У ХХІ столітті спостерігається швидке старіння населення планети, попри те, що кількість жителів постійно збільшується. За класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, до категорії людей похилого віку належать особи віком старше 60 років. За деякими оцінками ВООЗ до 2050 року загальна чисельність населення світу старше 60 років збільшиться майже вдвічі[1]. Психічні проблеми є загальновідомою проблемою здоров’я літніх людей. Кількість літнього населення, що страждає від певної форми психологічного розладу, який заважає їм самостійно виконувати повсякденну діяльність помітно зростає. Це створює упередження, що інтелектуальний і розумовий занепад є природним наслідком старіння. Все більше літніх людей та їх сім’ї відчувають стигматизацію психічних захворювань, що часто заважає шукати професійну допомогу.
За М. Александровою, люди похилого віку – це значний людський потенціал, який може бути втягнутий у соціально активне життя[4]. Психічне здоров’я та благополуччя настільки ж важливі в літньому віці, як і в будь-який інший віковий період.
Старіння визначають як закономірний процес фізіологічних та психологічних змін, які відбуваються з віком, результат незворотної зміни фаз індивідуального розвитку. Натомість старість – послідовна стадія розвитку людини, що відрізняється більшою інтенсивністю руйнівних процесів, які приводять до припинення існування життя[6].
Спектр факторів ризику, відповідальних за розвиток психологічних проблем у літньому віці, досить широкий. Аналіз джерел дозволяє виділити такі:
- Збільшення кількості хронічних захворювань, що можуть впливати на мозок, викликати когнітивні розлади та психічні порушення;
- Наявність хронічного білю, що є тригером психологічного стресу;
- Соціальна ізоляція, госпіталізація, переїзд до закладу догляду – часто пов’язані зі станом здоров’я, викликають почуття відчуженості, самотності, маловартості;
- Зміна соціального життя, часто втрата власного доходу через вихід на пенсію, необхідність догляду (наявність опікуна), спричиняють думки про тягар для родини та близьких людей;
- Вихід на пенсію, зменшення міжособистісних, суспільних відносин, що ведуть до почуття самотності;
- Смерть близьких людей, вдівство – спричиняють переживання горя, депресії, тривоги за власне життя, страху смерті;
- Незахищеність даної соціальної групи перед фізичним, емоційним насильством, стигматизацією, соціальною вразливістю, що веде що втрати гідності, поваги та власної значущості;
- Сімейні проблеми та конфлікти, проблеми у спілкування, або його відсутність з дорослими дітьми;
- Пошук сенсу життя, релігійні питання та інше[2,4,5].
Найбільш поширеними психічними розладами у людей похилого віку є вважаються:
1) Деменція – це синдром, як правило, хронічного або прогресуючого характеру, при якому спостерігається погіршення пам’яті, мислення, поведінки та здатності виконувати повсякденні дії. Це вражає переважно людей похилого віку, але не є нормальною частиною старіння. Будь-який тип деменції спричиняє значний фізичний, емоційний та економічний тиск на пацієнтів та осіб, які за ними доглядають;
2) Депресія та розлади настрою викликають тривалі страждання, порушення функціонування повсякденної діяльності, збільшують ризик суїцидальних намірів. Депресія призводить до ірраціональних уявлення щодо власного життя, проблем зі здоров’ям та ставлення до лікування; відсутності радості та інших позитивних емоцій; зниження фізичної та соціальної активності;
3) Тривожні та пов’язані із ними розлади (такі як обсесивно-компульсивний розлад, посттравматичний стресовий розлад, панічний розлад, фобії та інше), що погіршують рівень задоволеності життя, почуття безпеки та стабільності;
4) Розлади сну (безсоння або надмірна сонливість), що можуть бути як наслідками наявних психологічних проблем, так і факторами, що їх спричиняють або погіршують;
5) Психічні та неврологічні розлади, пов’язані із вживанням психоактивних речовин[1].
Основну роль у збережені психічного здоров’я людей похилого віку відіграє профілактика психологічних розладів, та створення умов для її швидкої діагностики. Класичні психологічні та медикаментозні методи є важливим етапом терапії та лікування, що дають змогу для покращення фізичного та психічного здоров’я, але враховуючи особливості даного віку є недостатніми. Адже особливості психологічних порушень тісно пов’язані зі зміною способу життя та діяльності. Саме на це психологи повинні орієнтуватися у терапії та реабілітації даної вікової групи.
Терапія зайнятістю вважається ефективним методом для людей похилого віку, адже створює можливості для розширення автономності людини, збереження здоров’я, самостійного виконання дій, які забезпечують її життєдіяльність та належний спосіб життя. Поширеними видами такої терапії є бібліотерапія, арттерапія, музикотерапія, ігрова терапія, глинотерапія, гарденотерапія, активний відпочинок, спорт, туризм[3].
Складність та особливості протікання психологічних порушень старшого покоління зобов’язують психологів звернутися до теоретичних та емпіричних знань, щодо якості життя та психічного добробуту літніх людей, причин виникнення психічних розладів та способів їх подолання.
Список використаних джерел
- Mental health of older adults. World Health Organization (WHO). URL: https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/mental-health-of-older-adults (дата звернення: 03.11.2022).
- Бондаренко Г.В. Проблеми людей похилого віку. Цілі сталого розвитку: глобальні та національні виміри. Матеріали наук.-прак. конф (5-6 квітня 2017р). Заг.ред. Семігіної Т.В.Академія праці, соціальних відносин і туризму,2017. С. 103-105.
- Грубляк В. В. Соціотерапевтичний вплив на осіб літнього віку з когнітивними розладами. Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Корекційна педагогіка і психологія. За ред. Вержиховської О.М., Співака В.І. Вип. 4. Кам’янець-Подільський: ПП Медобори-2006, 2013. С. 46–53.
- Левченко О. Соціально-психологічні проблеми людей похилого. Двадцять шоста наукова сесія Осередку Наукового товариства ім. Шевченка у Черкасах : Матеріали доповідей на засіданнях секцій і комісій. За ред. Масненка В.В. Черкаси : Осередок НТШ у Черкасах, 2015. С. 156-158.
- Сопко Р. І. Становище людей похилого віку в Україні. Вісник Львівського університету. Серія : Соціологічна. 2013. Вип. 7. С. 298-305.
- Ушакова І.М. Геронтопсихологія : підручник. Харків : НУЦЗУ, 2014. 236 с.
