Поняття «ейджизм» було введено у 1969 році директором Національного інституту старіння США Робертом Батлером для позначення дискримінації одних вікових груп іншими й спочатку інтерпретувався як процес систематичної стереотипізації та дискримінації людей на підставі їхнього віку. Це класичне визначення є досить обмеженим, тому що воно виділяє лише людей літнього віку як таких, хто може стати об’єктом дискримінації та упередженого ставлення [5].
Явище ейджизму передбачає розділення та неоднакове ставлення до представників різного віку. Необхідно зазначити, що не існує універсального й чіткого поділу індивідів на вікові категорії, а тому межі є скоріше умовними. Проте, класики, що досліджують тривалість людського життя стверджують, що юність, середній вік та похилий вік є відмінними та по-своєму значущими етапами, кожен з яких характеризується своєрідними наборами типових відносин, ідентичностей, віх та викликів (Erikson, 1959). Кожен період життя є унікальним й вимагає виконання своєрідних для нього задач. Важливо усвідомлювати особливості та відмінності кожної вікової категорії, але не слід нехтувати об'єктивними обставинами, коли цим властивостям не повинна надаватись особлива значущість, і коли люди, незалежно від певних (у нашому разі вікових) ознак, потребують однакового до себе ставлення.
Є підстави вважати, що дискримінація молодих людей є найбільш вираженою в економічній сфері життя. Ринок праці не може абсорбувати таку кількість фахівців, яку продукує сфера вищої освіти. У цьому контексті, ейджизм з боку роботодавця або колег сприяє складним внутрішнім переживанням та психологічному дискомфорту.
Вікова дискримінація також може бути пов’язана з гендерною дискримінацією — небажання наймати молодих жінок через ризик втратити працівницю у разі її вагітності. Однією з поширених форм ейджизму є едалтизм — зневажливе ставлення на роботі, небажання або неготовність сприймати серйозно думку чи позицію молодого спеціаліста. Хоча ефективність і професійність не залежить від віку [1].
Дискримінація молодості існує не лише у формі дискримінаційної поведінки, але й у формі дискримінаційних розмов і мислення. Ейджизм поширений як у формальних, так і в неформальних сферах життя суспільства та проявляється в готовності адекватно сприймати і співпрацювати лише з людьми, які відповідають заздалегідь установленим віковим критеріям.
Під категоріальною нерівністю передбачається протистояння між протилежностями “молодий” – “старий”. Ці категорії формують дискурсивні можливості, показують системи наявних цінностей та норм. Залежно від ситуації та соціального контексту, “бути молодим” може означати бути повним сил та енергії, а “бути старим” – бути пасивним, незацікавленим. Або ж навпаки: молодість може асоціюватися із недосвідченістю та інфантильністю, тоді як старший вік – із професійністю, виваженістю, раціональністю [3].
Хоча у різних поколіннях завжди існував певний рівень упередженості щодо молодших, нині ця практика більш поширена, ніж раніше [2]. Однією з причин, які можуть пояснити цей феномен, є те, що нові покоління виховувалися зовсім інакше, ніж у попередні десятиліття. Вони беруть участь у прийнятті сімейних рішень та у виборі власного життя. Значними чинниками також є роль технологій у дитинстві, глобалізаційні зміни у розвитку інформаційного суспільства та зростання рівня психологічної компетентності молодого покоління.
Едалтизм як один із видів ейджизму визначається як негативне ставлення молодших за віком осіб з боку дорослих чи людей похилого віку. У цьому випадку, ярликування та стереотипізація проявляється у тому, що молодих людей сприймають як не повністю дієздатних, а життєвий етап молодості асоціюється із недосвідченістю, незрілістю, опозиційністю тощо [4].
Отже, можна зробити висновок, що у понятті ейджизму виділяють декілька ключових вимірів. Перший вимір полягає у розмежуванні когнітивного, афективного та поведінкових аспектів даного явища. Когнітивному компоненту відповідають стереотипи, афективному – упередження, а поведінковому – дискримінація. Це дає можливість чітко розділяти те, що ми: а) думаємо; б) відчуваємо; в) робимо стосовно певної вікової категорії. Другий вимір полягає в розподілі ейджизму на позитивний та негативний аспекти. Попри те, що позитивний ейджизм вважається менш поширеним, ніж негативний, введення цього підтипу є необхідним для цілісного розуміння концепту.
Література
- Березіна О.О. Ейджизм у суспільстві / Актуальні проблеми психології. Том VIII: Психологічна теорія і технологія навчання / за ред. С.Д.Максименка, М.Л.Смульсон. Київ: Міленіум, 2008. — Вип.5. — С.3-10.
- Єлігулашвілі М., Федорович І., Пономарьов С. Організація навчання з питань дискримінації. Практичний посібник. Київ, 2015. 136 с.
- Магдисюк Л. І. Теоретико-емпіричні межі поняття ейджизму у психології / Л. І. Магдисюк // Теоретичні і прикладні проблеми психології. — 2013. —Збірник №3. — С.167—173.
- Сейко Н. Ейджизм / Енциклопедія прав людини: соціально-педагогічний аспект: [колективна монографія] / кол. авт., за заг. ред. проф. Н.А. Сейко; відп. ред. Н.П. Павлик. — Житомир: Видавництво, 2014. — с.161-165.
- Butler N. R. Ageism: Ageism: A Foreword / N. R. Butler // Journal of Social Issues. – 1980. – № 36. – P.8-11.
