У зв’язку з останніми військовими подіями головними напрямком роботи психологів є прогнозування і забезпечення адаптації військовослужбовців до військового середовища в різних умовах служби. Від адаптації військовослужбовця до умов військової діяльності залежить успішність такої діяльності, психічні стани, що визначають адекватну поведінку, внутрішній психологічний комфорт, оптимальну взаємодію з навколишнім середовищем і всю систему соціальних зв’язків особистості в умовах служби. Іншими словами, гарантією успішної військової служби є стійка адаптація особистості до її умов. Тим часом сучасна локальна війна характеризуються раптовістю і швидкоплинністю бойових дій, запеклим характером виконання бойових завдань, що повністю виключає можливість поступової адаптації особового складу підрозділів до бойових умов діяльності [3].
Психологічний простір передбачає автономність, чіткість особистісних кордонів, а зміна ціннісних орієнтацій і провідних мотивів військовослужбовців, яка закономірно переноситься у воєнні умови, безпосередньо впливає на процес проходження адаптації. Швидкість і продуктивність адаптації військовослужбовців до бойових дій може зростати чи зменшуватися залежно від характеру впливу. При соціально-психологічному підході адаптація військовослужбовців може бути розглянути як процес поступового входження особистості в конкретні умови військової роботи і засвоєння психології нового мікросередовища [2].
Сутністю процесу соціально-психологічної адаптації солдата є протистояння між обставинами що склалися, а також установками, ціннісними орієнтаціями, навичками і звичками діяльності, поведінки й спілкування, і необхідністю зміни у зв’язку з новими вимогами, що висуваються. Дане протиріччя дозволяється у процесі зміни старих форм та способів поведінки особи виробити нові навички, звички, установи з урахуванням нових умов бойових дій. Безпосередньо швидкість проходження адаптації залежить і від рівня суверенності. Так як суверенність психологічного простору особистості (психологічна або особистісна суверенність) є важливою характеристикою, так як надає людині почуття впевненості, безпеки, довіри до світу, переживання незалежності власного «Я». До основних функцій особистісних кордонів відносяться: визначення відмінностей «Я» і «не-Я» та визначення особистої ідентичності; можливість активно вибирати способи самовираження і самоствердження, що не порушують особистої свободи; можливість селекції зовнішніх впливів і захисту від руйнівних впливів, визначення особистої відповідальності.
Багато залежить від якостей особистості солдата, тому що труднощі адаптаційного періоду залежать і від його характеру, темпераменту, спрямованості. Важливе значення у процесі психологічної адаптації має спрямованість ціннісних орієнтацій. Якщо солдат ще до служби ставив великі цілі, брав активну участь у житті колективу, усвідомлював необхідність військової служби та проявляв до неї інтерес, то такий військовослужбовець швидко та успішно адаптується до військового колективу протягом перших місяців служби [1].
Слабкий розвиток або відсутність позитивних моментів, наявність негативних рис характеру, звичок поведінки значно знижують адаптивну здатність особистості, гальмують процес соціально-психологічної адаптації військового. Такі люди важко пристосовуються до незвичним їм вимогам, які пред’являють як командири, так і більшість членів військового колективу.
У навчальних підрозділах першому плані відбувається адаптація солдатів щодо нової їм системи взаємовідносин «підлеглий - начальник», відбувається формування первинних навичок і звичок спілкування з командирами і начальниками на військовій мові, беззаперечного виконання їхніх вимог, наказів і розпоряджень. Успіх цього процесу цілком і повністю залежить від рівня підготовленості, компетентності у питаннях навчання і виховання, знань психології адаптації.
З погляду практичної діяльності найбільше зацікавлення представляє період первинної адаптації до умов військової служби. Змінюється режим і система харчування, збільшуються фізичні навантаження, що зумовлює перебудову як енергетичних, обмінних процесів, перебудову стереотипів і звичок поведінки. Одні військовослужбовці виходять із подібних ситуацій цілком самостійно, іншим необхідна допомога з боку керівництва.
У період вторинної адаптації відбувається процес ознайомлення військовослужбовця зі своїми новими функціональними обов’язками, до нових певних вимог, що ставляться до нього, до нового командного складу і решти специфічних особливостей [2].
Однією з найвагоміших причин труднощів в адаптації є рівень мотивації особового складу, що є наймогутнішим регулятором поведінки людини. Як відомо, мотивація значною мірою визначає ефективність професійної діяльності. Компетентність командирів та офіцерів з морально-психологічного забезпечення підвищує можливості військових щодо цілеспрямованого й ефективного впливу на їх діяльність у найскладніший період професійної діяльності. Знання і правильний облік психологічних особливостей адаптації солдатів сприяє підвищенню їх навчальної, службової і громадській активності, зміцненню військової дисципліни, прогнозуванню їхньої поведінки та діяльності, згуртуванню та розвитку колективів в загальновійськових підрозділах [1].
Таким чином у психологічній науці склалося два основні підходи до розуміння сутності адаптації до нових реалій життєдіяльності. Одні вважають адаптацію процесом «вживання», «пристосування», інші – процесом активного засвоєння особистістю соціального досвіду, оволодіння новими соціальними ролями. Пристосування є формою адаптації людину як організму. Адаптація особистості може протікати й у пристосувальної формі, і у формі активного оволодіння новими умовами і видами діяльності [3].
Сутність такої адаптації залежить від перебудови роботи функціональних систем організму, відповідність до нових вимог, що дозволяє ефективно опановувати військову професією. У процесі адаптації відбувається перебудова потреб, комплексу наявних проблем умінь, навичок, звичок, розширення й поглиблення діяльності у відповідності до нових завдань, цілей, перспектив та умов їх реалізації.
Література
- Коширець В.В., Шкарлатюк К.І. Особливості організації особистісного простору військовослужбовців з ознаками ПТСР. Психологічні перспективи. Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2020. Вип. 36. С. 124–143.
- Коширець В.В.. Особливості надання психологічної допомоги особам з ПТСР. Психологія: реальність і перспективи. Рівне, 2017. Вип.8. С. 128-133.
- Федоренко Р.П., Коширець В.В., Шкарлатюк К.І. Особливості психологічної реабілітації військовослужбовців із суїцидальною поведінкою, детермінованою сімейною ситуацією. Наукові перспективи (Серія «Державне управління», Серія «Право», Серія «Економіка», Серія «Медицина», Серія «Педагогіка», Серія «Психологія»). № 8 (26), 2022. С. 408-421.
