Розвиток екологічної свідомості є важливою проблемою сьогодення. Це викликано змінами, які відбуваються через негативні наслідки нераціонального використання природи. Осмислення цього становища надає розуміння того, що лише перебудова свідомості людини дасть можливість дотримуватися вимог екологічного імперативу і вийти на новий рівень соціально-екологічних відносин.
Розвиток людини відбувається протягом усього життя. Однак слід відмітити, що саме в юнацький період закладається основа духовного обличчя людини. Це пов’язано з появою на даному віковому етапі необхідних умов для формування екологічної свідомості, а саме, накопичення достатнього соціального та морального досвіду.
Психологічні особливості процесу формування екологічної свідомості в юнацькому віці зумовлюють спрямування педагогічних зусиль на допомогу опанування ними різних технологій взаємодії з довкіллям. Однак слід зазначити, що сучасна молодь відзначається також високою прагматичністю й інтелектуалізмом.
Як свідчать дослідження І. Кряж, у більшості юнацтва переважають антропоцентристські установки в уявленнях про відносини "людина довкілля". Тобто навколишнє середовище сприймається через призму власних потреб [2]. Це свідчить про недостатній рівень екологічної свідомості, неефективності традиційного екологічного виховання, що базується на принципах антропоцентризму.
Перехід до екоцентричного навчання та виховання зумовить переорієнтацію системи цінностей, природа виступатиме як самоцінність, молода людина сприйматиме себе як елемент єдиної природної спільноти, частину системи, а не володаря цієї системи, тобто розвиток свідомості являє собою кардинальну зміну образу світу.
Сучасна молодь покликана не тільки адаптуватися, а й критично переосмислити досвід і результати антропоцентричного ставлення до природи, змінивши його на екоцентричне. Тому в контексті глобальних екологічних проблем особистість повинна бути орієнтована на виконання екологічних функцій, які акцентують увагу на збереженні всіх компонентів природи загалом, забезпеченні умов для збереження життя та розвитку екологічної свідомісті.
Вчений В. О. Скребець зазначає, що екологічна свідомість як соціальна і психологічна категорія є центром, ядром, навколо якого здійснюється екологічна освіта та виховання. Автор вважає, що предметом педагогічних технологій екологічної освіти повинні бути комплексні, інтегровані, міждисциплінарні наукові предмети природничого, управлінсько-технологічного, соціально-педагогічного, еколого-психологічного та інших циклів. Він зауважує, що саме на основі цих знань потрібно формувати навички екологічного мислення, а інші складові екологічної свідомості (психічні стани, суб’єктивні оцінки, ціннісні орієнтації, досвід) необхідно віднести до компетенції екологічного виховання [3].
Розвиток екологічної свідомості відбувається за допомогою взаємодії з навколишнім середовищем (природними об'єктами, іншими людьми і з самим собою), у процесі якої формується безпосереднє відчуття єдності (спільності й відмінності одночасно) зі світом природи. Необхідною умовою формування такого відчуття є така зміна психіки індивіда, коли її перцептивні, емоційні й особистісні процеси функціонально об'єднуються (інтегруються) в психічні стани переживання єдності з природними об'єктами, а психічні стани перетворюються на постійні структури свідомості. Відмінною особливістю цих структур є те, що вони зумовлюють сприйняття природних об'єктів, ставлення до них і, відповідно, взаємодію з ними як партнерами [1].
Екологічна свідомість унікальна, вона зумовлюється зовнішніми від неї незалежними екологічними чинниками, суб’єктивно переломленими крізь призму внутрішнього духовного світу людини. До неї належать усі суб’єктивні цінності, особистісні сенси, домінуючі установки, соціальні стереотипи, персональні бажання й прагнення, вся різноманітність психічних процесів, особистісних якостей властивостей і станів, що стосуються екологічної дійсності.
Екологічна свідомість є певним рівнем свідомості особистості, що вміщує психічні здатності, які забезпечують включення юнацтва в процес регуляції та саморегуляції діяльності, орієнтації та самоорієнтації в оточуючому просторі, оволодіння соціальними та культурними стереотипами, спрямованими на збереження природного середовища.
Отже, актуальність формування екологічної свідомості особистості в теперішній час безперечна. У розв’язанні цієї проблеми і зв’язаних з нею питань розвитку, формування особистості в юнацькому віці, а також умов її становлення, залежить вирішення різноманітнх психологічних проблем.
Джерела талітература
- Кордунова Н. О. Психологічні особливості розвитку екологічної свідомості в підлітковому віці. Психогенеза особистості: норма і девіація. Збірник наукових статей. Головний редактор Я. Гошовський. Луцьк: Вежа-Друк, 2019. С. 182-186.
- Кряж І.В. Особливості репрезентації в свідомості відношень "Людина-природа". Автореф. Дис..канд. психол. наук. Харків, 1995. 18 с.
- Скребець В.О. Екологічна психологія у віддалених наслідках екотехногенної катастрофи. Монографія. Київ: видавничий Дім "Слово", 2004. С. 39 – 84.
