Проблема девіантної поведінка набуває особливого значення та забарвлення у наш непростий час. Поняттям «делінквентна поведінка» у 1960 році Дж. Беннетом. Було запропоновано позначати дрібні правопорушення, що не визначається як кримінальне та не карається в судовому порядку. Також, дослідники визначають делінквентну поведінку як психологічну схильність до правопорушення [2].
Найбільшого поширення делінквентна поведінка набуває саме у підлітковому віці, оскільки в цей період підліток зазнає складних змін, формування новоутворень та зміни соціальної ситуації розвитку. Підлітковий період саме тому характеризують як перехідний, складний, критичний. Делінквентна поведінка починається зі звичайних прогулів в школі та приєднання до «поганої» компанії однолітків, а пізніше - дрібне хуліганство, булінг над меншими, викрадення велосипедів, щоб просто покататися і не повернути їх на те місце звідки взяли. Не так часто зустрічаються випадки дрібного шахрайства, неприйнятна поведінка в громадських місцях, крадіжки грошей вдома. Всі вище перераховані не визначаються як серйозні злочини [1, 3].
Під час розвитку підлітка відбуваються суттєві зміни в самосвідомості, ставленні до оточення та до себе, поява потреба у самоідентифікації, схваленні, бажання бути авторитетом серед однолітків, підвищення вразливості та емоційності, надмірний максималізм та прагнення до ідеалу.
Також, відбувається швидкий, активний розвиток фізіологічних особливостей особистості. В підлітковому періоді в особистості ще не повністю сформована нервова система, тому часто відбувається що будь-який подразник спричиняє різкий перехід від нормального стану до стану збудження та напруження, що і провокує підлітків на скоєння протиправних дій. Звичайно, не тільки біологічні фактори впливають на поведінку підлітка і розвиток делінквентної поведінки, а й визначаються спадковим фактором, сімейним вихованням та психологічними особливостями людини [1].
Підлітки з делінквентною поведінкою вирізняються дуже низьким рівнем особистісної зрілості, підвищеною сугестивністю, залежність від ситуації та нездатністю впливати на неї.
Неадекватним є і механізм формування рівня домагань. Тобто, досягнення як у сфері міжособистісних відносин, та і в інших видах діяльності, відрізняються низьким рівнем. Також, спостерігається несформованість морально-етичних понять, однобічний розвиток мотиваційно - потребової сфери та слабкість навчальної мотивації. При спілкуванні та міжособистісних відносинах рівні домагань часто бувають завищеними.
Якщо говорити про реакції виходу зі складних конфліктних ситуацій, вони часто бувають неадекватними. У тих видах діяльності, де у них низькі домагання (наприклад, навчання), такі підлітки намагаються уникати, відступати, тобто замінити складну задачу на легшу. Там, де існує особистісна зацікавленість (наприклад, у сфері спілкування), проявляється агресивність, але вона має характер стійкої реакції, а може виражатись в коротких афективних спалахах [2].
У підлітковий період формується самосвідомість та свідомість, розвивається самооцінка, уявлення про свою особистість та інших. Досить часто виражаються нестійкою самооцінкою, що повністю залежить від настрою підлітка, від оточення яке переважає в тій чи іншій ситуації. Низький рівень об’єктивності стосовно себе може виражатись у високій самооцінці. І якщо, самооцінка підлітка не є в нормі та не відповідає адекватному рівню і має деякі відхилення від реальності, то результатом цього може бути спричинення правопорушення як етичних, так і суспільних норм, також, може слугувати вчиненню злочину та хуліганства [3, 4].
Проблема правопорушень передбачає з’ясування їх природи, причин і механізмів відтворення, а також шляхів їх подолання. Правопорушення пронизують різні сфери суспільства. При цьому варто враховувати, що правопорушення є результатом деформації особистості. Правопорушення завжди являється результатом психологічної, моральної, соціокультурної, правової дезадаптації та протесту особистості проти соціального середовища.
При досягненні мети ці підлітки не схильні до тривалої, об’ємної роботи. Функції цілепокладання, планування і контролю за виконанням діяльності у них розвинені недостатньо, тому в більшості досягнення мети пов'язане або з легкими, обхідними шляхами, або з пасивним очікуванням, коли мета буде досягнута кимось іншим, а підліток в той час зможе скористатися вже готовими результатами.
Нездатність до вольових зусиль і невміння долати труднощі, несформованість шкільних навичок також перешкоджають передумовам для самостійної роботи, зростанню самосвідомості, характерному для підліткового віку, та посиленню пізнавальних інтересів [2].
Отже, вчені вважають, що делінквентна поведінка є різновидом девіантної та описується ними як комплекс протиправних дій та злочинів, що не належать до документальних зазначень суспільним та правовим нормам, інші ж – описують її як повторювані асоціальні вчинки, що не відповідають визначеним правовим нормам та в результаті можуть призвести до відкриття кримінальної справи. Психологія неповнолітніх правопорушників складна і має деякі особливості. Таким підліткам властиві неврівноваженість, впертість, імпульсивність. Мотивом поведінки неповнолітніх правопорушників у більшості випадків являються неясні й суперечливі. Багато з неповнолітніх правопорушників, особливо ті, хто піддавався контролю дорослих злочинців, виявляють схильність до злодійських звичаїв і традицій, зовсім по іншому розуміють громадянський обов’язок, честь, романтику, проявляється помилковий героїзм, протиставляють себе колективу [1].
Список використаних джерел:
- Панасенко Е, Макаренко А, Стрижак Р. Проблема девіантної та делінквентної поведінки у неповнолітніх правопорушників: психолого-педагогічний аналіз. Гуманізація навчально-виховного процесу. 2020, №. 1 (99), C. 304-310
- Седих К. В., Моргун В. Ф. Делінквентний підліток. Навч. посіб. з психопрофілактики, діагностики та корекції протиправної поведінки підлітків для студентів психологічних, педагогічних, соціальних, юридичних спеціальностей та інтернів-психіатрів. 3-е вид., доп., К.: Видавничий Дім «Слово», 2019. 272 с.
- Трофімчук Н. Д., Козяк А. Я. Психологічні особливості схильності до прояву делінквентної поведінки у підлітків. ІІ Науково-практична конференція «Реформування та розвиток гуманітарних та природничих наук» (м. Полтава, 22-23 травня 2020 року). Херсон: Видавництво «Молодий вчений», 2020. ч. 2. С. 66-69.
- Трофімчук Н. Д., Козяк А. Я. Психолологічні особливості прояву делінквентної поведінки підлітків. ІІ Науково-практична конференція «Реформування та розвиток гуманітарних та природничих наук.» (м. Полтава, 22-23 травня 2020 року). Херсон: Видавництво «Молодий вчений», 2020. ч. 2. С. 70-74.
