час спілкування та здійснення певного виду діяльності людина ніби спостерігає за собою збоку, дивиться яка вона є. Під час цього звертає увагу на свою зовнішність, якості та здібності. В результаті від того, як людина себе бачить, у неї виникають самоповага, самооцінка, бажання завоювати увагу інших [3, с. 271-277].
Типи поведінки в ранньому дорослому віці (В.І. Ковальов):
- Стихійно-буденний тип. Полягає в залежності особистості від подій і обставин життя; неможливістю організування правильної послідовності подій, передбачення їх здійснення.
- Функціонально-дієвий тип. Характеризується активністю людини організовувати перебіг подій, спрямування їх ходу, своєчасне приєднання до них, прагнення ефективності; але ініціатива охоплює лише окремі періоди перебігу подій, а не їх суб'єктивні чи об'єктивні наслідки;
- Споглядально-пролонгований тип. Означає, що особистість пасивно ставиться до перебігу часу власного життя, у неї відсутня чітка організація часу;
- Творчий тип: Полягає в тому, що особистість ефективно здійснює організацію часу, вміє вирішувати суспільні проблеми, творчо оволодіває часом [2, с. 307-314].
Життя дорослої людини не може не супроводжуватись кризами. Криза означає закінчення певного етапу психічного розвитку і перехід до наступного вікового етапу.
Ранній дорослий вік охоплює три кризи:
Криза 23 років полягає у тому, що людина добудовує свій життєвий план, який розпочала ще у юності, залучаючи усю свою фантазію разом із реальними можливостями. Після того молода людина прагне реалізувати задумане. Проблемою може стати вибір щодо співвідношення сім’ї та кар’єри. Також важливо відзначити, що у цей період самооцінка часто залежить від реакції оточуючих.
Наступна криза відзначається у 33 роки, вона характеризується тим, що людина вже реально оцінює власні можливості та обставити і в залежності від них змінює свої життєві плани. Особистість починає усвідомлювати швидке закінчення молодості та домінування інтелекту над почуттями. У шлюбі завершується або послаблюється період пристрасної закоханості.
Приблизно у 37-40 років розпочинається найскладніша криза дорослості. Причиною є початок старіння, зупинка в побудові кар’єри, відокремлення дорослих дітей.
При успішному подоланні трьох вищеописаних криз особистість будуть супроводжувати прогресивні зміни [4, с. 263-265].
Отже, під час раннього дорослого віку людина залучена у різні сфери соціального життя, в результаті чого збагачується її досвід. Вона вирішує різноманітні завдання у сім’ї, кар’єрі, досягає ідентичності та долає кризи внаслідок яких переходить на новий віковий етап.
Список використаних джерел
1. Дзюба Т. М., Коваленко О. Г. Психологія дорослості з основами геронтопсихології. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. П., 2013. 172 с.
2. Павелків Р. В. Вікова психологія: підручник. Вид. 2-е, стер. К.: Кондор, 2015. 469 с.
3. М. О. Савчин. Л П. Василенко. Вікова психологія: Навчальний посібник. К.: Академвидав. 2005. 360 с.
4. Сергєєнкова О. П., Столярчук О. А., Коханова О. П., Пасєка О. В. Вікова психологія. Навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, 2012. 376 с.
