Проблема психологічного благополуччя стала особливо популярною в останні роки і все більше розглядається в контексті складних, стресових умов сьогодення, в яких порушуються звичні умови життєдіяльності і відповідно психологічна рівновага, яка є основним чинником збереження психологічного благополуччя особистості. Вимушена адаптація до тривалого й інтенсивного стресу сприяє розвитку різних (більшою чи меншою мірою конструктивних) форм долаючої поведінки, яка визначає психологічні стратегії та способи подолання людиною стресової ситуації, тим самим відновлюючи рівновагу й психологічне благополуччя.
Останнім часом в українській психології появилась значна кількість праць, присвячених проблемі психологічного благополуччя особистості. Зокрема, дослідження вчених стосуються змісту поняття, його структурних компонентів, факторів, які детермінують високий рівень психологічного благополуччя, аналізу взаємозв’язку компонентів психологічного благополуччя з особистісними властивостями, ситуативними чинниками тощо (Гринів, 2014; Жарікова, 2020; Савелюк, 2022; Сердюк, 2017; Титаренко, 2018, 2020; Шишко, 2015 та ін.).
Узагальнення існуючих досліджень дає змогу розглядати психологічне благополуччя в контексті оцінки людиною міри задоволеності свої потреб та досягнень (суб’єктивне благополуччя), рефлексивної позиції особистості й здатності до глибокого аналізу власного життєвого шляху. В якості критеріїв психологічного благополуччя дослідники виокремлюють позитивне функціонування особистості, суб’єктивне відчуття щастя, задоволеності собою і власним життям, позитивний образ Я тощо.
Т. Титаренко розглядає психологічне благополуччя «… як переживання здатності відповідально змінювати, щоденно творити власне життя, набуваючи досвід у сфері непередбачуваного, неочікуваного, непрогнозованого» (Титаренко, 2018, с. 113). Серед ключових індикаторів психологічного здоров’я, яке забезпечує психологічне благополуччя, вчена називає особистісну цілісність, самореалізованість та самоврегульованість, збалансованість особистості (Титаренко, 2018).
В сучасних дослідженнях дедалі частіше висувається припущення про взаємозв’язок психологічного благополуччя та копінг-поведінки особистості (Жарікова, 2020; Олефір, 2011; Родіна, Бірон, 2012; Титаренко, 2020; Ярмольчик, 2021). Водночас, є різні уявлення про особливості такого взаємозв'язку. Перше з них полягає в тому, що чим більш благополучна особистість, тим більше вона орієнтована на вирішення проблем, стресу, і тому обирає активні, діяльнісні копінги. В іншому підході певною мірою спростовується існування взаємозв'язку психологічного благополуччя і копінгу, оскільки перевага надається ситуативності – людина діє в конкретній ситуації, стан психологічного благополуччя є динамічним процесом, змінюється (руйнується) в умовах стресу, особливо гострого, й відповідно реакції людини теж є ситуативними. В межах третього підходу аналізується не взаємозв'язок, а супідрядність, тобто копінг-стратегії розглядаються як поведінковий компонент благополуччя.
Вивчаючи провідні копінг-стратегії військовослужбовців ЗСУ під час проведення декомпресії, М. Ярмольчик зазначає, що у вибірці респондентів для боротьби зі стресом використовуються такі копінги, як самоконтроль, конфронтація, дистанціювання, пошук соціальної підтримки, прийняття відповідальності, втеча, планування рішення, позитивна переоцінка. На основі проведеного дослідження авторка зазначає, що «…деякі стратегії проявляються в дезадаптивному варіанті (втеча, самоконтроль, позитивна переоцінка), проте більшість використовується в адаптивному, що забезпечує продуктивне проходження психологічних заходів декомпресії і сприяє відновленню як кожного військовослужбовця окремо, так і підрозділів загалом (Ярмольчик, 2021, с. 115).
Досліджуючи взаємозв’язок життєстійкості, копінг-стратегій та психологічного благополуччя, В. Олефір стверджує, що використання суб’єктивно ефективних стратегій опанування пов’язане із щастям і задоволеністю життям. Дослідник виокремлює два типи копінг-стратегій як важливих предикторів психологічного благополуччя: 1) активні спроби вирішити проблему; 2) спроби, спрямовані на відхід, усунення, уникнення проблемної ситуації. На основі проведених досліджень автор робить висновки, що активні, діяльнісні копінг-стратегії більшою мірою пов’язані із психологічним здоров’ям й успішною адаптацією до стресора. Ще одним важливим фактором у покращенні психологічного благополуччя, на думку вченого, є різноманітність копінг-стратегій, які використовує особистість. Різноманітність копінг-поведінки засвідчує адаптивність і гнучкість особистості в способах реагування на стресову ситуацію. При цьому «…копінг-стратегії є своєрідним медіатором, через який глибинні психологічні конструкти забезпечують саморегуляцію поведінки в стресовій ситуації» (Олефір, 2011, с. 169].
С. Жарікова на основі проведених досліджень стверджує про взаємозв’язок психологічного благополуччя та долаючої поведінки у студентів-першокурсників, проте засвідчує певну суперечливість: виявлені відмінності у структурі взаємозвʼязків проактивних копінг-стратегій з компонентами психологічного благополуччя у досліджуваних з різним його рівнем. Зокрема, в групі студентів з середнім рівнем благополуччя виявлено значну кількість значущих позитивних кореляцій, проте в групі студентів з низьким рівнем благополуччя зафіксовано меншу кількість статистично значущих як позитивних, так і негативних зв’язків (Жарікова, 2022). Очевидно, взаємозв’язок копінг-поведінки, зокрема проактивного подолання, та психологічного благополуччя є нелінійним і потребує більш детального вивчення.
Н. Родіна, Б. Бірон, вивчаючи роль проактивного копінгу в подоланні особистістю життєвої кризи, наголошують на тому, що конструктивні стратегії долаючої поведінки є запорукою успішного післякризового відновлення і посттравматичного зростання (Родіна, Бірон, 2012).
Розглядаючи способи долання руйнівних емоційних станів і підвищення рівня психологічного благополуччя, які найчастіше використовували учасники бойових дій, Т. Титаренко, на основі аналізу наративів досліджуваних, виокремлює основні і додаткові копінги. До основних копінгів дослідниця відносить найбільш популярні серед військових способи подолання негативних наслідків руйнівного досвіду. Ці копінги є водночас і способами підвищення рівня психологічного благополуччя. Як додаткові розглядаються способи подолання, які не були особливо поширеними й згадувалися нечасто. Отже, до основних, базових способів подолання наслідків воєнної травматизації Т. Титаренко відносить такі: «..копінг пошуку підтримки з боку сім’ї і товаришів; копінг пошуку опори шляхом підвищення зануреності в професійну діяльність, службу та шляхом підтримки менш досвідчених підлеглих, підвищення відповідальності за них; копінг пошуку опори в самому собі через поглиблене вивчення власних можливостей подолання та вдосконалення їх через подальший саморозвиток» (Титаренко, 2020, с.118). До додаткових копінгів належить насамперед «…такі види активного відпочинку, як заняття спортом («пробіжки, які допомагають справлятися з проявами люті»), фізична праця на городі, самостійні походи в гори на кілька днів, подорожі, які допомагають забути пережите; рідше згадують більш пасивний відпочинок (поїздки за кермом, книжки із саморозвитку, вивчення англійської, перегляд хорошого фільму, навчання в університеті)» (Титаренко, 2020, с.119).
Очевидно, що припущення про взаємозв’язок характеристик психологічного благополуччя й типів /стратегій долаючої поведінки особистості ще потребує грунтовних досліджень, однак можна стверджувати, що активні поведінкові стратегії є свідченням особистісної зрілості і самодостатності людини, оскільки, застосовуючи їх, людина прагне використовувати всі особистісні ресурси для пошуку можливих способів ефективного розв’язання проблеми, що, водночас, є умовою й ознакою її психологічного благополуччя.
Список використаних джерел
- Гринів, О. (2014). Аналіз підходів до дослідження психологічного благополуччя особистості. Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія, Вип. 19, Ч. 1, 25–34.
- Жарікова С.Б. (2020). Психологічне благополуччя та проактивне подолання у студентів-першокурсників. Теорія і практика сучасної психології. № 1, Т. 1. С. 31-35.
- Олефір В.О. (2011). Взаємозв’язок життєстійкості, копінг-стратегій та психологічного благополуччя. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія «Психологія». № 47. С. 168–172.
- Осьодло В. І., Зубовський Д. С. (2017). Посттравматичне зростання особистості учасників бойових дій: сучасний стан та перспективи. Український психологічний журнал. №1. С. 63–79.
- Родіна Н.В., Бірон Б.В. (2012). Роль проактивного копінгу в подоланні особистістю життєвої кризи. Теорія і практика сучасної психології. № 4. С. 80–84.
- Савелюк Н.М. (2022). Психологічне благополуччя студентської молоді: порівняльний аналіз у ковідному і воєнному контекстах. Psychological Prospects Journal, Вип. 39. С.322–340.
- Сердюк Л.З. (2017). Структура та функція психологічного благополуччя особистості. Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Том V: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія. Вип. 17. Київ, С. 124-133.
- Титаренко, Т. М. (2018). Способи підвищення психологічного благополуччя особистості, що пережила травму. Психологія: теорія і практика, Вип. 1(1), 112–119.
- Титаренко Т. М. Посттравматичне життєтворення: способи досягнення психологічного благополуччя: монографія: Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2020. 160 c.
- Шишко, Н. С. (2015). Психологічне благополуччя в уявленнях сучасних старшокласників. Наукові студії із соціальної та політичної психології, 35(38), 258–268.
- Ярмольчик М.О. (2021). Особливості копінг-стратегій у військовослужбовців збройних сил україни під час заходів декомпресії. Психологія особистості. Габітус. Випуск 22. С. 11-115.
