Однією з важливих проблем, які постають перед підопічними психоневрологічних інтернатів, їх родичами та персоналом закладів, є формування навичок самостійності, адаптація та пошук свого місця і ролі у житті суспільства. Внаслідок набуття психічного розладу людиною часто її родичі через небажання чи неможливість забезпечувати належний догляд ізолюють її в психоневрологічні інтернати, тим самим роблячи адаптацію людини з інвалідністю ще складнішою.
Україна взяла курс на деінституціоналізацію інтернатної системи, зменшення кількості інтернатних закладів, замінюючи цю форму державного соціального піклування на форму підтриманого проживання. Головною перевагою впровадження форми підтриманого проживання - формування у підопічних навичок самообслуговування, соціально-психологічної і трудової адаптації через підтримку наставниками та більш індивідуалізований підхід до підопічних. Це сприяє соціальній інклюзії людей з інвалідністю до життя у суспільстві. Однак, поки така система підтриманого проживання – скоріше виняток, а не поширена практика, на інтернатних установах лежить відповідальність за ефективність впровадження системи адаптації підопічних.
Необхідність комплексної адаптації підопічних інтернатів викликана тим, що наявність психічного захворювання спричиняє у людини зміни в особистості, веде до соціально-психологічної дезадаптації. Також накладає свій негативний відбиток довготривале перебування в інтернаті: багатолітнє, пожиттєве перебування в інтернаті тільки поглиблює дефект, робить людиною більш пасивною, апатичною і залежною [3].
Явище адаптації досліджується різними науками: біологією, соціологією, педагогікою, соціальною психологією. В широкому сенсі адаптація трактується як пристосування до навколишнього середовища. Задачею адаптаційного процесу є виживання організму через його пристосування до процесів у природному і соціальному середовищі. Специфікою адаптації людини є соціальний контекст її існування, а значить, необхідність пристосування до соціальних норм, правил, системи соціальних відносин.
Існує поділ на різні види адаптації: біологічна, фізіологічна, психологічна і соціальна. В розрізі піднятої нами проблеми нас цікавить психологічна і соціальна адаптація особистості в умовах проживання в інтернатних закладах. Розробкою проблеми психологічної адаптації займалися Ж. Піаже, Дж. Келлі, А. Бандура, Г. Олпорт та інші. Успішність психологічної адаптації залежить від активності особистості та виявляється у єдності процесів акомодації (пристосування до правил середовища) та асиміляції (перетворення середовища під себе) [3, ст. 6]. Психологічна адаптація також відбувається через засвоєння особистістю соціальних стандартів поведінки, цінностей, установок і спрямованості особистості відповідно до середовища, в якому вона перебуває.
Питання соціальної адаптації особистості піднімали у своїх працях Ю. Платонов, Г. Андрєєва, Т. Шибутані, П. Шихирєв. Соціальна адаптація особистості має на меті відновлення норм, соціально корисних відношень із соціальними субʼєктами, позитивні зміни комунікації, поведінки і діяльності [6, ст. 12]. Соціально-психологічна адаптація – це процес і результат взаємодії особистості з соціальним середовищем, активного пристосування до неї та оптимальному узгодженню цілей та цінностей соціальної групи [4, ст. 16]. Соціальна і психологічна сторони адаптації нерозривно повʼязані між собою, але можуть не співпадати.
В результаті процесу соціальної та психологічної адаптації у підопічного інтернатних закладів формується здатність пристосовуватися до умов життя в інтернаті, встановлення звʼязків з іншими підопічними і персоналом установ, а також встановлення відношень всередині соціальної системи, тобто формується адаптивність як індивідуально-психічна якість особистості. Результатом протікання соціально-психологічної адаптації є адаптованість, яка одночасно є процесом.
Незважаючи на те, що адаптація як предмет дослідження залишається міжгалузевим та широко дослідженим, проблема соціальної і психологічної адаптації підопічних інтернатних установ залишається недостатньо розробленою попри гостру актуальність та практичну значимість таких напрацювань. Дослідження особливостей адаптації людей з інвалідністю до умов проживання в інтернатних закладах висвітлені в роботах Н. Дементьєвої, В. Болтенко, Н. Доценка, Р. Михайлова, Н. Чехонадських, П. Павленок. Проблемою медико-соціальної та соціально-психологічної адаптації людей з фізичною та ментальною інвалідністю до самостійного життя займалися О. Гуляєва, Ю. Удовенко, Н. Квітко, Ф. Березіна, Т. Барлас, А. Гордєєва, Н. Шабаліна та ін., однак окреслена проблема потребує подальших досліджень.
Важливо зауважити, що на процес адаптації людей з психічними розладами, які довготривало перебувають в інтернатних установах, суттєво впливає сам інтернатний заклад, який надає соціальні послуги. Особливістю проживання в такого типу соціальних установах, на відміну від, приміром, психіатричних лікарень, є те, що психоневрологічний інтернат є місцем пожиттєвого перебування, де необхідно створювати “домашню обстановку” задля успішної адаптації; крім того, зазвичай інтернат має відносно стабільний перелік підопічних, які формують соціальну групу; підопічні інтернатів зазвичай мають виражену розумову відсталість, психічні розлади, які вимагають спеціалізованого догляду за людиною; цим закладам характерні одноманітні умови проживання, вкрай низька варіативність видів занять, ізольованість від зовнішнього світу, залежність від персоналу закладу.
Від сформованої за період проживання підопічного в психоневрологічному інтернаті адаптивності буде залежати успішність його адаптації та соціалізації в суспільстві, можливості самореалізації у різних сферах життєдіяльності. Не можна не враховувати психічні особливості підопічних, їхній психічний статус і виразність дефекту, однак певною мірою персонал інтернатних установ може компенсувати дефект через розвиток соціальних навичок, соціально значимих знань та умінь у підопічного. Недостатня самостійність підопічних лише частково зумовлена їхнім діагнозом, але в достатній мірі свій вплив чинить організація життєдіяльності всередині ПНІ, режимність, якій підпорядковане життя людини з інвалідністю, одноманітністю форм спілкування, жорстка регламентація всіх сфер життєдіяльності підопічного, відсутність вільних зон особистісного розвитку. І чим довше людина перебуває в такому соціальному середовищі, тим більш виразними для неї стають негативні наслідки такого перебування: інфантильність, несамостійність, відсутність навичок для адаптації в суспільстві.
Зарубіжний досвід інтеграції людей з інвалідністю [5], у тому числі ментальною, до життя в суспільстві переконує нас у тому, що зміна стратегії у напрямі відкритості інтернатних установ, перехід до форми підтриманого проживання, формування навичок самостійності у підопічних – хоч і довгий шлях, проте реальний і вартий зусиль. Він вимагає зміни інвалідизуючих установок і відношень до підопічних на розвиваючі і такі, які ставлять його у центр всієї інтернатної системи, а не на периферію.
Список використаних джерел
- Андросович К. С. Психологічні чинники соціальної адаптації першокурсників в умовах освітнього середовища професійно-технічного навчального закладу: дис. кандидата педагогических наук : 19.00.05 / К. С. Андросович – Северодонецьк. – 284 с.
- Гуляєва О. В. До проблеми соціально-психологічної адаптації студентів з обмеженими можливостями здоров’я до навчання у вищому навчальному закладі / О. В. Гуляєва, Ю. О. Гуляєва // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія Психологія. – 2020. – №67. – С. 53-56.
- Дементьєва Н. Ф., Болтенко В. В., Доценко Н. М. Социальное обслуживание и адаптация лиц пожилого возраста в домах-интернатах / Н. Ф. Дементьева // Методич. рекоменд. – М.: ЦИЭТИН, 1985. – 36 с.
- Квітко Н. Соціально-психологічні особливості адаптації та реабілітації дітей з обмеженими функціональними можливостями / Н. Квітко // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – 2021. – № 4. – С. 15–23.
- Удовенко Ю. Британський досвід соціально-психологічної реабілітації людей з інвалідністю / Ю. Удовенко // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка / відп. ред. О. В. Чуйко. – Київ, 2018. – Вип. 1 (3) : Соціальна робота. – С. 63–67.
- Чехонадских А. Н. Социальная адаптация инвалидов в условиях психоневрологического интерната: дис. на соискание степени магистра : 39.04.02 / А. Н. Чехонадских. – Белгород. – 111 с.
